DSpace Собрание:

Management of sustainable land use projects in accordance with EU requirements

2025-03-01T21:03:42Z

Название: Management of sustainable land use projects in accordance with EU requirements Авторы: Shebanina, E.; Шебаніна, О.; Kormyshkin, Iu.; Кормишкін, Ю.; Kliuchnyk, A.; Ключник, А.; Reshetilov, G.; Решетілов, Г.; Zhebko, O.; Жебко, О. Аннотация: The purpose of the study was to conduct a comparative analysis of the management of sustainable land use development projects in Ukraine and the EU countries and to develop recommendations for improving Ukrainian practices in accordance with the requirements of the European Union. The methodology was based on a systematic approach and included the analysis of statistical data, an expert survey, and the calculation of an integral index of compliance with EU requirements. The study focused on three key aspects: restoration of degraded land, introduction of organic farming, and water management. The results revealed that Ukraine is lagging behind in all the parameters under study. In the area of restoration of degraded land, it was found that the area of restored land in Ukraine (8.4% of the total area of degraded land) is almost twice less than the average of the EU countries studied (16.8%). Investments in land restoration in Ukraine (310 EUR/ha) are only 39% of the EU average (792 EUR/ha). The analysis of the development of organic farming showed that the share of organic land in Ukraine (1.1% of the total agricultural area) is almost 6 times lower than the average for the EU countries under study (6.7%). The number of certified organic producers in Ukraine (3.2 per 100,000 population) is 6.4 times lower than the average for EU countries. In the field of water management, it was found that the irrigation efficiency in Ukraine (60%) is significantly lower than the EU average (77.4%), and the share of land with drip irrigation in Ukraine (5.2%) is 3.5 times lower than the EU average (18%). The calculation of the integral index of compliance with EU requirements showed that Ukraine (56 points) significantly lags behind the average of the EU countries studied (82.4 points). Based on the identified differences and successful practices of EU countries, a set of recommendations has been developed to improve the management of sustainable land use projects in Ukraine. Key recommendations include the development of a comprehensive national strategy, the creation of specialised financing funds, the introduction of economic incentives, the modernisation of monitoring systems, the harmonisation of standards with the EU, and large-scale educational campaigns. The study emphasises the need to significantly improve approaches to managing sustainable land use projects in Ukraine to bring them closer to EU standards and ensure efficient use of land resources.; Метою дослідження було проведення порівняльного аналізу управління проєктами сталого розвитку землекористування в Україні та країнах ЄС та розробка рекомендації щодо вдосконалення українських практик відповідно до вимог Європейського Союзу. Методологія базувалася на системному підході та включала аналіз статистичних даних, проведення експертного опитування та розрахунок інтегрального індексу відповідності вимогам ЄС. Дослідження зосереджувалося на трьох ключових аспектах: відновленні деградованих земель, впровадженні органічного землеробства та управлінні водними ресурсами. Результати виявили значне відставання України за всіма досліджуваними параметрами. У сфері відновлення деградованих земель встановлено, що площа відновлених земель в Україні (8,4 % від загальної площі деградованих земель) майже вдвічі менша за середній показник досліджуваних країн ЄС (16,8 %). Інвестиції у відновлення земель в Україні (310 €/га) становлять лише 39 % від середнього показника країн ЄС (792 €/га). Аналіз розвитку органічного землеробства показав, що частка органічних земель в Україні (1.1 % від загальної сільськогосподарської площі) майже в 6 разів менша за середній показник досліджуваних країн ЄС (6,7 %). Кількість сертифікованих органічних виробників в Україні (3,2 на 100 000 населення) у 6,4 рази менша за середній показник країн ЄС. У сфері управління водними ресурсами виявлено, що ефективність зрошення в Україні (60 %) значно нижча за середній показник країн ЄС (77,4 %), а частка земель з крапельним зрошенням в Україні (5,2 %) у 3,5 рази менша за середній показник країн ЄС (18 %). Розрахунок інтегрального індексу відповідності вимогам ЄС показав, що Україна (56 балів) суттєво відстає від середнього показника досліджуваних країн ЄС (82,4 бали). На основі виявлених відмінностей та успішних практик країн ЄС розроблено комплекс рекомендацій для вдосконалення управління проєктами сталого розвитку землекористування в Україні. Ключові рекомендації включають розробку комплексної національної стратегії, створення спеціалізованих фондів фінансування, впровадження економічних стимулів, модернізацію систем моніторингу, гармонізацію стандартів з ЄС та проведення масштабних освітніх кампаній. Дослідження підкреслює необхідність суттєвого вдосконалення підходів до управління проєктами сталого розвитку землекористування в Україні для наближення до стандартів ЄС та забезпечення ефективного використання земельних ресурсів.

Chorological analysis of species of the genus Dianthus in the South Caucasus region with an emphasis on the flora of Nakhchivan Autonomous Republic

2025-03-01T21:03:26Z

Название: Chorological analysis of species of the genus Dianthus in the South Caucasus region with an emphasis on the flora of Nakhchivan Autonomous Republic Авторы: Novruzova, E.; Новрузова, Е. Аннотация: The purpose of the study was to conduct a chorological analysis of six species of the genus Dianthus in the Nakhchivan Autonomous Republic, using field and molecular genetic methods. The main focus was on their geographical distribution, population status, and genetic diversity. As a result of the study of six species of the genus Dianthus, significant differences were found in their geographical distribution, ecological niches, and adaptation to local conditions. Molecular genetic analysis showed a high level of genetic diversity among populations of Dianthus nahcivanensis and Dianthus nakhchivanicus, which confirmed their uniqueness and endemic status. It has also been proven that the genus Dianthus has a high species diversity and shows significant variations in its distribution depending on the geographical and climatic conditions of the region. The study used geobotanic methods to determine the habitats of species and analyse factors affecting their distribution. In particular, features of the habitat were identified in connection with the local conditions of the Nakhchivan Autonomous Republic, which included a significant number of endemic species. The genetic analysis performed using the polymerase chain reaction method and sequencing helped to identify the level of genetic diversity and establish phylogenetic relationships between populations. It was found that Dianthus raddeanus, Dianthus parviflorus, Dianthus nakhchivanicus and Dianthus nahcivanensis species are more vulnerable due to the impact of anthropogenic activities, in particular agriculture and grazing, which has led to a decrease in the area of their habitat. Modelling using the maximum entropy method showed potential zones of expansion of species habitats under favourable ecological conditions. The results obtained were important for understanding the ecological patterns of distribution of the genus Dianthus in the region and the development of strategies for preserving biodiversity in the face of climate change and anthropogenic pressure. Based on the study, it was recommended to create or expand protected areas, limit anthropogenic impact, and conduct additional monitoring of the number and genetic structure of Dianthus populations.; Метою дослідження було проведення хорологічного аналізу шести видів роду Dianthus у Нахічеванській Автономній Республіці з використанням польових та молекулярно-генетичних методів. Основна увага була приділена їх географічному поширенню, популяційному статусу та генетичному різноманіттю. В результаті дослідження шести видів роду Dianthus були виявлені значні відмінності в їх географічному поширенні, екологічних нішах та адаптації до місцевих умов. Молекулярно-генетичний аналіз показав високий рівень генетичного різноманіття серед популяцій Dianthus nahcivanensis та Dianthus nakhchivanicus, що підтвердило їх унікальність та ендемічний статус. Також доведено, що рід Dianthus має високе видове різноманіття і демонструє значні варіації поширення залежно від географічних та кліматичних умов регіону. У дослідженні використано геоботанічні методи для визначення ареалів видів та аналізу факторів, що впливають на їх поширення. Зокрема, були виявлені особливості ареалу у зв›язку з локальними умовами Нахічеванської Автономної Республіки, до складу якого входить значна кількість ендемічних видів. Генетичний аналіз, проведений за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції та секвенування, дозволив виявити рівень генетичного різноманіття та встановити філогенетичні зв'язки між популяціями. Встановлено, що види Dianthus raddeanus, Dianthus parviflorus, Dianthus nakhchivanicus та Dianthus nahcivanensis є більш вразливими через вплив антропогенної діяльності, зокрема сільського господарства та випасання худоби, що призвело до скорочення площі їхніх ареалів. Моделювання з використанням методу максимальної ентропії показало потенційні зони розширення ареалів видів за сприятливих екологічних умов. Отримані результати є важливими для розуміння екологічних закономірностей поширення роду Dianthus в регіоні та розробки стратегій збереження біорізноманіття в умовах зміни клімату та антропогенного тиску. За результатами дослідження рекомендовано створити або розширити заповідні території, обмежити антропогенний вплив та проводити додатковий моніторинг чисельності та генетичної структури популяцій Dianthus.

Ecological typology of woody vegetation of the Starohut forest massif as a component of the restoration of disturbed ecotopes

2025-03-01T21:03:31Z

Название: Ecological typology of woody vegetation of the Starohut forest massif as a component of the restoration of disturbed ecotopes Авторы: Tykhonova, O.; Тихонова, О.; Marukha, T.; Маруха, Т.; Rybalko, P.; Рибалко, П.; Butenko, S.; Бутенко, С.; Horbas, S.; Горбась, С. Аннотация: The study aimed to determine the typological structure of the Starohut forest massif within the Desniansko-Starohutskyi National Nature Park based on the Ukrainian school of forest typology by Alekseev-Pogrebnyak. The massif covers an area of 6,778.8 hectares. The following trophotopes were identified in the study area: bors, subors, and sugruds. Bors, consisting of pine communities with some birch, occupy dry and fresh hygrotopes on flat terrain, covering 1.8 hectares or 0.02% of the total forest area. Subors, comprising pine-oak communities with birch and aspen, are found in fresh, moist, damp, and swamp hygrotopes, covering 4,510.1 hectares or 66.53% of the territory. Sugruds, consisting of oak-pine-linden-maple forests on plains and aspen-birch-linden-maple forests in depressions, cover 2,266.9 hectares or 33.44% of the Starohut forest massif. No gruds were identified. The study found that the primary forest-forming species in the national park is Pinus sylvestris, occupying 5,092.7 hectares. Betula pendula covers 1,207.1 hectares, Alnus glutinosa – 201.4 hectares, Picea abies – 111.5 hectares, and Quercus robur – 90.0 hectares. Other tree species are sparsely represented. In the protected area of the park, fresh subors and sugruds dominate, including a mixture of birch, black alder, and spruce over a total area of 1,181.1 hectares, along with moist pine-birch-alder-oak subors and sugruds covering 849.4 hectares. The recreational zone is dominated by fresh hygrotopes with subors and sugruds totalling 2,336.4 hectares. In the economic zone, subors and sugruds prevail on fresh sandy soils, totalling 430.7 hectares. The results support the restoration of natural forest types in areas affected by large-scale fires in 2023–2024 and other anthropogenic influences.; Метою дослідження було визначення типологічної структури Старогутського лісового масиву в межах Деснянсько-Старогутського національного природного парку на основі української школи лісової типології Алексєєва-Погребняка. Площа лісового масиву становить 6778,8 га. На досліджуваній території виділено такі трофотопи: бори, субори та сугруди. Бори, що складаються з соснових угруповань з домішкою берези, займають сухі та свіжі гігротопи на рівнинних місцевостях, займаючи 1,8 га або 0,02 % від загальної площі лісу. Субори, що складаються з сосново-дубових угруповань з участю берези та осики, зустрічаються у свіжих, вологих, мокрих та перезволожених гігротопах, займаючи 4510,1 га або 66,53 % території. Сугруди, що складаються з дубово-соснових липово-кленових лісів на рівнинах та осиково-березово-липово-кленових лісів у зниженнях, займають 2266,9 га або 33,44 % території Старогутського лісового масиву. Порушень не виявлено. Дослідженнями встановлено, що основною лісоутворюючою породою в національному парку є сосна звичайна (Pinus sylvestris), яка займає 5092,7 га. Betula pendula займає меншу площу – 1207,1 га, ще меншу – Alnus glutinosa (201,4 га), Pice aabies (111,5 га) та Quercus robur (90,0 га). Інші породи дерев представлені незначною мірою. У заповідній зоні парку переважають свіжі субори та сугрудки з домішкою берези, вільхи чорної та ялини загальною площею 1 181,1 га та вологі сосново-березово-вільхово-дубові субори та сугрудки – 849,4 га. У рекреаційній зоні переважають свіжі гідротопи з суборами та сугрудами – 2336,4 га. У господарській зоні переважають субори та сугруди на свіжих піщаних ґрунтах, загальною площею 430,7 га. Отримані результати дають змогу відновити природні типи лісів на територіях, що постраждали від масштабних пожеж 2023–2024 рр. та інших антропогенних впливів.

Changes in the composition of grass and shrub layer plants in common oak stands since the closure of leaf canopy

2025-03-01T21:03:25Z

Название: Changes in the composition of grass and shrub layer plants in common oak stands since the closure of leaf canopy Авторы: Ivanyuk, I.; Іванюк, І.; Ivaniuk, T.; Іванюк, Т.; Krasnov, V.; Краснов, В.; Zhukovskyi, O.; Жуковський, О. Аннотация: Nowadays, there are threats of extinction of plant communities and individual plant species. Therefore, it is important to investigate the possibilities of restoring the composition of plants of different levels of forest phytocoenoses after clear-cutting in specific types of forest conditions. The purpose of the study was to establish the possibilities and features of restoring the species composition of plants of the grass and shrub layer, new growth and undergrowth after closing of canopies on common oak stands in fresh sugruds. Methods used: species accounting, comparison of species diversity at different sites, assessment of species abundance. It was established that the grass and shrub layer in closed forest stands consists of 54–57 species and it has a significant foliage cover – 60%. The base of the layer consists of 18–20 species. There is an increase with age in the value of the foliage cover of the main types of grass and shrub layer from 57–58% to 63–68%. It was found that the largest number of plants of the grass and shrub layer belongs to the forest ecological and coenotic group: in 9–10-year-old stands, 53.5% of species belong to the group, in 20–40-year-olds – 66.0%, and in 50–60-year-olds – 69.2%. It was found that the undergrowth consists of 4–6 species with a total closeness of 20–30% in crops of all age groups. The new growth consists of 6–8 species in forest stands of all age groups and their foliage cover ranges from 20–25%. The ratio of plants of different ecological and coenotic groups in oak stands of 50–60 years is quite close to overripe (130–140 years) natural stands. The practical significance of the study lies in the possibility of using the results in the practice of creating environmental protection facilities and justifying the systems of harvesting for the general use.; Внаслідок інтенсивної вирубки лісу у ХХ столітті в Україні порушена вікова структура лісових насаджень. Нині існують загрози зникнення рослинних угрупувань і окремих видів рослин. З огляду на це, актуальними є дослідження з вивчення можливостей відновлення складу рослин різних ярусів лісових фітоценозів після суцільної вирубки лісу в конкретних типах лісорослинних умов. Мета дослідження – встановлення можливостей і особливостей відновлення видового складу рослин трав'яно-чагарничкового ярусу, підросту та підліску після змикання культур дуба звичайного у свіжих сугрудах. Методи, які використовувались: облік видів, порівняння видового багатства на різних ділянках, оцінка рясності видів. Встановлено, що трав'яно-чагарничковий ярус у лісових культурах, що зімкнулися складається з 54–57 шт. і має значне проєктивне покриття – 60 %. Основу ярусу складають 18-20 видів. Спостерігається збільшення з віком величини проєктивного покриття основних видів трав'яно-чагарничкового ярусу від 57–58 до 63–68 %. З'ясовано, що найбільша кількість рослин трав'яно-чагарничкового ярусу відноситься до лісової еколого-ценотичної групи: у 9-10-річних культурах належить 53,5 % видів, у 20–40-річних – 66,0 % і у 50–60-річних – 69,2 %. Виявлено, що підлісок складається з 4–6 видів з сумарною зімкнутістю 20–30 % у культурах усіх вікових груп. До складу підросту входить 6–8 видів у лісових культурах всіх вікових груп і їх проєктивне покриття коливається у межах 20–25 %. Співвідношення рослин різних еколого-ценотичних груп у дубових культурах 50–60 років досить близьке до перестійних (130–140 років) природних деревостанів. Практична цінність досліджень полягає у можливості використання результатів у практиці створення природоохоронних об'єктів і обґрунтування систем рубок головного користування.

Prospects and directions of diversification of oilseed group crops

2025-03-01T21:03:22Z

Название: Prospects and directions of diversification of oilseed group crops Авторы: Gamayunova, V.; Гамаюнова, В.; Khonenko, L.; Хоненко, Л.; Mykolaichuk, V.; Миколайчук, В.; Kuvshinova, A.; Кувшинова, А. Аннотация: The purpose of the study was to examine the influence of technology elements on the yield and quality of oil from various varieties of oilseeds, in particular, sunflower, rapeseed, safflower, camelina, and brown mustard. The effectiveness of various agricultural techniques (types of fertilisers, protection systems, and agrotechnical measures) to improve the quality and quantity of these crops was evaluated. The study was conducted for three years on the basis of the educationalscientific-practical centre of Mykolaiv National Agrarian University. The methodology included conducting field experiments with various agronomic technologies, laboratory analysis of the obtained plant samples, and determining the oil content. According to the results, the use of an optimised nutrition system and a combined protection system increases the yield of sunflower seeds by 15%, the quality of oil by 10%, and the use of innovative elements for growing flax increases the oil content of seeds by 8%. For rapeseed, it was determined that the use of adopted nutrition and protection systems increases the yield by 20%. The mustard examination showed a substantial improvement in the crop's resistance to diseases when using integrated plant protection. The findings confirmed the importance of choosing the optimal elements of the technology that contribute to improving the yield and quality of oilseeds. This issue is relevant since oilseeds occupy a substantial place in the agro-industrial complex. Increasing the efficiency of growing oilseeds not only provides stable profits for farmers but also has a positive impact on the food security of the country in general. Thus, the introduction of scientifically based agronomic measures is a critical factor for achieving sustainable development of the agricultural sector and diversification of oilseeds.; Метою роботи було дослідити вплив елементів технології на врожайність і якість олії з різних сортів олійних культур, зокрема соняшника, ріпаку, сафлору красильного, льону, рижію, гірчиці сизої. Оцінено ефективність різних методів агротехніки (види добрив, системи захисту та агротехнічні заходи) для покращення якості і кількості врожаю цих культур. Дослідження проводили впродовж трьох років на базі навчально-науково-практичного центру Миколаївського національного аграрного університету. Методологія включала проведення польових експериментів дослідів із різними агрономічними технологіями, лабораторний аналіз отриманих рослинних зразків, визначення вмісту олії. За результатами встановлено, що застосування оптимізованої системи живлення та комбінованої системи захисту підвищує врожайність насіння соняшника на 15 % та якість олії на 10 %, застосування інноваційних елементів за вирощування льону збільшує олійність насіння на 8 %. Для ріпака було встановлено, що використання прийнятих систем живлення та захисту підвищує врожайність на 20 %. Дослідження гірчиці продемонструвало значне поліпшення стійкості культури до хвороб при застосуванні інтегрованого захисту рослин. Висновки підтверджують важливість вибору оптимальних елементів технології, які сприяють підвищенню врожайності та якості олійних культур. Це питання є надзвичайно актуальним, оскільки олійні культури займають значне місце в агропромисловому комплексі. Підвищення ефективності вирощування олійних культур не лише забезпечує стабільний прибуток для аграріїв, але й позитивно впливає на продовольчу безпеку країни в цілому. Таким чином, впровадження науково обґрунтованих агрономічних заходів є ключовим фактором для досягнення сталого розвитку аграрного сектору та диверсифікації культур олійної групи.

Influence of biological products on the productivity of high oleic sunflower hybrids

2025-03-01T21:03:41Z

Название: Influence of biological products on the productivity of high oleic sunflower hybrids Авторы: Panfilova, A.; Панфілова, А.; Drobitko, A.; Дробітько, А.; Markova, N.; Маркова, Н.; Domaratskiy, Ye.; Домарацький, Є. Аннотация: The study's objective was to evaluate the efficacy of biological substances in enhancing the growth, development, and productivity of high-oleic sunflower hybrids, aiming to increase seed yields and improve oil quality. An investigation was carried out in the Mykolaiv region throughout 2021–2023 to assess the efficacy of seven different foliar feeding methods in producing five high-oleic sunflower hybrids. The findings indicated that the application of foliar feeding had a beneficial impact on the measured variables, such as plant height, leaf area, seed count per boll, seed yield, and oil and oleic acid concentration in seeds. In particular, the P64HE133 hybrid demonstrated the highest average yield of 3.89 t/ha, followed by Columbi with 3.69 t/ha, with no statistically significant difference between them. Foliar application of Organic-Balance helped to increase the average seed yield to 3.58 t/ha, exceeding the results of other types of spraying. The use of biological products contributed to an increase in yield by 0.21–0.4 t/ha compared to control, as well as an increase in oil content by 0.6–2.1–5.3%. The overall impact of the combination of hybrid and foliar feeding methods on yield was the largest, amounting to 63.5%, where the impact of hybrid selection was 27.4%, foliar feeding – was 5.4%, and other factors had an impact of 3.7%. The findings suggest that the use of foliar feeding can significantly enhance productivity and enhance the quality attributes of sunflower seeds. The utilisation of these biological substances not only enhances seed production and oil content but also promotes more sustainable and robust plant development. Accordingly, the integration of such methods into agronomic practices can significantly improve crop productivity and increase the economic benefits of growing high-yielding sunflower hybrids.; Дослідження було спрямоване на вивчення ефективності застосування біопрепаратів на ріст, розвиток та продуктивність високоолеїнових гібридів соняшнику з метою підвищення урожайності насіння та покращення якості олії. Протягом 2021–2023 років в Миколаївській області було проведено експеримент, спрямований на вивчення ефективності семи варіантів позакореневого підживлення на продуктивність п'яти високоолеїнових гібридів соняшнику. Результати показали, що позакореневе підживлення мало позитивний вплив на визначені параметри, включаючи висоту рослин, площу листка, кількість насінин у кошику, урожайність насіння, вміст олії та олеїнової кислоти в насінні. Зокрема, гібрид «P64HE133» продемонстрував найвищу середню урожайність 3,89 т/га, наступним був «Коломбі» з показником 3,69 т/га, при цьому між ними не було виявлено статистично значущої різниці. Позакореневе підживлення «Органік-баланс» сприяло підвищенню середньої урожайності насіння до 3,58 т/га, перевищуючи результати від інших видів обприскувань. Застосування біопрепаратів сприяло збільшенню урожайності на 0,21–0,4 т/га порівняно з контролем, а також збільшенню вмісту олії на 0,6–2,1–5,3%. Загальний вплив комбінації гібриду та способів позакореневого підживлення на урожайність був найбільшим, склавши 63,5%, де вплив вибору гібрида становив 27,4%, позакореневого підживлення – 5,4%, а інші чинники мали вплив 3,7%. Результати вказують на те, що позакореневе підживлення може ефективно підвищити урожайність та покращити якісні характеристики насіння соняшнику. Застосування цих біопрепаратів не лише збільшує кількість насіння та вміст олії в них, але й сприяє більш стійкому та здоровому росту рослин. Відповідно, інтеграція таких методів у агротехнічні практики може значно покращити продуктивність сільськогосподарських культур і збільшити економічну вигоду від вирощування високоврожайних гібридів соняшнику.

Microbial inoculants as a means of improving soil and crop yields

2025-03-01T21:03:43Z

Название: Microbial inoculants as a means of improving soil and crop yields Авторы: Khomina, V.; Хоміна, В.; Lapchynskyi, V.; Лапчинський, В.; Pustova, Z.; Пустова, З.; Nebaba, K.; Небаба, К.; Plahtiy, D.; Плахтій, Д. Аннотация: The article presented the results of studies of the influence of microbial inoculants Rhizobium japonicum and Azospirillum brasilense on the growth and development of soybean (Glycine max) at the initial stages of its development. The study was conducted on three experimental plots: a control plot without treatment, a plot with Rhizobium japonicum inoculum and a plot with Azospirillum brasilense inoculum. The main indicators were evaluated: plant height, number of leaves, root system development and total biomass at different stages of plant growth, as well as laboratory analysis of nitrogen content in plant tissues. The results of the study showed that the inoculants had a significant impact on all measured parameters compared to the control plot. In particular, the plants in the plot with Rhizobium japonicum showed 50% higher growth and development of the root system, which was confirmed by the formation of root nodules responsible for nitrogen fixation. Azospirillum brasilense also improved plant growth and root system development, but its effect was less pronounced compared to Rhizobium japonicum. Nitrogen content analysis showed that plants in the Rhizobium japonicum plot had 45% higher tissue nitrogen content compared to the control plot, indicating effective nitrogen fixation. In plants treated with Azospirillum brasilense, the nitrogen content was also 25% higher, but without nodule formation, the effect was less pronounced. The aim of the study was to evaluate the effectiveness of microbial inoculants in improving plant growth and development in the early stages of vegetation, to investigate their effect on root system productivity, nitrogen uptake and total plant biomass, and to determine the optimal conditions for maximising the impact of inoculants in agricultural conditions. The results emphasised the importance of using microbial inoculants to increase soybean productivity and resistance in the early stages of its development. The application of Rhizobium japonicum provided a greater increase in biomass, root system and nitrogen assimilation, which makes this inoculant more effective than Azospirillum brasilense.; У статті наведено результати досліджень впливу мікробних інокулянтів Rhizobium japonicum та Azospirillum brasilense на ріст і розвиток сої (Glycine max) на початкових етапах її розвитку. Дослідження проводили на трьох дослідних ділянках: контрольній без обробки, ділянці з інокулянтом Rhizobium japonicum та ділянці з інокулянтом Azospirillum brasilense. Оцінювали основні показники: висоту рослин, кількість листків, розвиток кореневої системи та загальну біомасу на різних етапах росту рослин, а також лабораторний аналіз вмісту азоту в тканинах рослин. Результати дослідження показали, що інокулянти мали значний вплив на всі виміряні параметри порівняно з контрольною ділянкою. Зокрема, рослини на ділянці з Rhizobium japonicum показали на 50 % більший ріст і розвиток кореневої системи, що підтверджувалося утворенням кореневих бульбочок, відповідальних за фіксацію азоту. Azospirillum brasilense також покращував ріст рослин і розвиток кореневої системи, але його ефект був менш вираженим порівняно з Rhizobium japonicum. Аналіз вмісту азоту показав, що рослини на ділянці Rhizobium japonicum мали на 45 % вищий вміст азоту в тканинах порівняно з контрольною ділянкою, що свідчить про ефективну фіксацію азоту. У рослинах, оброблених Azospirillum brasilense, вміст азоту також був на 25 % вищим, але без утворення бульбочок ефект був менш вираженим. Метою дослідження було оцінити ефективність використання мікробних інокулянтів для покращення росту та розвитку рослин на початкових етапах вегетації, дослідити їхній вплив на продуктивність кореневої системи, поглинання азоту та загальну біомасу рослин, а також визначити оптимальні умови для максимального впливу інокулянтів у сільськогосподарських умовах. Отримані результати підкреслюють важливість використання мікробних інокулянтів для підвищення продуктивності та стійкості сої на початкових етапах її розвитку. Застосування Rhizobium japonicum забезпечило більший приріст біомаси, кореневої системи та засвоєння азоту, що робить цей інокулянт більш ефективним порівняно з Azospirillum brasilense.

Tillage influence on agrophysical soil properties and crop productivity in the irrigated conditions of the steppe zone of Ukraine

2025-03-01T21:03:23Z

Название: Tillage influence on agrophysical soil properties and crop productivity in the irrigated conditions of the steppe zone of Ukraine Авторы: Tomnytskyi, A.; Томницький, А.; Hranovska, L.; Грановська, Л.; Lykhovyd, P.; Лиховид, П.; Reznichenko, N.; Резніченко, Н.; Kozyriev, V.; Козирєв, В. Аннотация: The main goal of the study was to establish the influence of various tillage systems on the agrophysical properties of dark-chestnut soil under short-grain crop rotation in the irrigated conditions of southern Ukraine. The research was carried out during 2021–2022 in a stationary experiment on a four-field crop rotation: grain maize – winter rapeseed – winter wheat – soybeans. The experimental field was in the semi-arid steppe climate zone at the Institute of Climate-Smart Agriculture of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine. Three tillage systems were studied for their influence on soil bulk density, porosity, and water permeability, namely: mouldboard-differentiated ploughing tillage; differentiated chisel tillage; and differentiated ploughless tillage with soil slitting. Soil bulk density was determined using the core method. Soil porosity was calculated as the ratio of total bulk density to solid fraction bulk density. Water infiltration rates, established through the water absorption test method, were used to measure soil water permeability. The results of the study were statistically analysed using the common ANOVA procedure with Fisher's least significant difference test at P<0.05. In addition to the agrophysical parameters of the soil, the energy output of the crop rotation was assessed. It was established that mouldboard tillage did not provide significant benefits in terms of bulk density and soil porosity. However, ploughing showed the best results for soil water permeability across all crops in the rotation. The highest energy output of crop rotation (119.1 GJ/ha) was recorded for the ploughless-differentiated tillage system with soil slitting, whereas the mouldboard ploughing and chisel tillage systems produced somewhat lower energy yields of 112.0 and 108.6 GJ/ha, respectively. Therefore, ploughless-differentiated tillage with soil slitting is the most effective option for short-grain crop rotations in irrigated conditions of southern Ukraine, in terms of creating optimal soil agrophysical properties and achieving the highest crop productivity.; Основною метою дослідження було встановити вплив різних систем обробітку ґрунту на агрофізичні властивості темно-каштанового ґрунту в короткоротаційній зернопросапній сівозміні в зрошуваних умовах півдня України. Дослідження проводили протягом 2021–2022 рр. у стаціонарному досліді в чотирипільній сівозміні: кукурудза на зерно – ріпак озимий – пшениця озима – соя. Дослідне поле знаходилося в напівпосушливій степовій кліматичній зоні Інституту кліматично орієнтованого землеробства НААН. Досліджували три системи обробітку ґрунту з точки зору їх впливу на насипну щільність, пористість та водопроникність ґрунту, а саме: відвальний диференційований обробіток; диференційований чизельний обробіток; диференційований безполицевий обробіток з щілюванням ґрунту. Об'ємну масу ґрунту визначали за допомогою кернового методу. Пористість ґрунту розраховували як відношення загальної об'ємної маси до об'ємної маси суцільного зламу. Швидкість інфільтрації води, встановлена за допомогою методу водопоглинання, була використана як міра водопроникності ґрунту. Результати дослідження були статистично оброблені за допомогою загальноприйнятої процедури ANOVA з використанням критерію найменшої значущої різниці Фішера при P < 0,05. Крім агрофізичних параметрів ґрунту, оцінювали енергетичну продуктивність сівозміни. Встановлено, що відвальний обробіток ґрунту не має суттєвої переваги за показниками насипної щільності та пористості ґрунту. В той же час, оранка показала найкращі результати за водопроникністю ґрунту під всіма культурами сівозміни. Проте найвищий вихід енергії в сівозміні (119,1 ГДж/га) був зафіксований за безполицевої системи диференційованого обробітку ґрунту з щілюванням, тоді як відвальна оранка та чизельний обробіток забезпечили дещо нижчий вихід енергії – 112,0 та 108,6 ГДж/га відповідно. Таким чином, безполицевий диференційований обробіток ґрунту з щілюванням є найкращим варіантом для короткоротаційних зернових сівозмін в зрошуваних умовах півдня України з точки зору створення оптимальних агрофізичних властивостей ґрунту та отримання найвищої продуктивності сільськогосподарських культур.

Yield and quality of winter wheat depending on sowing dates in the Southern Steppe of Ukraine

2025-03-01T21:03:28Z

Название: Yield and quality of winter wheat depending on sowing dates in the Southern Steppe of Ukraine Авторы: Serhieiev, L.; Сергєєв, Л.; Kohut, I.; Когут, І.; Melnyk, O.; Мельник, О.; Zhuk, M.; Жук, М.; Pochkolina, S.; Почколіна, С. Аннотация: Changing climatic conditions necessitate continued research to refine sowing dates for new winter wheat varieties and determine the level of their influence on productivity indicators, taking into account the specific weather conditions of the year. Therefore, the study of sowing dates, especially for innovative varieties with intensive initial growth, remains a relevant issue. This research aimed to determine and adapt to the conditions of the Southern Steppe of Ukraine the optimal and permissible sowing dates for new winter wheat varieties to achieve the highest possible level of realisation of their genetic potential in terms of yield and grain quality. Field experiments were conducted in 2021–2023 under the conditions of the Odesa Region. The main method used in the experiment was field research, which was supplemented by analytical studies, measurements, calculations, and observations. The harvest was recorded using a continuous threshing method with a SAMPO selection combine. It was established that the highest grain yield of winter wheat over the three-year study was achieved with sowing on 5 October. In 2021–2022, the average yield was 3.60 t/ha, while in 2022/2023, it increased to 3.90 t/ha. The highest yields were recorded for the following winter wheat varieties sown on 5 October (average for 2021–2022): Dovira Odeska – 4.03 t/ha, Katrusia Odeska – 5.16 t/ha, Pokrovska – 4.48 t/ha, Hospodarka Odeska – 4.28 t/ha, and Udacha Odeska – 4.08 t/ha (2022/2023). It was found that the grain quality of winter cereals largely depends on the year's weather conditions, variety, and sowing dates. The best results for these indicators were obtained with sowing on 5 October. However, for all winter wheat varieties, there was a tendency towards an increase in protein and gluten content in the grain when sown on 15 October. Thus, the practical value of this research lies in identifying the adaptability of new-generation winter wheat varieties to unfavourable growing conditions, realising their potential genetic yield, and determining the optimal and permissible sowing dates in the soil and climatic conditions of the Southern Steppe of Ukraine.; Зміна кліматичних умов спонукають до продовження досліджень щодо уточнення строків посіву для нових сортів пшениці озимої та визначення рівня їх впливу на показники продуктивності з урахуванням особливостей погодних умов року. Тому, вивчення строків сівби, особливо сортів-інновацій з інтенсивним стартовим ростом, було і залишається актуальним питанням. Мета досліджень – визначення та адаптація до умов Південного Степу України оптимальних та допустимих строків сівби озимої пшениці нових сортів для досягнення максимально можливого рівня реалізації їх генетичного потенціалу з урожайності і якості зерна. Експериментальні досліди проводили у 2021–2023 роках в умовах Одеської області. Основний метод, який застосовувався у досліді – польовий, який доповнювався аналітичними дослідженнями, вимірами, підрахунками і спостереженнями. Облік врожаю проводився методом суцільного обмолоту за допомогою селекційного комбайну SAMPO. Встановлено, що найвищу урожайність зерна пшениці озимої за три роки досліджень одержано при сівбі 5 жовтня. У 2021–2022 роках – урожайність у середньому становила 3.60 т/га, а у 2022/2023 с.-г. році – 3.90 т/га. Виявлено, що найвищий врожай сформували (середнє за 2021–2022 рр.) при сівбі 5 жовтня такі сорти пшениці озимої: Довіра одеська – 4.03 т/га і Катруся одеська – 5.16 т/га; Покровська – 4.48 т/га, Господарка одеська – 4.28 т/га, Удача одеська – 4.08 т/га (2022/2023 с.-г. р.). Встановлено, що якість зерна озимих зернових значною мірою залежить від погодних умов року, сорту і строків сівби. Найкращі результати за цими показниками були отримані при сівбі 5 жовтня. Але, за всіма сортами пшениці озимої спостерігається тенденція до збільшення білка й клейковини в зерні при строку сівби 15 жовтня. Таким чином, практична цінність дослідження полягає у виявленні рівня адаптивності до несприятливих умов вирощування сортів нового покоління пшениці озимої та реалізації їх потенційно-генетичної урожайності а також визначення оптимальних та допустимих строків їх сівби в грунтово-кліматичних умовах Південного Степу України.

Biochemical value of table grape varieties when grown in the Northern Steppe of Ukraine

2025-03-01T21:03:24Z

Название: Biochemical value of table grape varieties when grown in the Northern Steppe of Ukraine Авторы: Petrenko, A.; Петренко, А.; Nazarenko, M.; Назаренко, М. Аннотация: The study of the possibilities of using the existing biodiversity of table grape varieties to meet the usefulness of the human diet is a key component of improving the existing cultivation of fruit products within the framework of modern agricultural development strategies. The purpose of the study was to establish the possibilities of meeting the needs of the population for valuable nutritional elements based on traditional table grape varieties, which are mainly introduced in the region at the level of small farms and household plots. Five table grape varieties – Arcadia, Nadezhda AZOS, Preobrazhenie, Rumeyka, Dubovsky pink – were investigated for the content of calcium, phosphorus, sulphur, magnesium, potassium, zinc, copper, selenium, manganese, glucose, dietary fibre, vitamins A, C, E, PP, and the dependence on the factors of the year and variety, their interaction, and the classifying ability of features in the space of canonical functions were calculated. The presence of minerals was analysed by atomic emission spectrometry, glucose – by sugar meter, dietary fibre – by enzymatic gravimetric method, vitamins – by fluorometric method, and vitamin C – by titrometric analysis. The possibilities of traditional table grape varieties in meeting the needs for basic valuable food elements are shown and a conclusion is made about the possibilities of selecting appropriate forms, which in the complex are quite capable of meeting modern requirements in this aspect of agricultural development. A predominantly low variability of the studied traits was revealed, which indicates the good reproducibility of the obtained result and the predominant influence of the genotype on the development of the corresponding trait in conditions of contrasting environmental characteristics of years. It was found that improvement in only one of the signs – the content of vitamin PP – is problematic. The low differentiating ability of varieties of the Dubovsky pink, Preobrazhenie, and Rumeyka group leads to the need for further clarification of the ability of only the first of the varieties to be a component in the proposed complex. It is recommended to grow a complex of varieties Nadezhda AZOS and Dubovsky pink.; Дослідження можливостей використання існуючого біорізноманіття сортів винограду столового для задоволення повноцінності раціону людини є ключовим компонентом вдосконалення існуючого виробництва плодової продукції в рамках сучасних стратегій розвитку сільського господарства. Метою було встановити можливості задоволення в цінних елементах харчування потреб населення на базі традиційних сортів винограду столового, котрі переважно впроваджені у регіоні на рівні невеликих господарств та на присадибних ділянках. Досліджували п'ять сортів винограду столового Аркадія, Надєжда АЗОС, Преображеніє, Румейка, Дубовський розовий на вміст кальцію, фосфору, сірки, магнію, калію, цинку, міді, селену, марганецю, глюкози, харчових волокон, вітамінів А, С, Е, РР, обраховували залежність від факторів року та сорту, їх взаємодії, класифікуючої спроможності ознак у просторі канонічних функцій. Наявність мінеральних речовин досліджували атомно-емісійною спектрометрією, глюкози цукрометром, харчові волокна ферментативно-гравіметричними методом, вітаміни флюорометричним, вітамін С титрометричним методами. Показано можливості традиційних сортів винограду столового у задоволенню потреб у основних цінних харчових елементах та зроблено висновок щодо можливостей добору відповідних форм, котрі у комплексі цілком спроможні вдовольнити сучасні вимоги в даному аспекті розвитку сільського господарства. Виявлена переважно низька мінливість досліджених ознак, що дозволяє зробити висновок щодо гарно відтворюваності отриманого результату та переважний влив генотипу на формування відповідної ознаки в умовах контрастних за середовищними характеристиками років. Встановлено, що проблемним є поліпшення лише за однією з ознак – вмісту вітаміну РР. Низька диференціююча здатність сортів групи Дубовський розовий, Преображеніє, Румейка призводить до необхідності подальшого уточнення спроможності лише першого з сортів бути складовою у запропонованому комплексі. Рекомендовано вирощування комплексу сортів Надєжда АЗОС та Дубовський розовий.