http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/10364 2026-08-14T19:45:37Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18519 Название: Методологічні засади дослідження екосистемних послуг лісів у контексті оцінки природного капіталу Авторы: Вискушенко, Д. А.; Vyskushenko, D.; Никитюк, Ю. А.; Nykytiuk, Yu. Аннотация: У статті обґрунтовано методологічні засади дослідження екосистемних послуг лісів у контексті оцінки природного капіталу як одного з ключових напрямів сучасної еколого-економічної науки та природоохоронного управління. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю подолання фрагментарності підходів до оцінювання неринкових екосистемних вигід і формування уніфікованої науково-методичної рамки, здатної забезпечити інтеграцію екосистемних показників у процеси стратегічного планування, екологічного обліку та прийняття управлінських рішень. У роботі систематизовано сучасні міжнародні концепції та стандарти дослідження екосистемних послуг і природного капіталу, що використовуються у практиці еколого-економічного аналізу та природоохоронного управління. Запропоновано концептуальний підхід до інтерпретації екосистемних послуг лісів як економічно значущих активів, що формують потоки екологічних, соціальних і фінансових вигід у довгостроковій перспективі. Особливу увагу приділено методологічним аспектам поєднання ринкових і неринкових методів оцінювання, а також проблемам адаптації результатів оцінки до практики природоохоронного управління. Окремо підкреслено, що регулювальні та підтримувальні екосистемні послуги лісів, зокрема кліматорегулюючі, ґрунтозахисні, водорегулюючі та біорегулюючі функції, виступають опосередкованою, але фундаментальною основою збереження біорізноманіття, що дозволяє інтегрувати відповідні аспекти у методологію оцінки природного капіталу без їх виокремлення в самостійний об'єкт аналізу. Отримані результати формують науково-методичне підґрунтя для розвитку екосистемно орієнтованих підходів до управління лісовими ресурсами, оцінки екологічних ризиків і впровадження стратегічного екологічного планування в умовах сучасних соціально-економічних викликів.; The article substantiates the methodological foundations for studying forest ecosystem services in the context of natural capital assessment as one of the key directions of modern environmental-economic science and environmental management. The relevance of the study is determined by the need to overcome the fragmentation of approaches to assessing non-market ecosystem benefits and to develop a unified scientific and methodological framework capable of integrating ecosystem indicators into strategic planning, environmental accounting, and decision-making processes. The paper systematizes contemporary international concepts and standards for studying ecosystem services and natural capital that are applied in environmental-economic analysis and environmental governance practice. A conceptual approach is proposed for interpreting forest ecosystem services as economically significant assets that generate long-term flows of environmental, social, and financial benefits. Particular attention is paid to methodological aspects of combining market and non-market valuation methods, as well as to the challenges of adapting valuation results to the practice of environmental management. It is emphasized that regulating and supporting forest ecosystem services (specifically climate regulation, soil protection, water regulation, and bioregulation functions) constitute an indirect yet fundamental basis for biodiversity conservation. This makes it possible to integrate relevant biodiversity-related aspects into the methodology of natural capital assessment without isolating biodiversity as an independent object of analysis. The results obtained provide a scientific and methodological basis for the development of ecosystem-oriented approaches to forest resource management, environmental risk assessment, and the implementation of strategic environmental planning under current socio-economic challenges. 2026-01-01T00:00:00Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18515 Название: Екологічні ризики та енергетична ефективність водоочисних технологій у контексті стратегічного розвитку міських громад Авторы: Яремчук, С. М.; Yaremchuk, S.; Якімчук, А. І.; Yakimchuk, A.; Грицанюк, О. А.; Hrytsanyuk, O.; Козюк, О. О.; Kozyuk, O. Аннотация: Сучасний розвиток міських громад значною мірою визначається станом їх інженерної інфраструктури та ефективністю використання природних ресурсів, серед яких водний фактор відіграє ключову роль у забезпеченні життєдіяльності населення, функціонуванні комунального господарства та підтриманні екологічної рівноваги міських територій [1]. Надійність систем водопостачання, ефективність водопідготовки та раціональне використання води безпосередньо впливають на санітарно-гігієнічний стан населених пунктів, якість питної води та екологічну безпеку довкілля. Водночас у багатьох українських містах водогосподарська інфраструктура характеризується високим рівнем фізичного зносу обладнання, значними втратами води у мережах, а також значними енергетичними витратами на процеси водопідготовки та транспортування води [2].; The modern development of urban communities is largely determined by the state of their engineering infrastructure and the efficiency of natural resource use, among which the water factor plays a key role in ensuring the vital activities of the population, the functioning of public utilities, and the maintenance of the ecological balance of urban areas [1]. The reliability of water supply systems, the efficiency of water treatment, and the rational use of water directly affect the sanitary and hygienic condition of settlements, the quality of drinking water, and the environmental safety of the surroundings. At the same time, in many Ukrainian cities, the water management infrastructure is characterized by a high level of physical wear and tear of equipment, significant water losses in the networks, as well as substantial energy costs for water treatment and transportation processes [2]. 2026-01-01T00:00:00Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18302 Название: Теоретичні та методичні основи наукового дослідження в екологічній освіті Авторы: Вискушенко, Д. А.; Vyskushenko, D.; Никитюк, Ю. А.; Nykytiuk, Yu.; Піціль, А. О.; Pitsil, A.; Мельник, Н. В.; Melnyk, N. Аннотация: У статті розкрито теоретичні засади та методичні підходи до організації наукового дослідження в системі екологічної освіти, зокрема в межах магістерської підготовки екологів. Проаналізовано сучасний стан науково-дослідної діяльності здобувачів другого рівня вищої освіти, обґрунтовано актуальність дослідницької складової в екологічній освіті в контексті глобальних викликів, кліматичних змін і потреб переходу до моделі сталого розвитку. Автори акцентують увагу на необхідності формування дослідницьких компетентностей як складової професійної підготовки майбутніх екологів. Здійснено узагальнення методологічних підходів до екологічного пізнання, виокремлено основні етапи організації дослідження, визначено ключові уміння і навички, які мають бути сформовані в магістрантів для успішної наукової діяльності. У межах дослідження розроблено структурно-функціональну модель наукової роботи магістрантів, що охоплює мотиваційно-цільовий, концептуальний, діяльнісний та аналітико-рефлексивний етапи. Окрему увагу приділено методичному супроводу: запропоновано ефективні форми та прийоми організації дослідницького навчання, серед яких: кейс-метод, аналітичне опрацювання джерел, польові дослідження, моделювання ситуацій, практикоорієнтовані завдання. Обґрунтовано новизну та загальнонаукове значення результатів, що можуть бути адаптовані до різних освітніх програм природничого профілю. Подані матеріали мають прикладне значення для викладачів, наукових керівників і здобувачів освіти, які здійснюють наукову роботу у сфері екології та охорони довкілля. Стаття буде корисною для вдосконалення методичної культури викладача, розвитку академічної доброчесності та інтеграції дослідницьких методів у систему вищої освіти.; The paper presents the theoretical foundations and methodological approaches to organizing scientific research within the system of environmental education, particularly in the context of master's-level training for future ecologists. The current state of research activity among the second (master's) level higher education students is analyzed. The importance of integrating the research component into environmental education, especially in response to global environmental challenges, climate change, and the need for sustainable development is substantiated. The special emphasis is placed on the necessity of developing research competence as an essential part of professional training for environmental specialists. The study systematizes key methodological principles of ecological knowledge, identifies the main stages of research organization, and outlines the core skills and abilities that master's students need to acquire for effective scientific activity. The structural-functional model of scientific research that includes four interrelated stages: motivational and goal-setting, conceptual, activity-based, and analytical-reflexive is developed. Particular attention is paid to the methodological support with practical examples of research-oriented learning techniques such as case studies, analytical tasks, working with scientific literature, fieldwork, problem-based simulations, and academic project activities. The novelty and general scientific relevance of the results are substantiated, with the emphasis on its adaptability to various education programs in natural sciences. The given paper offers practical value for university teachers, academic supervisors, and graduate students conducting environmental study. It also contributes to the development of academic integrity, methodological awareness, and the integration of research methods into higher education systems. 2025-01-01T00:00:00Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18301 Название: Домедична підготовка як складова базової загальновійськової підготовки та створення простору безпеки життя Авторы: Дунаєвська, О. Ф.; Dunaіevska, O.; Сокульський, І. М.; Sokulsky, І.; Вискушенко, Д. А.; Vyskushenko, D. Аннотация: У закладах вищої освіти України впроваджується на другому курсі навчання першого освітнього ступеня (бакалаврського) домедична підготовка. Медична допомога пораненим та військова медицина мають прадавню історію та виникли у період створення постійних великих армій і веденням воєнних баталій у стародавніх країнах Військова медична освіта в Україні розпочалася у Острозькій колегії у XVI столітті. Козаки володіли навичками самодопомоги, пораненим і хворим допомогу надавали цілителі. З XVIІ століття у Війську Запорізькому у полках були лікарі, у монастирях функціонували шпиталі, в XVIІІ столітті у Єлисаветграді була заснована медико-хірургічна школа. На початку XIX століття утворилися військові поселення кавалерії, які надавали медичну допомогу поселенцям і сприяли підготовці медичних кадрів. З утворенням у 1918 році Західно-Української Народної республіки був створений санітарний департамент, з 1922 року запрацювали диспансери, з 1923 року створювалася медична мережа. Під час другої світової війни відкривалися медичні інститути, розверталися шпиталі. Заслуговує вивчення медичної допомоги в УПА, яка надавалась в оточенні фашистських та радянських військ. На початку 90-х років розпочалося співробітництво НАТО, у 2015 році затвердили стандарти Міністерства оборони нашої країни. ЗСУ укомплектовували аптечками та здійснювали підготовку бійців і інструкторів за стандартами НАТО. Домедична підготовка набула актуальності під час АТО, в якій на сході країни втрати поранених становили до 30%, що більше, ніж у часи другої світової війни. Для зменшення втрат алгоритм надання домедичної допомоги MARCH мають опанувати медики, військовослужбовці, правоохоронці, прикордонники, населення та вміти використовувати його у надзвичайних ситуаціях. Для духовної підтримки створюється інститут капеланства.; Aid to the wounded and military medicine have a long history and developed during the creation of permanent large armies and military battles in ancient countries. Military medical education in Ukraine began at the Ostroh College in the 16th century. The Cossacks had self-help skills and healers helped the wounded and sick. Since the XVII century the Zaporozhian army had doctors in its regiments, hospitals functioned in monasteries, and in the XVIII century a medical and surgical school was founded in Yelisavetgrad. At the beginning of the 19th century, military cavalry settlements were established to provide medical care to the settlers and to train medical personnel. With the establishment of the Western Ukrainian People's Republic in 1918, a sanitary department was set up, and in 1922 dispensaries began to operate, and in 1923 a medical network was created. During the Second World War, medical institutes and hospitals were opened. The medical care provided by the Ukrainian Insurgent Army, surrounded by Nazi and Soviet troops, deserves study. Cooperation with NATO began in the early 1990s, and in 2015 the standards of the Ukrainian Ministry of Defence were approved. The Ukrainian Armed Forces were equipped with first aid kits and trained to NATO standards. Pre-medical training became relevant during the anti-terrorist operation zone, when casualties in the east of the country reached up to 30%, which is more than during the Second World War. To reduce casualties, the MARCH algorithm for providing pre-medical care must be mastered and applied in emergency situations by medical professionals, military personnel, law enforcement officers, border guards and the general public. A chaplaincy will be established to provide spiritual support. 2025-01-01T00:00:00Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/17794 Название: Bioclimatic constraints and edaphic preferences of wheat: implications for environmental suitability forecasting under climate change Авторы: Nykytiuk, Yu.; Никитюк, Ю. А.; Kravchenko, O.; Кравченко, О.; Vyskushenko, D.; Вискушенко, Д. А.; Pitsil, A.; Піціль, А. О.; Komorna, О.; Коморна, О. М.; Bezvershuck, I.; Безвершук, І. Аннотация: Background. Understanding how environmental factors influence the spatial suitability of wheat is critical for sustaining productivity under climate change. In regions like Ukrainian Polissia and the Forest-Steppe, where climatic and soil gradients are strong, changes in agroecological conditions may substantially affect cultivation potential. While global studies exist, regional assessments that integrate both climate and soil data remain limited. Identifying key environmental drivers and their response patterns supports targeted adaptation and land use planning, helping ensure food security in a changing climate. Materials and Methods. The spatial suitability of wheat cultivation in the Polissia and Forest-Steppe regions of Ukraine was assessed using agroecological modelling. We compiled a dataset of observed wheat cover from official agricultural statistics. The environmental predictors included 19 bioclimatic variables (WorldClim), soil properties (texture, pH, and organic matter content), and topographic factors. Multicollinearity was reduced via principal component analysis and correlation filtering. Four modelling approaches: ordinary least squares (OLS), ridge regression, generalised additive models (GAM), and random forest (RF), were applied to identify key predictors and response patterns.; Передумови. В умовах глобальних кліматичних змін розуміння того, як екологічні чинники впливають на просторову придатність сільськогосподарських культур, є надзвичайно важливим для збереження продуктивності сільського господарства. Пшениця, одна з найважливіших зернових культур у світі, є дуже чутливою до змін температури, кількості опадів і властивостей ґрунту. У таких регіонах як Українське Полісся й Лісостеп, де кліматичні та ґрунтові градієнти є вираженими, зміни агроекологічних умов можуть мати значний вплив на потенціал сталого вирощування пшениці. Матеріали та методи. Просторову придатність вирощування пшениці в Поліссі та лісостепових регіонах України було оцінено за допомогою агроекологічного моделювання. Ми склали базу даних спостережень за посівами пшениці на основі офіційної сільськогосподарської статистики. Екологічні предиктори включали 19 біокліматичних змінних (WorldClim), властивості ґрунту (текстура, рН та вміст органічної речовини) і топографічні фактори. Для виявлення ключових предикторів і моделей реакції було застосовано чотири підходи до моделювання: метод найменших квадратів (OLS), регресію Ріджа, узагальнені адитивні моделі (GAM) та випадковий ліс (RF). 2025-01-01T00:00:00Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/17691 Название: Методологічні засади формування екологічного світогляду у фахівців з технологій захисту навколишнього середовища Авторы: Климчик, О. М.; Klymchyk, O. Аннотация: Виходячи з нинішньої кризової екологічної ситуації, найголовнішим завданням сучасної епохи вважають розвиток освітніх механізмів, що допомагали б зрозуміти взаємозв'язок між природою і людською діяльністю – економічною, громадською та політичною. Загострення екологічних проблем сучасності поставило перед світовою спільнотою завдання великої екологічної та соціальної значимості – виховання громадянина із новою екологічною свідомістю, обізнаного з проблемами довкілля, здатного розуміти й аналізувати складну різнобічну інформацію та застосовувати її для вирішення нагальних проблем природоохоронного характеру.; Given the current environmental crisis, the most important task of our time is considered to be the development of educational mechanisms that would help people understand the relationship between nature and human activity-economic, social, and political. The aggravation of contemporary environmental problems has presented the world community with a task of great environmental and social significance: to educate citizens with a new environmental consciousness, knowledgeable about environmental issues, capable of understanding and analyzing complex and diverse information, and applying it to solve urgent environmental problems. 2020-01-01T00:00:00Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/17690 Название: Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій закладами вищої освіти України в контексті дистанційного навчання Авторы: Вискушенко, С. А.; Vyskushenko, S.; Вискушенко, Д. А.; Vyskushenko, D.; Никитюк, Ю. А.; Nykytiuk, Yu.; Андрійчук, Т. В.; Andriichuk, T. Аннотация: З розвитком цифрових технологій і зростанням потреби у більш гнучкому підході до навчання у складних умовах (пандемії, стихійні лиха, війни тощо) інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) стали незамінним інструментом забезпечення безперервного освітнього процесу. Статтю присвячено дослідженню ІКТ дистанційного навчання як альтернативного інструменту надання освітніх послуг за таких обставин. Увагу зосереджено на узагальненні та систематизації деяких існуючих сучасних засобів ІКТ дистанційного навчання, а також розглянуто їхні функції, специфіку та основні потреби, які вони задовольняють. Метою роботи є уточнити визначення понять «дистанційне навчання», «інформаційнокомунікаційні технології дистанційного навчання» і з'ясувати загальні особливості розвитку технологій дистанційного навчання в освітньому середовищі українських закладів вищої освіти. Було описано базові аспекти певних найбільш застосовуваних в Україні технологічних платформ, ресурсів і інструментів для взаємодії між студентами та викладачами під час дистанційної форми навчання. Зокрема, висвітлено їхні загальні особливості, виявлено відмінні характеристики, виділено найвагоміші переваги та недоліки. Результати дослідження засвідчують, що інформаційно-комунікаційні технології дистанційного навчання необхідно впроваджувати в освітній процес у комплексі, поєднуючи їх між собою, що дозволить перекрити вади однієї платформи чи системи перевагами іншої. Висновки розвідки підкреслюють необхідність подальшого розвитку цифрової інфраструктури закладів вищої освіти, подальшого вдосконалення нормативно-правової бази для регулювання дистанційного навчання, а також підвищення рівня підготовки науково-педагогічних працівників. Робота може бути корисною для освітніх управлінців, викладачів та вчителів, зацікавлених у впровадженні ІКТ як основи для забезпечення безперервного та якісного навчального процесу.; With the development of digital technologies as well as the growing need for a more flexible approach to education in challenging situations (pandemic diseases, natural disasters, wars, etc.), information and communication technologies (ICT) have become essential tools in ensuring a continuous educational process. The paper is dedicated to the study of ICT for distance learning as an alternative means to deliver educational services under such circumstances. The focus is on summarizing and systematizing existing modern ICT tools for distance learning, examining their functions as well as specific features, and identifying the main needs they meet. The aim of the study is to clarify fundamental terms, namely «distance learning» and «information and communication technologies for distance learning». The special attention is drawn to the general features of some distance learning technologies within the educational environment of Ukrainian higher education institutions. Basic aspects of the most commonly used te chnological platforms, resources, and tools for interaction between students and academics during distance learning in Ukraine are described. In particular, their general peculiarities are highlighted, distinguishing characteristics are identified, and the most significant advantages and disadvantages are outlined. The results indicate that ICT for distance learning should be implemented comprehensively, combining various tools to cover the shortcomings of one platform or system with the benefits of another. The findings emphasize the need for further development of the digital infrastructure within higher education institutions, the establishment of the legal and regulatory framework for distance learning, and the enhancement of staff training. This study may be useful for educational administrators, academics, and teachers interested in implementing ICT as a foundation for ensuring a continuous and high-quality educational process. 2024-01-01T00:00:00Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/17689 Название: Змішане навчання: баланс між дистанційним та традиційним підходами у закладах вищої освіти України Авторы: Вискушенко, Д. А.; Vyskushenko, D.; Вискушенко, С. А.; Vyskushenko, S.; Никитюк, Ю. А.; Nykytiuk, Yu.; Дунаєвська, О. Ф.; Dunaievska, O. Аннотация: Статтю присвячено розгляду специфіки впровадження змішаного навчання закладами вищої освіти України в умовах цифровізації освітнього простору та трансформаційних змін, викликаних як технологічним прогресом, так і глобальними викликами. Визначено, що традиційні форми навчання вже не повною мірою відповідають потребам сучасного здобувача вищої освіти, який прагне гнучкості, персоналізації, інтерактивності та більшої автономії у навчальному процесі. Натомість дистанційна форма, незважаючи на численні переваги, не забезпечує належного рівня соціальної взаємодії, що знижує ефективність здобуття практичних навичок. У цьому контексті змішане навчання, як поєднання очної та онлайн освіти, набуває особливої актуальності. У роботі підкреслюється, що змішане навчання потребує комплексного підходу, врахування особистісних характеристик здобувачів освіти, рівня їх цифрової компетентності, а також переосмислення ролі викладача, який із транслятора знань трансформується у наставника, фасилітатора та «дизайнера» навчального середовища. У статті надається інформація про базові моделі змішаного навчання, кожна з яких має свої переваги та обмеження, а вибір моделі залежить від особливостей освітньої компоненти, технічного забезпечення, рівня підготовки здобувачів і викладачів. Крім того, особливу увагу приділено технологіям, які забезпечують реалізацію змішаного навчання в українських закладах вищої освіти. Змішане навчання у вищій школі відкриває нові можливості для індивідуалізації освітньої траєкторії, розвитку гнучких навичок, критичного мислення, самостійності та академічної мобільності здобувачів. Водночас було встановлено, що існують певні труднощі в реалізації дистанційного навчання: технічні обмеження, недостатня методична база, нерівномірна готовність викладачів до змін, низька мотивація окремих студентів. У статті наголошено, що змішане навчання не є лише тимчасовою відповіддю на глобальні виклики, а перспективною формою організації навчання, здатною забезпечити якісну підготовку фахівців у добу цифрової трансформації освіти.; The given paper examines the specificity of implementing blended learning in higher education institutions in Ukraine within the context of the digital educational environment and the transformational changes driven by both technological progress as well as global challenges. It is established that traditional forms of education no longer fully meet the needs of the modern higher education students, who seek flexibility, personalization, interactivity, and greater autonomy in the learning process. On the other hand, the distance learning, despite its numerous advantages, fails to provide an adequate level of social interaction, which reduces the effectiveness of acquiring practical skills. In this context, blended learning, combining in-person and online education, gains particular relevance. The study emphasizes that blended learning requires a comprehensive approach that considers the individual characteristics of learners, their level of digital competence, as well as the reinterpretation of the instructor's role – from a knowledge transmitter to a mentor, facilitator, and learning environment designer. The article provides information on various models of blended learning, each of which has its own advantages and limitations, with the choice of model depending on the specifics of the educational component, technical resources, and the preparedness of both students and academics. Moreover, special attention is drawn to the technologies that enable the use of blended learning in Ukrainian higher education institutions. It opens up new opportunities for individualizing educational trajectories, developing soft skills, critical thinking, independence, and academic mobility among students. At the same time, certain difficulties in the implementation of distance learning are identified: technical limitations, insufficient methodological support, uneven readiness of instructors for changes, and low motivation among some students. The article emphasizes that blended learning is not merely a temporary response to global challenges, but a promising form of educational process capable of ensuring highquality training of professionals in the era of digital transformation of education. 2025-01-01T00:00:00Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/17688 Название: Застосування інформаційно-комунікаційних технологій для організації дистанційного навчання українськими закладами вищої освіти в часи кризових ситуацій Авторы: Вискушенко, С. А.; Vyskushenko, S.; Вискушенко, Д. А.; Vyskushenko, D.; Мосієнко, О. В.; Mosiienko, O.; Зорницький, А. В.; Zornytskyi, A. Аннотация: В часи різноманітних кризових ситуацій, спричинених епідеміями, катаклізмами чи війнами, освітнє середовище змушене адаптуватися до нових умов. Українські заклади вищої освіти, у відповідь на кризові ситуації різної природи, розглядають інформаційно-комунікаційні технології дистанційного навчання як один із альтернативних інструментів надання освітніх послуг. Статтю присвячено дослідженню впровадження інформаційно-комунікаційних технологій для реалізації дистанційної освітньої діяльності в кризових умовах. Зокрема, було проаналізовано деякі з них, які найбільш застосовувалися в Україні. У роботі викладено інформацію про ставлення науково-педагогічних працівників і здобувачів щодо рівня ефективності певних інструментів дистанційного навчання в закладах вищої освіти в кризових ситуаціях різного характеру. Було встановлено, що інформаційно-комунікаційні технології для реалізації дистанційної освітньої діяльності стали базовою підтримкою під час виникнення кризових ситуацій в Україні, оскільки сприяли неперервності навчального процесу, а також надали можливість зберігати та ділитися наявним навчальним матеріалом. Інформаційно-комунікаційні технології для організації дистанційного навчального процесу використовуються українськими закладами вищої освіти з метою передачі інформації в синхронний чи асинхронний спосіб. Результати дослідження засвідчують, що існує чітка тенденція до зростання рівня ефективності технологій дистанційного навчання в закладах вищої освіти України. Для забезпечення якісного освітнього процесу більшість університетів застосовували інструменти дистанційного навчання в комплексі, поєднуючи їх, що дозволило перекрити вади одного засобу перевагами іншого. Кризові ситуації різної природи стали певною рушійною силою для ширшого впровадження технологій дистанційного навчання закладами вищої освіти України.; In times of crises caused by epidemics, natural as well as man-made disasters, or even wars, the educational environment is forced to adapt to new conditions. In response to crisis situations of different nature, Ukrainian higher education institutions consider information and communication technologies of distance learning as an alternative tool for providing educational services. The given article is dedicated to the analysis of the information and communication technologies while organizing distance educational activities in crisis circumstances. Particularly, some of the most commonly used information and communication technologies for distance learning within Ukraine were analyzed. It was found out that information and communication technologies in distance learning have become essential support in times of crisis situations within Ukraine, as they provided the opportunity to store and share educational materials. Information and communication technologies, when integrated into distance learning processes within Ukrainian higher education institutions, are used to disseminate information synchronously or asynchronously. It is established that there is a clear tendency towards an increase in the effectiveness level of distance learning technologies in Ukrainian universities. To ensure the quality of the educational process, the majority of higher education institutions combine different information and communication technologies in distance learning, allowing them to compensate for the shortcomings of one tool with the advantages of the other one. Crisis situations of different nature have become the driving force for the wider implementation of distance learning technologies within Ukrainian higher education institutions. This shift has highlighted the need for investment in digital infrastructure and training to optimize the effectiveness of distance learning technologies in higher education. 2024-01-01T00:00:00Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/17667 Название: Європейський досвід екологізації виробництва Авторы: Вискушенко, Д. А.; Vyskushenko, D.; Примаченко, Р. О.; Primachenko, R.; Федірко, Г. А.; Fedirko, G.; Яроцький, Б. А.; Yarotsky, B.; Федірко, М. П.; Fedirko, M. Аннотация: Екологізація виробництва є одним із ключових векторів сучасного сталого розвитку, що поєднує економічну ефективність, соціальну відповідальність та екологічну безпеку. У країнах Європейського Союзу цей процес має системний характер і базується на комплексі політичних, правових, економічних, технологічних та освітніх механізмів, спрямованих на зменшення негативного впливу промисловості на довкілля, раціональне використання ресурсів і перехід до циркулярної (замкненої) економіки. Вивчення європейського досвіду екологізації виробництва є важливим для України, яка перебуває на етапі реформування екологічної політики відповідно до стандартів ЄС та прагне інтегруватися до спільного європейського економічного й екологічного простору.; Greening of production is one of the key vectors of modern sustainable development, combining economic efficiency, social responsibility, and environmental safety. In the countries of the European Union, this process is systemic in nature and is based on a set of political, legal, economic, technological, and educational mechanisms aimed at reducing the negative impact of industry on the environment, promoting the rational use of resources, and facilitating the transition to a circular economy. Studying the European experience in greening production is important for Ukraine, which is undergoing reform of its environmental policy in line with EU standards and seeks to integrate into the common European economic and environmental space. 2025-01-01T00:00:00Z