http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18395 Thu, 16 Apr 2026 19:49:06 GMT 2026-04-16T19:49:06Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18408 Название: Sustainable and regenerative cattle production systems: Literature review Авторы: Mata, F.; Мата, Ф. Аннотация: Cattle production remains relevant to global food systems due to its links with food security, environmental impacts, animal welfare, and societal expectations. The purpose of this review was to examine the role of beef and dairy cattle within sustainable and regenerative agricultural systems using an integrated, systems-based perspective. The review was based on a critical synthesis of peer-reviewed literature addressing environmental performance, methane emissions, animal welfare, regenerative management practices, and socio-economic dimensions of cattle production. Sustainability frameworks used in cattle systems were analysed, with particular attention to the limitations of single-metric assessments such as greenhouse gas emissions. The biological basis of methane production and its relationship with feed efficiency, animal health, and management was described. Evidence on regenerative beef and dairy practices, including grazing management, soil carbon dynamics, biodiversity outcomes, and nutrient cycling, was examined. The role of animal welfare was analysed through One Health, One Welfare, and One Biology frameworks, highlighting its integration with productivity, emissions intensity, and system resilience. Gaps in current sustainability assessments and research methodologies were identified, particularly regarding long-term system performance, welfare indicators, and policy coherence. The findings of this review can be used by researchers, policymakers, advisors, and farmers to support the design, assessment, and implementation of cattle systems that align productivity with environmental stewardship and animal welfare.; Виробництво великої рогатої худоби залишається важливим для глобальних продовольчих систем через його зв'язок із продовольчою безпекою, впливом на довкілля, добробутом тварин та очікуваннями суспільства. Метою цього огляду було дослідити роль м'ясної та молочної великої рогатої худоби в стійких та регенеративних сільськогосподарських системах з використанням інтегрованого, системного підходу. Огляд базувався на критичному узагальненні рецензованої літератури, що стосується екологічних показників, викидів метану, добробуту тварин, регенеративних методів управління та соціально-економічних аспектів виробництва великої рогатої худоби. Було проаналізовано рамки сталого розвитку, що використовуються в системах вирощування великої рогатої худоби, з особливою увагою до обмежень однопараметричних оцінок, таких як викиди парникових газів. Було описано біологічні основи виробництва метану та його взаємозв'язок з ефективністю годівлі, здоров'ям тварин та управлінням. Були розглянуті докази щодо регенеративних практик у виробництві яловичини та молочних продуктів, включаючи управління випасом, динаміку вуглецю в ґрунті, результати біорізноманіття та цикл поживних речовин. Роль добробуту тварин була проаналізована через рамки «Одне здоров'я», «Один добробут» та «Одна біологія», підкреслюючи її інтеграцію з продуктивністю, інтенсивністю викидів та стійкістю системи. Були виявлені прогалини в поточних оцінках стійкості та методологіях досліджень, зокрема щодо довгострокової ефективності системи, показників добробуту та узгодженості політики. Результати цього огляду можуть бути використані дослідниками, політиками, консультантами та фермерами для підтримки розробки, оцінки та впровадження систем вирощування великої рогатої худоби, які поєднують продуктивність з раціональним використанням природних ресурсів та добробутом тварин. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18408 2026-01-01T00:00:00Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18407 Название: Assessment of the carbon balance of industrial hemp cultivation in Ukraine and its impact on achieving carbon neutrality Авторы: Gruzinska, I.; Грузінська, І. Аннотация: The aim of the study was to determine the climatic potential of industrial hemp as a tool for carbon sequestration and to assess its contribution to achieving carbon neutrality in Ukraine's agricultural sector. The work employed a systematic analysis of contemporary scientific research, an analysis of official statistical data on areas under industrial hemp cultivation, as well as elements of a full life cycle assessment approach to identify emission sources within the cultivation process chain. For the quantitative evaluation of the climatic effect, a computational model of a «digital twin» of a one-hectare hemp field was developed for typical soil and climatic conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine. Based on the modelling of the «digital twin» of the hemp field and the calculated parameters, three carbon sequestration scenarios were established: low, medium and high, reflecting minimum, average and maximum biomass yield levels. It was determined that under the low, medium and high scenarios, the potential absorption amounts to approximately 15.5, 16.5 and 24.75 tonnes of CO2 per hectare over a single growing season, respectively. At the same time, direct CO2 emissions from the combustion of diesel fuel used for field operations in the baseline cultivation model were estimated at approximately 0.421 tonnes of CO2 per hectare, indicating a substantial predominance of sequestration processes over agrotechnological emissions. Under the low scenario, the volume of absorption exceeds direct emissions by approximately 36.8 times; under the medium scenario, by approximately 38 times; and under the high scenario, by 58.8 times. Scenario modelling, developed on the basis of official statistical data on industrial hemp cultivation areas, demonstrated that even with relatively small sown areas, industrial hemp cultivation showed positive dynamics in achieving decarbonisation goals and enhancing the role of agriculture in the national carbon balance. The practical value of the study lies in the possibility of using the obtained results to substantiate carbon farming programmes, integrate industrial hemp into climate policy, and plan the development of processing infrastructure.; Метою дослідження було визначення кліматичного потенціалу промислових конопель як інструменту секвестрації вуглецю та оцінка їх внеску у досягнення вуглецевої нейтральності аграрного сектору України. У роботі застосовано системний аналіз сучасних наукових досліджень, аналіз офіційних статистичних даних щодо площ вирощування промислових конопель, а також елементи підходу оцінювання повного життєвого циклу для ідентифікації джерел викидів у технологічному ланцюгу вирощування. Для кількісної оцінки кліматичного ефекту розроблено розрахункову модель «цифрового двійника» конопляного поля площею один гектар для типових ґрунтово-кліматичних умов Лісостепу України. На основі моделювання «цифрового двійника» конопляного поля та розрахункових параметрів сформовано три сценарії секвестрації вуглецю: низький, середній та високий, що відображають мінімальні, середні та максимальні показники урожайності біомаси. Встановлено, що за низького, середнього та високого сценаріїв потенційні обсяги поглинання становлять відповідно близько 15,5, 16,5 та 24,75 тонн CO2 з 1 га за один вегетаційний період. Водночас прямі викиди CO2 від спалювання дизельного пального для обробітку поля у базовій моделі вирощування оцінено на рівні близько 0,421 тонн CO2/га, що свідчить про суттєве переважання процесів секвестрації над агротехнологічними викидами. За низького сценарію обсяг поглинання перевищує прямі викиди приблизно у 36,8 рази, за середнього – приблизно у 38 разів, а за високим – у 58,8 раз. Сценарне моделювання, яке розроблено на основі офіційних статистичних даних щодо площ вирощування промислових конопель, засвідчило, що навіть за невеликих посівних площ вирощування промислових конопель показало позитивну динаміку у досягненні цілі декарбонізації та підвищення ролі сільського господарства у національному вуглецевому балансі. Практична цінність дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів для обґрунтування програм вуглецевого фермерства, інтеграції промислових конопель у кліматичну політику та планування розвитку переробної інфраструктури. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18407 2026-01-01T00:00:00Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18406 Название: The influence of agro- and meteorological factors on sunflower yield Авторы: Kulyk, A.; Кулик, А.; Lisovska, V.; Лісовська, В.; Melnyk, O.; Мельник, О.; Shchekan, N.; Щекань, Н. Аннотация: Sunflower is one of the leading oilseed crops in Ukraine, and the stability of its yield is of important economic and food importance. In conditions of increasing climate variability, the need for quantitative analysis of the influence of agrotechnical and meteorological factors on the development of the yield is becoming more urgent. The purpose of the study was to quantitatively assess the role of agrotechnical and climatic factors in the development of sunflower yield using statistical analysis methods. The empirical basis of the study was data for 2007–2024, including sunflower yield indicators, levels of mineral and organic fertilisers, and meteorological characteristics (soil temperature in May, precipitation, air moisture saturation deficit, Selyaninov hydrothermal coefficient, wind speed, number of clear days during the growing season). The study used descriptive statistics, the Shapiro-Wilk test, Pearson and Spearman correlation analysis, and multivariate linear regression. The results of the study showed that the average yield level for the period was 25.65 q/ha with a standard deviation of 5.91 q/ha. The most stable and statistically significant effect on sunflower yield was the level of mineral fertiliser application, for which a moderately strong positive relationship was recorded (r = 0.656). Among meteorological factors, the most noticeable positive relationship was found for wind speed (r = 0.512). The multicollinearity test using the variance inflation coefficient confirmed the correctness of the model, since the values for most variables did not exceed 4, and the maximum indicator was 5.17 for mineral fertilisers. The analysis emphasised the key role of agrotechnical management, since the influence of factors such as Selyaninov hydrothermal coefficient (r = 0.083) and moisture deficit (r = 0.092) turned out to be weak within the paired analysis. The practical value of the results lies in the possibility of using the developed regression models to predict sunflower productivity and optimise mineral nutrition systems in order to minimise risks caused by adverse meteorological factors.; Соняшник є однією з провідних олійних культур України, а стабільність його врожайності має важливе економічне та продовольче значення. В умовах посилення кліматичної мінливості актуалізується потреба в кількісному аналізі впливу агротехнічних і метеорологічних факторів на формування врожаю. Метою дослідження була кількісна оцінка ролі агротехнічних і кліматичних чинників у формуванні урожайності соняшника з використанням статистичних методів аналізу. Емпіричну базу дослідження становили дані за 2007–2024 рр., що включали показники урожайності соняшника, рівні внесення мінеральних і органічних добрив, а також метеорологічні характеристики (температура ґрунту у травні, кількість опадів, дефіцит насичення повітря вологою, гідротермічний коефіцієнт Селянінова, швидкість вітру, кількість ясних днів у вегетаційний період). У роботі застосовано описову статистику, критерій Шапіро-Вілка, кореляційний аналіз Пірсона і Спірмена, а також багатофакторну лінійну регресію. Результати дослідження свідчили, що середній рівень урожайності за період становив 25,65 ц/га зі стандартним відхиленням 5,91 ц/га. Найбільш стабільний і статистично значущий вплив на урожайність соняшника мав рівень внесення мінеральних добрив, для якого зафіксовано помірно сильний позитивний зв'язок (r = 0,656). Серед метеофакторів найбільш помітний позитивний зв'язок виявлено для швидкості вітру (r = 0,512). Перевірка на мультиколінеарність за допомогою коефіцієнта інфляції дисперсії підтвердила коректність моделі, оскільки значення для більшості змінних не перевищували 4, а максимальний показник склав 5,17 для мінеральних добрив. Аналіз підкреслив ключову роль агротехнічного управління, оскільки вплив таких факторів, як гідротермічний коефіцієнт Селянінова (r = 0,083) та дефіцит вологи (r = 0,092), виявився слабким у межах парного аналізу. Практична цінність результатів полягає у можливості використання розроблених регресійних моделей для прогнозування продуктивності соняшника та оптимізації систем мінерального живлення з метою мінімізації ризиків, зумовлених несприятливими метеорологічними чинниками. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18406 2026-01-01T00:00:00Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18405 Название: Formation of soybean yield depending on varietal characteristics and agrotechnological practices based on predictive modelling Авторы: Labunskyi, I.; Лабунський, І.; Grabovskyі, M.; Грабовський, М. Аннотация: The article presented the results of a two-year field experiment investigating the influence of varietal characteristics, agrotechnological practices, and weather conditions on soybean yield using predictive modelling. The relevance of the study stems from the need to improve the stability of soya bean yields in the context of climate change and the importance of using biological plant protection products (biofungicides). The aim was to establish the effectiveness of various pre-sowing seed treatment schemes and foliar application of fungicides and micronutrients, as well as to develop mathematical models for predicting soyabean yield depending on weather conditions. Field studies were conducted in 2024–2025 at the Training and Production Centre of Bila Tserkva National Agrarian University using soybean varieties 'RGT Salsa' and 'RGT Saidina'. The experiment included 50 variants. It was established that the highest average yield (2.71 t/ha) was obtained for the variety 'RGT Saidina' under the combined use of the fungicides Maxim XL, Apron XL, the inoculant BioMAG Soya, and double application of the fungicide Kolosal Pro with micronutrient fertilisers Intermag Molybdenum and Quantum Bor Active at the budding stage (BBCH 51–59) and the flowering stage (BBCH 60–69). Under this scheme, variants with the biofungicide Fitosporin-M Soya provided a yield of 2.65 t/ha, confirming the high effectiveness of biological protection. Mathematical modelling revealed a high level of agreement between actual and calculated data (error up to 0.07 t/ha). Cluster analysis of the 50 studied variants based on soybean grain yield identified three main groups according to productivity level. The first cluster included variants with yields above 2.5 t/ha, most of which combined the use of the inoculant BioMAG Soya with the fungicides Maxim XL (1.0 L/t) + Apron XL (0.5 L/t), as well as the fungicide Kolosal Pro and micronutrient fertilisers Intermag Molybdenum (1.0 L/ha) + Quantum Bor Active. The practical value of the results lies in identifying optimal combinations of biological and chemical fungicides, inoculants, and micronutrient fertilisers to increase soybean productivity, as well as in the possibility of forecasting yield based on climatic indicators.; У статті висвітлено результати дворічного польового досліду щодо вивчення впливу сортових особливостей, агротехнологічних прийомів та погодних умов на врожайність сої з використанням прогностичного моделювання. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю підвищення стабільності врожаю сої в умовах кліматичних змін і важливістю застосування біологічних засобів захисту рослин (біофунгіцидів). Метою було встановлення ефективності різних схем передпосівної обробки насіння та позакореневого застосування фунгіцидів і мікродобрив, а також розроблення математичних моделей прогнозування врожайності сої залежно від погодних умов. Польові дослідження проводилися в 2024–2025 роках на базі Навчально-виробничого центру Білоцерківського національного аграрного університету з сортами сої 'РЖТ Сальса' і 'РЖТ Сайдіна'. Дослід включав 50 варіантів. Встановлено, що найбільшу врожайність (2,71 т/га) отримано у сорту 'РЖТ Сайдіна' за комбінованого використання фунгіцидів Максім XL, Апрон XL, інокулянта БіоМАГ Соя і дворазового внесення фунгіциду Колосаль Про з мікродобривами Інтермаг Молібден і Квантум Бор Актив у фазу бутонізації (ВВСН 51–59) і фазу цвітіння (ВВСН 60–69). За цієї схеми, варіанти з біофунгіцидом Фітоспорин-М Соя забезпечили врожайність 2,65 т/га, що підтверджує високу ефективність біологічного захисту. Математичне моделювання виявило високий рівень відповідності між фактичними і розрахованими даними (похибка до 0,07 т/га). Кластерний аналіз 50 досліджених варіантів за врожайністю зерна сої виявив три основні групи за ступенем продуктивності. До першого кластеру увійшли варіанти з врожайністю понад 2,5 т/га, більшість з яких поєднували застосування інокулянта БіоМАГ Соя з фунгіцидами Максім XL (1,0 л/т) + Апрон XL (0,5 л/т) та фунгіцидом Колосаль Про і мікродобривами Інтермаг Молібден (1,0 л/га) + Квантум Бор Актив. Практична цінність результатів полягає у виділенні оптимальних комбінацій застування біологічних і хімічних фунгіцидів, інокулянтів та мікродобрив для підвищення продуктивності сої, а також у можливості прогнозування врожайності на основі кліматичних показників. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18405 2026-01-01T00:00:00Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18404 Название: Regulation of the weed component in the maize phytocoenosis using herbicides for the sustainable functioning of agroecosystems Авторы: Tymoshchuk, T.; Тимощук, Т. М.; Kharchuk, O.; Харчук, О. Аннотация: Maize is a crop with low competitive ability against weeds, especially at the early stages of growth and development. The problem of weed infestation in maize crops during the critical period of vegetation remained one of the key factors and led to a substantial reduction in the realisation of the crop yield potential. The purpose of the study was to evaluate the effectiveness of herbicide application for regulating the weed component in the maize phytocoenosis and its impact on yield formation. The research was conducted during 2024–2025 under the conditions of Biryt Shevchenko LLC in Zhytomyr region on soddy medium-podzolic soils. The effectiveness of herbicides for regulating segetal vegetation in the phytocoenosis of three maize hybrids depending on the timing and application rates was highlighted. The combined application of the pre-emergence herbicide Primextra TZ Gold and the post-emergence herbicide Elumis ensured a reduction in the number of grass and broadleaf weeds in the maize phytocoenosis. The highest indicators of weed reduction were recorded at Primextra TZ Gold rates of 4.0–4.5 L/ha in combination with Elumis at 1.75–2.0 L/ha. Differences in weed infestation of phytocoenoses among hybrids were established, in particular higher values in the hybrid SY Fortago compared with SY Phenomen and SY Marimba. The combined use of Primextra TZ Gold (3.5–4.5 L/ha) and Elumis (1.75–2.0 L/ha) ensured effectiveness at the level of 94–98% control of grass and broadleaf weeds in crops of maize hybrids. The combined application of Primextra TZ Gold (4.0 L/ha) and Elumis (1.75 L/ha) ensured the maximum grain yield of the maize hybrids SY Phenomen (9.82 t/ha) and SY Marimba (10.08 t/ha). The highest productivity of the hybrid SY Fortago (9.16 t/ha) was ensured by applying the combination of Primextra TZ Gold (4.0 L/ha) and Elumis (1.5 L/ha). The obtained results could be used to develop and scientifically substantiate effective strategies for the control of segetal plants in maize phytocoenoses aimed at reducing weed infestation during the critical period of crop development and ensuring the sustainable functioning of agroecosystems.; Кукурудза є культурою з низькою конкурентною здатністю щодо бур'янів, особливо на ранніх етапах росту та розвитку. Проблема забур'яненості посівів кукурудзи у критичний період вегетації залишається одним із ключових факторів, призводить до істотного зниження реалізації потенціалу врожайності культури. Метою досліджень було оцінити ефективність застосування гербіцидів для регулювання бур'янового компоненту у фітоценозі кукурудзи та їх вплив на формування врожайності культури. Дослідження проводили протягом 2024–2025 рр. в умовах ТОВ «Біріт ім. Шевченка» Житомирської області на середньо підзолистих дернових ґрунтах. Висвітлено ефективність гербіцидів для регулювання сегетальної рослинності у фітоценозі трьох гібридів кукурудзи залежно від строків і норм внесення. Комбіноване застосування досходового гербіциду Примекстра TZ Голд та післясходового гербіциду Елюміс забезпечило зниження кількості злакових і дводольних бур'янів у фітоценозі кукурудзи. Найвищі показники зниження кількості бур'янів відмічено за норм Примекстра TZ Голд 4,0–4,5 л/га у поєднанні з Елюмісом 1,75–2,0 л/га. Встановлено відмінності забур'яненості фітоценозів різних гібридів, зокрема вищі показники у гібрида СИ Фортаго порівняно з СИ Феномен та СИ Марімба. Комбіноване застосування гербіцидів Примекстра TZ Голд (3,5–4,5 л/га) і Елюміс (1,75–2,0 л/га) забезпечило ефективність на рівні 94–98 % контролю злакових і дводольних бур'янів у посівах гібридів кукурудзи. Комбіноване застосування гербіцидів Примекстра TZ Голд (4,0 л/га) і Елюміс (1,75 л/га) забезпечило максимальну урожайність зерна кукурудзи гібридів СИ Феномен (9,82 т/га) і СИ Марімба (10,08 т/га). Найвищу продуктивність гібриду СИ Фортаго (9,16 т/га) забезпечило внесення комбінації Примекстра TZ Голд (4,0 л/га) і Елюміс (1,5 л/га). Отримані результати можуть бути використані для розробки та наукового обґрунтування ефективних стратегій контролю сегетальних рослин у фітоценозах кукурудзи, спрямованих на зниження рівня забур'яненості в критичний період розвитку культури та забезпеченню сталого функціонування агроекосистем. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18404 2026-01-01T00:00:00Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18403 Название: Variability of corn grain yield and moisture depending on the method of tillage Авторы: Skoryk, V.; Скорик, В.; Lozinska, A.; Лозінська, А.; Karnaukh, O.; Карнаух, О. Аннотация: Optimisation of corn grain production requires a comprehensive approach to reducing technology costs. The purpose of the experiment and the research objective was to determine the optimal method and depth of primary soil tillage to reduce soil moisture losses and to substantiate the appropriate maturity group of the cultivated hybrids for the implementation of their genetic yield potential with maximum moisture release under field conditions of the central Forest-Steppe zone. The response of 11 mid-early and mid-season corn hybrids (FAO 210–350) was evaluated in 2019–2021 under different primary tillage methods – disc harrowing (up to 15 cm), ploughing (25–27 cm), and deep loosening (35–37 cm) – and yields and moisture release were compared across treatments and hybrid maturity groups. A statistically high correlation coefficient (r = 0.74***) indicated the dependence of corn grain yield on the depth of the main tillage. Loosening at 35–37 cm provided an increase in the yield of corn grain from 0.7 to 1.6 t/ha compared to ploughing, and disc harrowing reduced the yield from -0.3 t/ha to -0.9* t/ha. The yield regression equation from the ripeness group (FAO) – y = 3.5269 + 0.0117x – indicated the possibility of increasing grain yield when using hybrids with a longer growing season, which was confirmed by a significant positive correlation coefficient r = + 0.86*** (73.96%). Statistically significant correlation of these features with double disc harrowing – r = + 0.42** (17.6%), with ploughing – r = + 0.22** (4.8%), with deep loosening – r = + 0.38**(14.4%), respectively. The trend of increasing grain moisture with increasing yield was established – r = + 0.89*** in the hybrids under study, regardless of the method of tillage. Increasing the yield of corn grain was possible by growing later-maturing hybrids, while the moisture content of grain will also increase. The highest grain yield was provided by mid-season hybrids with Tesla (FAO 350) – 8.95 t/ha (+1.03*t/ha) and KWS 351 (FAO 350) – 8.77 t/ha (+1.6**t/ha) against the background of deep loosening of the soil at 35–37 cm with an average humidity of 16.81% and 16.28%, respectively. As a result of the experiment, it was recommended to sow in the central Forest-Steppe with mid-season corn hybrids (FAO 300–350) using deep loosening of the soil with a disc-chisel unit up to 35–37 cm as the main treatment.; Оптимізація виробництва зерна кукурудзи вимагає комплексного підходу до скорочення витрат на технологію. Визначити оптимальний спосіб та глибину основного обробітку ґрунту для зниження втрат ґрунтової вологи та обґрунтувати необхідну групу стиглості вирощуваних гібридів у реалізації генетичного потенціалу врожайності зерна з максимальною вологовіддачею в польових умовах центрального Лісостепу було метою проведеного досліду та актуальним для вивчення. Визначено реакцію 11 середньоранніх та середньостиглих гібридів кукурудзи (ФАО 210–350) в 2019–2021 рр. за різних способів основного обробітку ґрунту – дискування (до 15 см), оранка (25–27см), глибоке розпушування (35–37 см) і проведено порівняння урожайності та вологовіддачі по варіантам і групам стиглості гібридів. Статистично високий коефіцієнт кореляції (r = 0,74***) вказував на залежність урожайності зерна кукурудзи від глибини основного обробітку ґрунту. Розпушування на 35-37 см забазпечувало прибавку урожайності зерна кукурудзи від 0,7 до 1,6 т/га в порівнянні з оранкою, а дискування знижувало урожайність від -0,3 т/га до -0,9* т/га. Рівняння регресії урожайності від групи стиглості (ФАО) – y = 3,5269 + 0,0117x – показало на можливість збільшення урожайності зерна при використанні гібридів з довшим періодом вегетації, що підтверджено істотним позитивним коефіцієнтом кореляції r = + 0,86*** (73,96 %). Статистично істотний кореляційний зв'язок цих ознак при дворазовому дискуванні – r = + 0,42** (17,6 %), на оранці – r = + 0,22** (4,8 %), на глибокому розпушуванні – r = + 0,38** (14,4 %) відповідно. Встановлена тенденція підвищення вологості зерна при зростанні урожайності – r = + 0,89*** у вивчених гібридів незалежно від способу обробітку ґрунту. Підвищення урожайності зерна кукурудзи можливе шляхом вирощування більш пізньостиглих гібридів, при цьому вологість зерна також буде збільшуватись. Найвищу урожайність зерна забезпечили середньостиглі гібриди з Тесла (ФАО 350) – 8,95 т/га (+1,03*т/га) та КВС 351 (ФАО 350) – 8,77 т/га (+1,6**т/га) на фоні глибокого розпушування ґрунту на 35–37см з середньою вологістю 16,81 % та 16,28 % відповідно. В результаті проведеного досліду рекомендовано проводити посів в центральному Лісостепу середньостиглими гібридами кукурудзи (ФАО 300–350) з використанням глибокого розпушування ґрунту диско-лаповим агрегатом до 35–37 см як основного обробітку. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18403 2026-01-01T00:00:00Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18402 Название: Formation of soybean seed quality depending on plant protection in the Forest-Steppe of Ukraine Авторы: Kravchenko, V.; Кравченко, В.; Novak, Yu.; Новак, Ю.; Vyshnevska, L.; Вишневська, Л.; Rohalskyi, S.; Рогальський, С.; Sichkar, A.; Січкар, А. Аннотация: The aim of the study was to establish the patterns of formation of soybean seed productivity and quality depending on weather conditions and varietal characteristics in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Field studies were conducted during 2023–2025 on experimental plots in the Uman district of the Cherkasy region. The object of the research was five soybean varieties of different genetic origin and morphobiological characteristics: Gallek, ES Mentor, OAC Brook, Sigalia, and Kobza. The soil and climatic conditions during the years of research differed significantly in terms of temperature and moisture supply, which made it possible to assess the adaptive potential of varieties under contrasting hydrothermal conditions. Methodologically, the research was based on a field experiment taking into account the main elements of the yield structure, the weight of 1,000 seeds, the fractional composition of the seeds and quality indicators. The protein and oil content in the seeds was determined by infrared spectroscopy, and the moisture content was determined by a standard laboratory method. The dynamics of above-ground biomass formation were analysed using the sum of effective temperatures and a logistic growth model. It was found that in 2024, under conditions of moisture deficiency and elevated temperatures, the rate of biomass growth, 1,000-seed weight, and yield decreased by 8–25% compared to 2023 and 2025. According to the average three-year data, the highest and most stable yields were formed by the ES Mentor and Kobza varieties, while the Gallek and Sigalia varieties were more sensitive to stressful conditions. Seed quality indicators were mainly determined by variety: the Gallek variety was distinguished by the highest weight of 1,000 seeds and a high proportion of large seeds, while the protein and oil content remained relatively stable throughout the years of research. The practical value of the work lies in substantiating the feasibility of selecting soybean varieties with high ecological plasticity and stable seed quality for the conditions of the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine in the context of increasing climate variability.; Метою дослідження було встановлення закономірностей формування продуктивності та якості насіння сої залежно від погодних умов і сортових особливостей у Правобережному Лісостепу України. Польові дослідження проводили упродовж 2023–2025 рр. на дослідних ділянках Уманського району Черкаської області. Об'єктом досліджень були п'ять сортів сої різного генетичного походження та морфобіологічних особливостей: Галлек, ЕС Ментор, ОАЦ Брук, Сигалія та Кобза. Ґрунтово-кліматичні умови років досліджень суттєво відрізнялися за температурним режимом і вологозабезпеченням, що дало змогу оцінити адаптивний потенціал сортів за контрастних гідротермічних умов. Методично дослідження базувалися на польовому експерименті з обліком основних елементів структури врожаю, маси 1000 насінин, фракційного складу насіння та показників якості. Вміст білка й олії в насінні визначали методом інфрачервоної спектроскопії, а вологість – за стандартною лабораторною методикою. Динаміку формування надземної біомаси аналізували з використанням суми ефективних температур та логістичної моделі росту. Встановлено, що у 2024 році за умов дефіциту вологи та підвищених температур темпи наростання біомаси, маса 1000 насінин і врожайність знижувалися на 8–25 % порівняно з 2023 та 2025 роками. За середніми трирічними даними найвищу та найстабільнішу врожайність сформували сорти ЕС Ментор і Кобза, тоді як сорти Галлек і Сигалія виявилися більш чутливими до стресових умов. Якісні показники насіння мали переважно сортову детермінацію: сорт Галлек вирізнявся найбільшою масою 1000 насінин і високою часткою крупної фракції, тоді як вміст білка та олії залишався відносно стабільним упродовж років досліджень. Практична цінність роботи полягає в обґрунтуванні доцільності добору сортів сої з високою екологічною пластичністю та стабільною якістю насіння для умов Правобережного Лісостепу України в умовах зростаючої кліматичної мінливості. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18402 2026-01-01T00:00:00Z http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18401 Название: Assessment of the impact of the component composition of grass mixtures on the productivity of sown agrocenoses in the Precarpathian region Авторы: Karasevych, N.; Карасевич, Н.; Martsinko, T.; Марцінко, Т.; Buhryn, L.; Бугрин, Л.; Dzubaylo, A.; Дзюбайло, А.; Begey, S.; Бегей, С. Аннотация: This study aimed to determine the effect of the component composition of perennial grass mixtures on the productivity of sown agrocenoses under the soil and climatic conditions of the Precarpathian region. Field experiments were conducted in 2020–2024 on sod-podzolic soils, using a summer sowing method without a cover crop and applying mineral fertilisers at a rate of N30P60K90, following the methodological recommendations of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine. Yield was assessed using the plot-by-weight method; the content of absolutely dry matter was determined by drying samples at 105°C; and the botanical composition of the stands was analysed based on selective samples of green mass. The results showed that the highest productivity was achieved with multi-component grass mixtures comprising both grass and legume species. An optimal balance of components in the mixtures had a positive effect on dry matter yield, energy efficiency, and stand resilience. The generalised findings indicated that the inclusion of legumes – particularly red clover (Trifolium pratense), alfalfa (Medicago sativa), and common bird'sfoot trefoil (Lotus corniculatus) – increased yield by 30%–45% compared with monoculture sowings. The dynamics of changes in botanical composition over three cuts were analysed. It was found that multi-component mixtures formed a more stable stand structure and ensured a higher proportion of legume components in the second and third cuts. An energy assessment confirmed the feasibility of using mixed sowings due to their higher energy return ratio. The findings can be applied by agronomists, fodder production specialists, and practitioners of ecosystembased farming to establish highly productive and stable stands in the Precarpathian region.; Метою дослідження було встановити вплив компонентного складу багаторічних травосумішей на продуктивність сіяних агроценозів у ґрунтово-кліматичних умовах Передкарпаття. Польові дослідження проводили у 2020–2024 роках на дерново-підзолистих ґрунтах із використанням безпокривного літнього способу сівби та застосуванням мінерального удобрення в дозі N30P60K90 відповідно до методичних рекомендацій Національної академії аграрних найк України. Урожайність оцінювали поділяночно-ваговим методом; вміст абсолютно сухої речовини визначали шляхом висушування зразків при температурі 105°C; ботанічний склад травостоїв аналізували на основі вибіркових проб зеленої маси. Результати досліджень засвідчили, що найбільшу продуктивність забезпечували багатокомпонентні травосуміші, до складу яких входили як злакові, так і бобові види. Встановлено позитивний вплив оптимального співвідношення компонентів у сумішах на показники урожайності сухої речовини, енергетичну ефективність та стійкість травостоїв. Узагальнення результатів показало, що включення бобових культур, зокрема конюшини лучної (Trifolium pratense), люцерни посівної (Medicago sativa) та лядвенцю рогатого (Lotus corniculatus), сприяло підвищенню урожайності на 30–45 % порівняно з одновидовими посівами. Проаналізовано динаміку зміни ботанічного складу протягом трьох укосів. Встановлено, що багатокомпонентні травосуміші формують стабільнішу структуру травостоїв і забезпечують вищу частку бобових компонентів у другому та третьому укосах. Проведена енергетична оцінка підтвердила доцільність використання змішаних посівів завдяки вищому коефіцієнту енергетичної віддачі. Отримані результати можуть бути використані агрономами, фахівцями з кормовиробництва та екосистемного землеробства для створення високопродуктивних і стабільних травостоїв у зоні Передкарпаття. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/18401 2026-01-01T00:00:00Z