Оцінка ефективності використання різних видів рідких мінеральних добрив на продуктивність нуту сорту «Зехавіт» в умовах Житомирської області

Abstract

В умовах кліматичних змін, деградації ґрунтів та зростання потреби у високобілковій рослинній продукції актуальним є пошук альтернативних зернобобових культур і вдосконалення елементів їх технології вирощування. В нашій роботі нут (Cicer arietinum L.) розглядається як перспективна культура для агрокліматичних умов Полісся завдяки високій поживній цінності, здатності до біологічної фіксації азоту та адаптивності до несприятливих ґрунтово-кліматичних умов. Водночас ефективність реалізації його продуктивного потенціалу значною мірою залежить від оптимізації мінерального живлення. У роботі досліджено вплив різних видів рідких мінеральних добрив на ріст, розвиток та формування продуктивності нуту сорту «Зехавіт» в умовах Житомирської області. Досліджено реакцію культури на застосування рідких форм добрив за показниками структурних елементів урожаю та рівнем продуктивності, що дозволяє обґрунтувати доцільність їх використання у технології вирощування нуту в зоні Полісся.

Under conditions of climate change, soil degradation, and increasing demand for high-protein plant products, the search for alternative grain legume crops and the improvement of their cultivation technologies is of particular relevance. In this study, chickpea (Cicer arietinum L.) is considered a promising crop for the agroclimatic conditions of the Polissia zone due to its high nutritional value, ability to biologically fix atmospheric nitrogen, and adaptability to unfavorable soil and climatic conditions. At the same time, the effective realization of its productive potential largely depends on the optimization of mineral nutrition. The thesis investigates the effect of different types of liquid mineral fertilizers on the growth, development, and productivity formation of chickpea cv. “Zehavit” under the conditions of the Zhytomyr region. The crop response to the application of liquid fertilizer forms was assessed based on yield structure components and overall productivity levels, which made it possible to substantiate the feasibility of their use in chickpea cultivation technology in the Polissia zone.