Трансформаційні зміни в розвитку підприємництва в умовах екологізації світової економіки

Abstract

Дисертацію присвячено поглибленню теоретико-методологічних засад дослідження трансформаційних змін у розвитку підприємництва та розробці науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо формування й упровадження ефективної моделі його розвитку в умовах екологізації світової економіки з урахуванням євроінтеграційних намірів України. У першому розділі «Теоретико-методичні засади розвитку підприємництва в умовах екологізації світової економіки» досліджено еволюцію теоретичних концепцій розвитку підприємництва в контексті екологізації та парадигми сталого розвитку; охарактеризовано інституційне середовище та механізми екологізації сфери підприємництва в умовах глобалізації, визначено роль державних, ринкових і суспільних інститутів у стимулюванні екологічних трансформацій; обґрунтовано методичні підходи до оцінки ефективності екологічної трансформації підприємництва. Обгрунтовано, що екологічне підприємництво є не ситуативною формою адаптації бізнесу до екологічних обмежень, а стійкою моделлю розвитку підприємницької діяльності, сформованою під впливом глобальних трансформацій світової економіки. Екологічне підприємництво розглядається як резильєнтна модель господарювання, спрямована на досягнення економічної результативності за умов екологічної відповідальності, гнучкої адаптації бізнес-процесів і бізнес-моделей до змін природного середовища та зовнішніх викликів. Встановлено, що еволюційний поступ від регуляторно зумовленого дотримання екологічних норм до свідомої інтеграції принципів корпоративної соціальної відповідальності та циркулярної економіки відображає зміну ролі екологізації – від зовнішнього обмеження до внутрішнього джерела формування конкурентних переваг. Теоретично доведено, що трансформаційні зміни в розвитку підприємництва можливі за умови належного інституційного забезпечення, яке базується на поєднанні формальних (законодавство, стандарти ЄС) і неформальних інститутів, та виявлено його слабкі місця, зокрема відсутність законодавчої дефініції «екологічне підприємництво» та слабку координацію стейкхолдерів, що стримує впровадження екологічно орієнтованих бізнесмоделей. До системи інституційного забезпечення віднесено нормативноправове регулювання, фінансові стимули та механізми міжнародної співпраці, а ключовим драйвером трансформацій визначено імплементацію екологоекономічних принципів, орієнтованих на ресурсоефективність та розвиток відновлюваної енергетики. Для впорядкування та систематизації видів і форм екологічного підприємництва обґрунтовано необхідність застосування класифікаційного підходу, що базується на комплексі детермінант, зокрема природноресурсному потенціалі територій, рівні впровадження «зелених» технологій, параметрах ринкового попиту та впливі євроінтеграційних процесів. Такий підхід забезпечує науково обґрунтовану основу для управлінських рішень щодо стратегічного розвитку підприємницької діяльності в умовах екологізації світової економіки. На основі систематизації методичних підходів до оцінки ефективності екологічної трансформації підприємництва доведено необхідність її комплексної ідентифікації через синергію економічних, екологічних та соціальних показників та урахування особливостей діяльності на міжнародному, національному, регіональному та мікрорівнях. Доведено, що застосування системних методик, інтегральних індексів і рейтингів, а також концепцій сталого розвитку і корпоративної соціальної відповідальності дозволяє релевантно оцінювати внесок бізнесу у сталий розвиток, підвищувати ресурсоефективність, виявляти резерви підвищення конкурентоспроможності на основі екологічних інновацій, а також формувати прозорі управлінські рішення. Оцінку ефективності екологічного підприємництва запропоновано здійснювати на основі методичного інструментарію, який ґрунтується на багаторівневій системі індикаторів, що інтегрує макрорівень (міжнародні індекси та рейтингові оцінки), регіональний рівень (показники «зеленої» зайнятості та просторової диференціації) і мікрорівень (інтегральний показник на основі інструментів еко-менеджменту та стійкості підприємств), що, на відміну від фрагментарних підходів, дозволяє забезпечити комплексну, порівняльну та прикладно орієнтовану оцінку результативності екологічного підприємництва та його внеску у сталий розвиток. У другому розділі «Аналітична оцінка трансформаційних змін у розвитку підприємництва в Україні в умовах екологізації світової економіки» здійснено компаративний аналіз тенденцій та індикаторів екологізації розвитку підприємництва в Україні та світовій економіці, виявлено ключові тенденції, структурні диспропорції та проблемні аспекти; здійснено оцінку можливостей і загроз екологічної трансформації підприємництва в умовах глобальних викликів; проаналізовано фінансово-економічні та інституційні механізми забезпечення екологічної трансформації підприємництва в Україні, визначено ефективність бюджетних і ринкових інструментів фінансування. Проведено комплексний аналіз показників екологізації підприємництва, який засвідчив суттєве відставання України від світових лідерів. Виявлено, що позитивну довоєнну динаміку фінансування природоохоронних заходів нівельовано повномасштабною війною, до призвело до зниження витрат майже на 44,0 % у 2023 р. Встановлено, що хоча бізнес фінансує понад 75,0 % еко-заходів, ці витрати залишаються низькими відносно собівартості (близько 1,0 %) та прибутку (1,0–2,0 %), спрямовуючись переважно на поводження з відходами та очищення вод. За результатами порівняльного аналізу вітчизняної і міжнародних практик виявлено критичні розриви у процесах екологізації сфери підприємництва: низьке охоплення еко-менеджментом, висока вуглецеємність економіки (в 3,2 рази вища за ЄС) та низька частка відновлюваних джерел енергії (17,0 % проти 46,0 % у Німеччині). Структурний аналіз витрат засвідчив домінування поточних (78,0 %) над капітальними (22,0 %) та наднизькі інвестиції в екологічні НДДКР (0,1%). Встановлено, що особливо проблемною є сфера відходів, де рівень рециклінгу (близько 5,0 %) суттєво поступається показникам ЄС (47,0 %). Аналіз аграрних підприємств Житомирської області підтвердив ці тенденції на мікрорівні, демонструючи переважно формальну відповідність нормам. Зроблено висновок про те, що в цілому, екологізація сфери підприємництва стримується браком ресурсів, інституційними бар'єрами та прямими наслідками війни. Здійснено комплексну оцінку детермінант екологічної трансформації вітчизняного підприємництва. Результати кількісної оцінки макросередовища за PESTEL-методологією засвідчили, що домінуючими драйверами процесу виступають політико-правові зобов'язання в контексті євроінтеграції та безпосередньо екологічний імператив, тоді як критичним обмежувальним фактором залишаються економічні умови, спричинені воєнним станом та дефіцитом капіталу. Ідентифікацію ключових можливостей (інтеграція в EU Green Deal та доступ до ESG-фінансування) здійснено на основі систематизації сильних (науковий потенціал, суспільний запит) і слабких (фінансові обмеження, регуляторна невизначеність) сторін сфери підприємництва в межах SWOT-аналізу. Водночас виокремлено ключові загрози: воєнні руйнування, логістичні обмеження та посилення «зеленого» протекціонізму на ринках ЄС, зокрема через механізм CBAM. Порівняльний аналіз міжнародних інструментів підтвердив дієвість механізмів державної підтримки (екофонди, податкові стимули) для подолання бар'єрів. Встановлено, що існуюча модель фінансування екологізації підприємництва в Україні характеризується надмірною залежністю від внутрішніх ресурсів бізнесу (75,0 % усіх природоохоронних витрат), тоді як державні та місцеві бюджети покривають лише близько 20,0 % загальних потреб. Така структура склалася через історичне перенаправлення екологічного податку до загального фонду, низький пріоритет довкілля у бюджетному процесі та фрагментарність спеціалізованих програм підтримки. Державні видатки на охорону довкілля не перевищують 0,15 % бюджету у 2023–2025 рр., що значно відстає від показників країн ЄС (0,8 % ВВП). Обгрунтовано комплексний механізм диверсифікації джерел фінансування екологічної модернізації підприємництва, заснований на відновленні функціонування цільових екологічних фондів і впровадженні системи диференційованих податкових стимулів, що сприяє підвищенню інвестиційної привабливості та фінансової стійкості «зелених» підприємницьких ініціатив. У третьому розділі «Формування моделі розвитку підприємництва в україні в умовах екологізації світової економіки» обґрунтовано концептуальні підходи до формування ефективної моделі трансформаційного розвитку підприємництва з урахуванням процесів екологізації; на основі моделювання впливу чинників екологізації визначено пріоритетні драйвери розвитку підприємництва; розроблено стратегічні орієнтири та механізми гармонізації екологічної політики розвитку підприємництва в контексті європейської інтеграції; визначено роль публічних і приватних ініціатив у стимулюванні інноваційних екологічних трансформацій підприємництва та формуванні сприятливого середовища для сталого розвитку. Розроблено й апробовано методичний підхід до ідентифікації чинників, що визначають динаміку трансформаційних змін в розвитку підприємництва в умовах екологізації світової економіки, який ґрунтується на трьохетапній процедурі відбору («аналітична лійка») та поєднує експертне зважування показників у матриці «чинник – індикатор», кореляційний аналіз і покрокову множинну регресію. До ключових чинників віднесено обсяг капітальних екоінвестицій та вуглецеємність ВВП, що підкреслило пріоритетність реальної модернізації та структурної декарбонізації економіки як необхідних детермінант сталого розвитку підприємницької діяльності. Стратегічні орієнтири гармонізації екологічної політики підприємництва в контексті євроінтеграції визначено на основі GAP-аналізу, що дозволило кількісно ідентифікувати відставання України від цільових показників ЄС на 2030 рік, визначених у European Green Deal та пакеті Fit for 55. Виявлено критичні розриви за часткою відновлюваних джерел енергії, рівнем переробки твердих побутових відходів та показниками енергоефективності. Альтернативними сценаріями трансформаційних змін у розвитку підприємства в умовах екологізації світової економіки до 2035 року визначено: інерційний («Базова адаптація»), цільовий («Прискорена інтеграція») та проактивний («Інноваційний прорив»). Результати моделювання засвідчили істотну дивергенцію траєкторій розвитку, зокрема стагнацію за інерційного сценарію та прискорене зростання за сценарію «Прискорена інтеграція». Декомпозиція приросту Інтегрального індексу екологізації бізнесу підтвердила, що визначальний вплив має синергія економічних чинників, передусім стимулювання капітальних екоінвестицій та розвитку «зеленого» кредитування. Розроблено організаційно-економічний механізм активізації участі публічних і приватних ініціатив у «зеленій» трансформації підприємництва, спрямований на доповнення традиційної державної політики «згори – вниз» та досягнення цілей сценарію «Інноваційний прорив». Механізм базується на трикомпонентній функціонально-структурній моделі, що інтегрує координаційний, фінансово-стимулюючий та інформаційно-аналітичний блоки і функціонує на засадах синергетичної взаємодії, партнерства, прозорості та цільової субсидіарності. Розроблена модель забезпечує формування сприятливої екосистеми сталого розвитку підприємництва шляхом зниження інституційних та фінансових бар'єрів для ініціатив «знизу – вгору». Для практичної реалізації механізму розроблено алгоритм його функціонування, інструментарій комплексної оцінки результативності на основі інтегрального коефіцієнта еко-соціально-економічної ефективності та дорожню карту поетапної імплементації.

The dissertation is devoted to deepening the theoretical and methodological foundations for researching transformational changes in the development of entrepreneurship and developing scientifically sound practical recommendations for forming and implementing an effective model for its development in the context of the greening of the global economy, taking into account Ukraine's European integration aspirations. The first chapter, «Theoretical and Methodological Foundations of Development of Entrepreneurship in the Context of Global Economic Greening» examines the evolution of theoretical concepts of entrepreneurship development in the context of greening and the paradigm of sustainable development; characterizes the institutional environment and mechanisms of greening the entrepreneurship sphere in the context of globalization, determines the role of state, market, and social institutions in stimulating environmental transformations; substantiates methodological approaches to assessing the effectiveness of environmental transformation of entrepreneurship. It is justified that environmental entrepreneurship is not a situational form of business adaptation to environmental constraints, but a sustainable model of entrepreneurial development, shaped by global transformations in the world economy. Environmental entrepreneurship is seen as a resilient business model aimed at achieving economic performance while being environmentally responsible and flexibly adapting business processes and models to changes in the natural environment and external challenges. It has been established that the evolutionary progress from regulatory compliance with environmental standards to the conscious integration of the principles of corporate social responsibility and the circular economy reflects a change in the role of greening – from an external constraint to an internal source of competitive advantage. It has been theoretically proven that transformational changes in the development of entrepreneurship are possible provided that there is adequate institutional support based on a combination of formal (legislation, EU standards) and informal institutions, and its weaknesses have been identified, in particular the lack of a legislative definition of «green entrepreneurship» and weak coordination among stakeholders, which hinders the implementation of environmentally oriented business models. The institutional support system includes regulatory and legal regulation, financial incentives, and mechanisms for international cooperation, and the implementation of environmental and economic principles focused on resource efficiency and the development of renewable energy has been identified as a key driver of transformation. To organize and systematize the types and forms of environmental entrepreneurship, the need to apply a classification approach based on a set of determinants, in particular the natural resource potential of territories, the level of implementation of «green» technologies, market demand parameters, and the impact of European integration processes, has been substantiated. This approach provides a scientifically sound basis for management decisions on the strategic development of entrepreneurial activity in the context of the greening of the global economy. Based on the systematization of methodological approaches to assessing the effectiveness of environmental transformation of entrepreneurship, the need for its comprehensive identification through the synergy of economic, environmental, and social indicators and taking into account the specifics of activities at the international, national, regional, and micro levels has been proven. It has been proven that the use of systemic methodologies, integrated indices and ratings, as well as the concepts of sustainable development and corporate social responsibility, allows for a relevant assessment of the contribution of business to sustainable development, increases resource efficiency, identifies reserves for improving competitiveness based on environmental innovations, and forms transparent management decisions. It is proposed to assess the effectiveness of environmental entrepreneurship on the basis of a methodological toolkit based on a multi-level system of indicators that integrates the macro level (international indices and ratings), the regional level (indicators of «green» employment and spatial differentiation), and the micro level (an integral indicator based on eco-management and enterprise sustainability tools), which, unlike fragmented approaches, allows for a comprehensive, comparative, and application-oriented assessment of the effectiveness of environmental entrepreneurship and its contribution to sustainable development. The second section, «Analytical Assessment of Transformational Changes in the Development of Entrepreneurship in Ukraine in the Context of the Greening of the Global Economy» provides a comparative analysis of trends and indicators of the greening of entrepreneurship in Ukraine and the global economy, identifies key trends, structural imbalances, and problematic aspects; an assessment of the opportunities and threats of the ecological transformation of entrepreneurship in the context of global challenges is carried out; the financial, economic, and institutional mechanisms for ensuring the ecological transformation of entrepreneurship in Ukraine are analyzed, and the effectiveness of budgetary and market financing instruments is determined. A comprehensive analysis of entrepreneurship greening indicators was conducted, which showed that Ukraine lags significantly behind global leaders. It was found that the positive pre-war dynamics of financing environmental protection measures were offset by the full-scale war, which led to a decrease in expenditures by almost 44,0% in 2023. It was established that although businesses finance more than 75,0% of eco-measures, these expenditures remain low relative to production costs (about 1,0%) and profits (1,0–2,0%), being directed mainly to waste management and water purification. A comparative analysis of domestic and international practices revealed critical gaps in the greening of the business sector: low eco-management coverage, high carbon intensity of the economy (3,2 times higher than the EU) and a low share of renewable energy sources (17,0% compared to 46,0% in Germany). A structural analysis of expenditures showed the dominance of current expenditures (78,0%) over capital expenditures (22,0%) and extremely low investments in environmental R&D (0,1%). The waste sector was found to be particularly problematic, with a recycling rate (around 5,0%) significantly lower than the EU average (47,0%). An analysis of agricultural enterprises in the Zhytomyr region confirmed these trends at the micro level, demonstrating mainly formal compliance with standards. It was concluded that, in general, the greening of the business sector is hampered by a lack of resources, institutional barriers, and the direct consequences of the war. A comprehensive assessment of the determinants of environmental transformation of domestic entrepreneurship has been carried out. The results of a quantitative assessment of the macroenvironment using the PESTEL methodology showed that the dominant drivers of the process are political and legal commitments in the context of European integration and the environmental imperative itself, while economic conditions caused by the state of war and capital shortage remain a critical limiting factor. Key opportunities (integration into the EU Green Deal and access to ESG financing) were identified based on a SWOT analysis that systematized the strengths (scientific potential, public demand) and weaknesses (financial constraints, regulatory uncertainty) of the entrepreneurship sector. At the same time, key threats were identified: war damage, logistical constraints, and increased «green» protectionism in EU markets, in particular through the CBAM mechanism. A comparative analysis of international instruments confirmed the effectiveness of state support mechanisms (eco-funds, tax incentives) in overcoming barriers. It has been established that the existing model of financing the greening of business in Ukraine is characterized by excessive dependence on internal business resources (75,0% of all environmental protection costs), while state and local budgets cover only about 20.0% of total needs. This structure has developed due to the historical redirection of environmental taxes to the general fund, the low priority given to the environment in the budget process, and the fragmentation of specialized support programs. State spending on environmental protection does not exceed 0,15% of the budget in 2023–2025, which is significantly behind the EU countries (0,8% of GDP). A comprehensive mechanism for diversifying sources of financing for the environmental modernization of entrepreneurship has been developed, based on the restoration of targeted environmental funds and the introduction of a system of differentiated tax incentives, which contributes to increasing the investment attractiveness and financial sustainability of «green» business initiatives. The third section, «Forming a Model for the Development of Entrepreneurship in Ukraine in the Context of the Global Economy's Ecologization» substantiates conceptual approaches to forming an effective model for the transformational development of entrepreneurship, taking into account ecologization processes. Based on modeling the impact of ecologization factors, priority drivers for the development of entrepreneurship have been identified. strategic guidelines and mechanisms for harmonizing environmental policy for entrepreneurship development in the context of European integration are developed; the role of public and private initiatives in stimulating innovative environmental transformations of entrepreneurship and forming a favorable environment for sustainable development is determined. A methodological approach has been developed and tested to identify the factors that determine the dynamics of transformational changes in the development of entrepreneurship in the context of the greening of the global economy, which is based on a three-stage selection procedure («analytical funnel») and combines expert weighting of indicators in the «factor – indicator» matrix, correlation analysis, and stepwise multiple regression. The key factors include the volume of capital ecoinvestments and the carbon intensity of GDP, which emphasized the priority of real modernization and structural decarbonization of the economy as necessary determinants of sustainable development of entrepreneurial activity. Strategic guidelines for harmonizing environmental policy in business in the context of European integration were determined on the basis of a GAP analysis, which made it possible to quantitatively identify Ukraine's lag behind the EU's 2030 targets set out in the European Green Deal and the Fit for 55 package. Critical gaps have been identified in the share of renewable energy sources, the level of solid waste recycling, and energy efficiency indicators. Alternative scenarios for transformational changes in the development of the enterprise in the context of the greening of the global economy by 2035 have been identified: inertial («Basic adaptation»), targeted («Accelerated integration») and proactive («Innovative breakthrough»). The modeling results showed a significant divergence in development trajectories, in particular stagnation in the inertial scenario and accelerated growth in the «Accelerated Integration» scenario. The decomposition of the growth of the Integral Business Greening Index confirmed that the synergy of economic factors, primarily the stimulation of capital eco-investments and the development of «green» lending, has a decisive influence. An organizational and economic mechanism has been developed to activate the participation of public and private initiatives in the «green» transformation of entrepreneurship, aimed at complementing traditional top-down state policy and achieving the goals of the «Innovative Breakthrough» scenario. The mechanism is based on a three-component functional and structural model that integrates coordination, financial incentives, and information and analytical blocks and operates on the principles of synergistic interaction, partnership, transparency, and targeted subsidiarity. The developed model ensures the formation of a favorable ecosystem for sustainable entrepreneurship by reducing institutional and financial barriers to bottom-up initiatives. For the practical implementation of the mechanism, an algorithm for its functioning, a toolkit for comprehensive performance assessment based on an integral coefficient of eco-social-economic efficiency, and a roadmap for phased implementation have been developed.