Державне регулювання системи надання медичної допомоги на первинному рівні

Abstract

Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню та удосконаленню механізмів державного регулювання системи надання медичної допомоги на первинному рівні. Актуальність теми зумовлена потребою підвищення ефективності роботи первинної ланки в умовах воєнних викликів та післявоєнного відновлення. Державне регулювання цієї сфери має комплексний характер і поєднує правові, організаційні, фінансово-економічні та соціальні механізми, спрямовані на реалізацію конституційного права громадян на медичну допомогу. У роботі проаналізовано чинну нормативно-правову архітектуру первинної медичної допомоги, яка є розвиненою, проте потребує більш ефективної імплементації, особливо в сільських і прифронтових громадах. Окреслено основні проблеми координації між Міністерством охорони здоров’я, Національною службою здоров’я України та місцевими органами влади, зокрема бюрократичні бар’єри, затримки фінансування та недостатню горизонтальну взаємодію. Окрему увагу приділено кадровому забезпеченню та профілактичному напряму роботи. Дефіцит лікарів, особливо у сільській місцевості, є системною загрозою для ефективності ПМД. Водночас розвиток профілактичної медицини та психічного здоров’я, інтеграція психосоціальних послуг для ветеранів та постраждалих від війни, розширення штату психологів і створення безпечного, інклюзивного середовища є ключовими елементами зміцнення системи.

The qualification work is devoted to the study and improvement of mechanisms of state regulation of the primary health care system. The relevance of the topic is determined by the need to increase the efficiency of the primary care sector in the context of wartime challenges and post-war recovery. State regulation of this sphere has a complex nature and combines legal, organizational, financial-economic, and social mechanisms aimed at ensuring citizens’ constitutional right to medical care. Particular attention is paid to the principles of legality, accessibility, subsidiarity, and accountability, which ensure fairness and system sustainability. The work analyzes the current legal and regulatory architecture of primary health care, which is well developed but requires more effective implementation, especially in rural and frontline communities. It outlines the main problems of coordination between the Ministry of Health, the National Health Service of Ukraine, and local authorities, including bureaucratic barriers, funding delays, and insufficient horizontal interaction. The importance of strengthening local management capacity, introducing strategic planning, and developing partnerships with communities is emphasized. Special attention is paid to human resource support and the development of preventive health care. The shortage of doctors, especially in rural areas, remains a systemic threat to the effectiveness of primary care. At the same time, the development of preventive medicine and mental health services, the integration of psychosocial support for veterans and war-affected groups, the expansion of psychological staff, and the creation of a safe and inclusive environment are identified as key elements of strengthening the system. The proposed recommendations aim to build a flexible, energy-efficient, digital, and resilient primary health care system focused on community needs and adapted to modern challenges.