Вплив емоційного інтелекту на ефективність публічних комунікацій і формування бренду державного службовця: емпіричний підхід

Abstract

Досліджено вплив емоційного інтелекту на ефективність публічних комунікацій та формування бренду державного службовця. Обґрунтовано, що в умовах трансформаційних процесів у сфері державного управління та зростаючих очікувань громадян щодо якості публічних послуг рівень емоційного інтелекту службовця стає ключовим чинником його професійної ефективності. Розкрито сутність емоційного інтелекту як інтегральної структури, синтезуючої когнітивні здібності, емоційно-вольові риси та соціальні компетентності, необхідні для ефективної комунікації, управління емоційними станами та налагодження конструктивних взаємин з громадськістю. Особлива увага приділена здатності до саморегуляції, емпатії, розпізнавання емоцій інших та формування довіри, які в сукупності визначають успішність державного службовця у публічному адмініструванні. Для емпіричного дослідження сформована вибірка з 48 державних службовців віком 25‒60 років. Використано опитувальник ЕмІн Д. Люсіна та методику Н. Холла, які дозволяють оцінити міжособистісний та внутрішньо-особистісний емоційний інтелект, управління емоціями, розуміння емоцій, емпатію та самомотивацію. Результати показали, що переважна більшість респондентів має середній рівень емоційного інтелекту, забезпечуючи базові комунікативні навички та саморегуляцію, водночас частина службовців демонструє низький рівень у сфері управління емоціями та розуміння емоцій інших, що підкреслює потребу у розвитку їх професійних компетентностей. Доведено, що високий рівень емоційного інтелекту сприяє підвищенню ефективності публічних комунікацій, формуванню позитивного бренду державного службовця та зміцненню довіри до державних інституцій. Отримані результати можуть бути використані для розробки тренінгових програм розвитку емоційної компетентності та вдосконалення комунікаційної політики органів влади.

The article examines the impact of emotional intelligence on the effectiveness of public communications and the formation of a civil servant's brand. It is argued that in the context of transformational processes in public administration and growing citizen expectations regarding the quality of public services, a civil servant's level of emotional intelligence becomes a key factor in their professional effectiveness. The essence of emotional intelligence as an integral structure combining cognitive abilities, emotional and volitional traits, and social competencies necessary for effective communication, emotional state management, and establishing constructive relationships with the public is revealed. Particular attention is paid to the ability to regulate emotions, empathy, recognising the emotions of others and building trust, which determine the success of a civil servant in public administration. For the empirical study, a sample of 48 civil servants aged 25‒60 was formed. The questionnaire by EmIn D. Lucina and the methodology by N. Hall were used to assess interpersonal and intrapersonal emotional intelligence, emotion management, understanding of emotions, empathy, and self-motivation. The results showed that the vast majority of respondents have an average EQ level, which provides basic communication skills and self-regulation, while some employees demonstrate a low level of emotion management and understanding of others' emotions, which highlights the need to develop professional competencies. It has been proven that a high level of emotional intelligence contributes to more effective public communications, the formation of a positive brand image for civil servants, and the strengthening of trust in state institutions. The results obtained can be used to develop training programmers for emotional competence and to improve the communication policies of government bodies.