Managing local cultural heritage: policies, projects, and innovations

Abstract

In times of profound societal transformation and external challenges, local cultural heritage emerges not only as a repository of collective memory, but also as a strategic resource for sustainable community development. For Ukraine, which is undergoing simultaneous processes of decentralization, digitalization, and post-crisis recovery, the effective management of local cultural heritage has acquired renewed urgency. This monograph responds to that urgency by offering a structured, interdisciplinary analysis of the policies, practices, and innovations shaping local heritage governance. The work brings together theoretical frameworks and practical models, with a particular emphasis on the intersection of heritage preservation and public administration. Drawing on European and international standards, we explore mechanisms for aligning local heritage strategies with broader social, legal, and economic goals. Special attention is paid to the case of Poland – a post-socialist EU member state whose governance trajectory offers valuable insights for Ukraine and other countries navigating similar transitions. This monograph may also be of interest to international scholars exploring heritage governance in borderland, post-socialist, or crisis-affected contexts. The Ukrainian case reveals how cultural heritage is not only a matter of identity preservation but also a tool for local development, civic mobilization, and institutional trust-building. This makes Ukraine's experience particularly relevant for comparative research, international collaboration, and the design of adaptive governance models in volatile environments.

У часи глибоких суспільних трансформацій та зовнішніх викликів місцева культурна спадщина постає не лише сховищем колективної пам'яті, а й стратегічним ресурсом для сталого розвитку громад. Для України, яка переживає одночасні процеси децентралізації, діджиталізації та післякризового відновлення, ефективне управління місцевою культурною спадщиною набуло нового, гострого значення. Ця монографія відповідає на цю потребу, пропонуючи структурований міждисциплінарний аналіз політик, практик та інновацій, що формують управління місцевою спадщиною. У праці поєднано теоретичні підходи та практичні моделі з особливим акцентом на перетині збереження спадщини та державного управління. Спираючись на європейські та міжнародні стандарти, ми досліджуємо механізми узгодження стратегій місцевої спадщини з ширшими соціальними, правовими та економічними цілями. Особливу увагу приділено досвіду Польщі – постсоціалістичної держави-члена ЄС, чия траєкторія управління пропонує цінні орієнтири для України та інших країн, що долають схожі перехідні етапи. Ця монографія також може зацікавити міжнародних науковців, які досліджують управління культурною спадщиною в прикордонних, постсоціалістичних чи кризових контекстах. Український кейс демонструє, що культурна спадщина є не лише питанням збереження ідентичності, а й інструментом місцевого розвитку, громадянської мобілізації та зміцнення інституційної довіри. Це робить досвід України надзвичайно актуальним для порівняльних досліджень, міжнародної співпраці та розробки адаптивних моделей управління у волатильних середовищах.