Соціально-психологічні чинники стресостійкості молоді в критичних ситуаціях

Abstract

У кваліфікаційній роботі досліджено проблему стресостійкості молоді в критичних ситуаціях та визначено роль соціально-психологічних чинників у збереженні психоемоційної рівноваги й адаптаційного потенціалу особистості в умовах суспільних криз і воєнних викликів. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та емпіричне вивчення соціально-психологічних чинників стресостійкості молоді в критичних ситуаціях, а також розроблення й апробація програми розвитку стресостійкості студентської молоді. Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у комплексному аналізі стресостійкості молоді як багатовимірного соціально-психологічного феномена, що формується у взаємодії індивідуально-психологічних ресурсів і соціального середовища. У роботі уточнено роль соціальної підтримки, психологічної гнучкості, емоційної саморегуляції та копінг-стратегій у підтриманні стресостійкості молоді в умовах воєнної та соціальної нестабільності. Практична значущість дослідження полягає в можливості використання отриманих результатів у діяльності практичних психологів, фахівців освітньої та соціальної сфер з метою психологічної підтримки молоді. Розроблена та апробована програма розвитку стресостійкості може бути впроваджена в закладах вищої освіти для формування навичок саморегуляції, адаптації до умов невизначеності та збереження психічного здоров’я студентської молоді. У першому розділі «Теоретичний аналіз стресостійкості молоді в критичних ситуаціях» проаналізовано основні наукові підходи до розуміння феномена стресостійкості, визначено її структурні компоненти, соціально-психологічні чинники та особливості прояву в молодіжному віці. У другому розділі «Емпіричне дослідження соціально-психологічних чинників стресостійкості молоді в критичних ситуаціях» представлено організацію та методи дослідження, проаналізовано результати психодіагностичного обстеження рівня стресостійкості, резильєнтності та емоційних станів студентської молоді. У третьому розділі «Методи та програма розвитку стресостійкості молоді в критичних ситуаціях» обґрунтовано та апробовано програму розвитку стресостійкості, спрямовану на формування навичок емоційної саморегуляції, когнітивної гнучкості та активізації соціальної підтримки, а також оцінено її ефективність.

The qualification paper examines the problem of youth stress resistance in critical situations and determines the role of socio-psychological factors in maintaining psycho-emotional balance and adaptive potential of the personality under conditions of social crises and military challenges. The purpose of the study is the theoretical substantiation and empirical investigation of socio-psychological factors of youth stress resistance in critical situations, as well as the development and testing of a program for enhancing stress resistance among student youth. The scientific novelty and theoretical significance of the study lie in a comprehensive analysis of youth stress resistance as a multidimensional socio-psychological phenomenon formed through the interaction of individual psychological resources and the social environment. The study уточнює the role of social support, psychological flexibility, emotional self-regulation, and coping strategies in maintaining youth stress resistance under conditions of military and social instability. The practical significance of the research lies in the possibility of using the obtained results in the professional activities of practical psychologists and specialists in the educational and social spheres for the psychological support of youth. The developed and tested stress resistance development program can be implemented in higher education institutions to form skills of self-regulation, adaptation to uncertainty, and preservation of students’ mental health. The first chapter, “Theoretical Analysis of Youth Stress Resistance in Critical Situations,” analyzes the main scientific approaches to understanding the phenomenon of stress resistance, defines its structural components, socio-psychological factors, and features of its manifestation in youth. The second chapter, “Empirical Study of Socio-Psychological Factors of Youth Stress Resistance in Critical Situations,” presents the research design and methods and analyzes the results of psychodiagnostic assessment of stress resistance, resilience, and emotional states of student youth. The third chapter, “Methods and Program for Developing Youth Stress Resistance in Critical Situations,” substantiates and tests a stress resistance development program aimed at forming skills of emotional self-regulation, cognitive flexibility, and activation of social support, as well as evaluates its effectiveness.