Соціально-психологічні чинники реабілітації військовослужбовців

Abstract

У роботі представлено комплексне дослідження соціально-психологічних чинників, що визначають успішність процесу реабілітації військовослужбовців, які пережили бойовий досвід та перебувають у стані психосоціального відновлення. Теоретичну основу дослідження становлять сучасні концепції психологічної травми, резильєнтності, соціальної підтримки, копінг-поведінки та адаптаційних процесів. На основі системного аналізу наукових джерел уточнено структуру психологічної та соціальної реабілітації військовослужбовців, окреслено ключові механізми та принципи відновлення. Емпіричне дослідження проведено на вибірці з 86 військовослужбовців, які проходили реабілітацію на базі КНП «Чуднівська лікарня». Використано валідні психодіагностичні методики: Шкалу резильєнтності Коннора-Девідсона (CD-RISC), Мультимодальну шкалу сприйманої соціальної підтримки (MSPSS), опитувальник Brief COPE, Госпітальну шкалу тривоги і депресії (HADS), шкалу впливу подій IES-R та авторську соціально-демографічну анкету. Результати показали, що адаптаційний потенціал військовослужбовців визначається поєднанням резильєнтності, соціальної підтримки та характеру копінг-стратегій. Виявлено статистично значущі кореляції між високими рівнями резильєнтності й соціальної підтримки та зниженими показниками тривоги, депресії та посттравматичних симптомів. Натомість дезадаптивні копінг-стратегії пов’язані з погіршенням психоемоційного стану. На основі отриманих результатів сформульовано практичні психологічні рекомендації щодо оптимізації реабілітації військовослужбовців, які передбачають розвиток резильєнтності, посилення соціальної підтримки, формування адаптивних стратегій подолання, застосування травма-фокусованих терапевтичних підходів та впровадження міждисциплінарних реабілітаційних програм.

The study presents a comprehensive analysis of the socio-psychological factors that determine the effectiveness of the rehabilitation process for military personnel who have experienced combat and are undergoing psychosocial recovery. The theoretical foundation of the research is based on contemporary concepts of psychological trauma, resilience, social support, coping behavior, and adaptation processes. A systematic analysis of scientific sources made it possible to clarify the structure of psychological and social rehabilitation of military personnel and to outline the key mechanisms and principles of recovery. The empirical study was conducted on a sample of 86 service members undergoing rehabilitation at the «Chudniv Hospital» municipal non-profit enterprise. Valid psychodiagnostic instruments were applied, including the Connor-Davidson Resilience Scale (CD-RISC), the Multidimensional Scale of Perceived Social Support (MSPSS), the Brief COPE inventory, the Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS), the Impact of Event Scale – Revised (IES-R), and an author-designed socio-demographic questionnaire. The findings indicate that the adaptive potential of military personnel is determined by the interaction of resilience, social support, and the nature of coping strategies. Statistically significant correlations were revealed between high levels of resilience and social support and lower levels of anxiety, depression, and post-traumatic symptoms. Conversely, maladaptive coping strategies were associated with deterioration of psychological well-being. Based on the obtained results, practical psychological recommendations were formulated to optimize the rehabilitation of military personnel. These include the development of resilience, enhancement of social support, formation of adaptive coping strategies, the application of trauma-focused therapeutic approaches, and the implementation of interdisciplinary rehabilitation programs.