Patterns and growth dynamics of the plantation sector in South Sumatra, Indonesia

Abstract

The plantation sector is a crucial pillar of South Sumatra Province's economic structure, as it contributes significantly to the Gross Regional Domestic Product. Therefore, an in-depth study of its growth dynamics and shifts in regional structure is necessary. This study aimed to identify production characteristics, area, commodity growth, and changes in the plantation sectoral structure across regencies/cities in South Sumatra. Using secondary data from Central Statistics Indonesia and the Plantation Office for 2021–2025, this study applied quantitative descriptive methods through percentage analysis, growth analysis, and a shift-share approach to examine the competitive position of each plantation commodity. The analysis showed that palm oil, rubber, and coffee are the dominant commodities in both production and spatial distribution, while coconut and cocoa make more limited contributions. The growth analysis for 2021–2025 indicated that coconut (0.025) and coffee (0.023) recorded positive growth, while palm oil (-0.019), rubber (-0.053), and cocoa (-0.021) experienced negative growth. Shift-share analysis further revealed that palm oil (Cij = 2,161,960.89), rubber (Cij = 374,948.27), and cocoa (Cij = 337.51) possessed positive regional competitive advantages, whereas coconut (Cij = -249.30) and coffee (Cij = -6,770.39) exhibited negative competitive values and remained concentrated in limited production areas. These findings indicate a dualistic plantation structure in South Sumatra, where a limited number of commodities function as regional growth drivers while others remain stagnant and require revitalisation. The results provide an empirical basis for local governments to strengthen leading commodities, improve plantation productivity, and formulate differentiated commodity development policies according to regional potential and competitiveness. These findings provide a strategic basis for local governments to strengthen the development of leading commodities, increase area productivity, and design differentiated policies according to the potential and dynamics of each district.

Плантаційний сектор є одним із ключових елементів економічної структури провінції Південна Суматра, оскільки забезпечує вагомий внесок у валовий регіональний внутрішній продукт. Тому необхідним є поглиблене дослідження динаміки його розвитку та структурних змін на регіональному рівні. Метою цього дослідження було визначення характеристик виробництва, площ насаджень, динаміки зростання основних культур і змін у структурі плантаційного сектору в округах і містах провінції Південна Суматра. Використовуючи вторинні дані Центрального статистичного управління Індонезії та Управління плантацій за 2021–2025 роки, у дослідженні застосовано кількісні описові методи, зокрема відсотковий аналіз, аналіз динаміки зростання та shift-share-аналіз для оцінювання конкурентних позицій кожної плантаційної культури. Результати аналізу показали, що пальмова олія, каучук і кава є домінуючими культурами як за обсягами виробництва, так і за просторовим поширенням, тоді як кокос і какао роблять значно менший внесок. Аналіз динаміки зростання за 2021–2025 роки засвідчив позитивні темпи розвитку кокоса (0,025) та кави (0,023), тоді як пальмова олія (-0,019), каучук (-0,053) і какао (-0,021) продемонстрували негативну динаміку. Shift-share-аналіз також показав, що пальмова олія (Cij = 2 161 960,89), каучук (Cij = 374 948,27) і какао (Cij = 337,51) мають позитивні регіональні конкурентні переваги, тоді як кокос (Cij = -249,30) і кава (Cij = -6 770,39) характеризуються від'ємними показниками конкурентоспроможності та залишаються зосередженими в обмеженій кількості виробничих районів. Отримані результати свідчать про дуалістичну структуру плантаційного сектору Південної Суматри, у межах якої лише обмежена кількість культур виступає рушіями регіонального економічного зростання, тоді як інші залишаються стагнуючими та потребують відновлення й розвитку. Результати дослідження формують емпіричне підґрунтя для органів місцевого самоврядування щодо зміцнення позицій провідних культур, підвищення продуктивності плантацій та розроблення диференційованої політики розвитку окремих культур відповідно до їхнього потенціалу й конкурентоспроможності. Отримані висновки також створюють стратегічну основу для посилення розвитку провідних культур, підвищення продуктивності плантаційних площ і формування диференційованої політики з урахуванням потенціалу та особливостей розвитку кожного округу.