Соціально-психологічні чинники задоволеності роботою в умовах війни

Abstract

Магістерська робота присвячена дослідженню соціально-психологічних чинників, що визначають рівень задоволеності роботою працівників у специфічних умовах воєнного стану. В умовах сучасних кризових трансформацій задоволеність працею стає не лише показником професійного благополуччя, а й критичним фактором збереження кадрового потенціалу, підтримки ментального здоров’я та забезпечення ефективності організацій. У роботі проаналізовано теоретичні підходи до розуміння задоволеності роботою як складного психологічного феномену, що включає когнітивну оцінку та емоційне ставлення особистості до своєї діяльності. Особлива увага приділена впливу зовнішніх стресових факторів, зумовлених війною, на мотиваційну сферу та професійну самореалізацію працівників. Емпіричне дослідження було спрямоване на виявлення взаємозв’язків між рівнем задоволеності роботою та такими параметрами, як ресурсність середовища, організованість праці, баланс роботи та особистого життя, а також соціальна цінність діяльності. Результати кореляційного аналізу (за r-Пірсона) підтвердили значущий зв'язок між сприйняттям робочого середовища як ресурсного та загальним рівнем задоволеності фахівців. Встановлено, що ключовими детермінантами задоволеності в умовах війни виступають емоційний комфорт, відчуття безпеки в колективі та можливість професійного розвитку, незважаючи на зовнішню нестабільність. Водночас виявлено зони ризику, пов’язані з порушенням балансу між професійною та позаробочою сферами життя. На основі отриманих даних розроблено практичні рекомендації для психологів та HR-менеджерів щодо підвищення рівня задоволеності персоналу. До них належать: впровадження програм психологічної підтримки, оптимізація робочих процесів для зниження рівня стресу, розвиток системи нематеріальної мотивації та зміцнення корпоративної згуртованості. Робота має практичне значення для керівників організацій та фахівців з управління персоналом, оскільки запропоновані висновки можуть бути використані для стабілізації психологічного клімату в командах та підвищення загальної продуктивності праці в кризовий період.

The master's thesis is devoted to the study of socio-psychological factors that determine the level of job satisfaction of employees in specific conditions of martial law. In the context of modern crisis transformations, job satisfaction becomes not only an indicator of professional well-being, but also a critical factor in retaining human resources, maintaining mental health and ensuring the effectiveness of organisations. The paper analyses theoretical approaches to understanding job satisfaction as a complex psychological phenomenon that includes cognitive assessment and emotional attitude of an individual to their activity. Particular attention is paid to the impact of external stress factors caused by war on the motivational sphere and professional self-realisation of employees. The empirical study was aimed at identifying the relationships between the level of job satisfaction and such parameters as the resourcefulness of the environment, the organisation of work, the balance between work and personal life, and the social value of the activity. The results of the correlation analysis (according to Pearson's r) confirmed a significant relationship between the perception of the working environment as resourceful and the overall level of satisfaction of specialists. It has been established that the key determinants of satisfaction in wartime are emotional comfort, a sense of security in the team, and opportunities for professional development, despite external instability. At the same time, risk areas associated with an imbalance between professional and non-professional spheres of life have been identified. Based on the data obtained, practical recommendations have been developed for psychologists and HR managers to increase staff satisfaction. These include: the introduction of psychological support programmes, the optimisation of work processes to reduce stress levels, the development of a system of non-material motivation, and the strengthening of corporate cohesion. The work is of practical importance for managers of organisations and human resource management specialists, as the proposed conclusions can be used to stabilise the psychological climate in teams and increase overall labour productivity during a crisis period.