Аляріоз м’ясоїдних тварин і його емерджентної форми у людини

Abstract

У статті викладені результати вивчення поширення збудника аляріозу м’ясоїдних і людини – трематоди Alaria alata в північно-східному регіоні України, зокрема Сумській області. Для досліджень використовували метод посмертної діагностики – гельмінтологічний розтин кишечнику за К. І. Скрябіним (1928). Цим методом обстежено 151 собаку, 45 лисиць і 3 вовків. Обстеження проводили у період з 2000 по 2017 рік. В домінанті досліджені домашні собаки з міст районного підпорядкування та сільської місцевості. Загиблих при різних обставинах тварин доставляли волонтери та мешканці населених пунктів. Внутрішні органи, здобутих під час полювання, лисиць та вовків доставляли єгері Сумської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок . Дослідженнями охоплено території Поліської та Лісостепової природно-кліматичних зон. З числа обстежених тварин збудник аляріозу виявлено тільки у диких м’ясоїдних тварин – вовків і лисиць. Собак, заражених аляріями не виявили. Їх гельмінтофауна представлена видами: Echinococcus granulosus (Batsch, 1786) Taenia hydatigena (Pallas, 1776), Taenia pisiformis (Bloch, 1780), Hydatigera taeniaeformis (Batsch, 1786), Dipylidium caninum (Linnaeus, 1758), Toxocara canis (Werner, 1782), Toxascaris leonina (Linstow, 1902), Uncinaria stenocephala (Railliet, 1884). З 48 обстежених диких хижих тварин, заражених A. alata було 12. Екстенсивність інвазії становила 25 %. Вовки були заражені збудником аляріозу стовідсотково, а лисиці – на 20 %. Інтенсивність інвазії у вовків становила 15–67 екземплярів гельмінтів, у лисиць – від 4 до 30 екземплярів. Разом з аляріями у вовків і лисиць виявляли також й інших гельмінтів, зокрема збудників: ехінококозу, теніозу гідатігенного, теніозу пізіформного, метацестоідозу, токсокарозу та унцінаріозу. Результати гельмінтологічних розтинів м’ясоїдних з північно-східного регіону України демонструють істотне поширення аляріозу серед диких хижих (вовків і лисиць) і його відсутність у домашніх тварин. Виявлена відсутність A. alata у собак в згаданому регіоні і рідкісні випадки реєстрації їх у цих тварин в інших областях зумовлюють необхідність більш детального вивчення поширення аляріозу у домашніх хижих у всіх регіонах країни.

The results of studying about the spread of alariasis exciter – trematoda Alaria alata in Sumy region (the northeastern region of Ukraine) are represented in the article. Posthumous diagnosis method was used for the research; it is based on the helminthological dissection of the intestine. This method was applied to 151 dogs, 45 foxes and 3 wolves. The determination of revealed helminthes was hold in the laboratory of parasitology in Sumy National Agrarian University and in the department of parasitology in І. І. Shmalhausen Institute of Zoology of the National Academy of Sciences of Ukraine. There were no dogs infected by аlaria. Their helminthofauna is represented by the species: Echinococcus granulosus (Batsch, 1786), Taenia hydatigena (Pallas, 1776), Taenia pisiformis (Bloch, 1780), Hydatigera taeniaeformis (Batsch, 1786), Dipylidium caninum (Linnaeus, 1758), Toxocara canis (Werner, 1782), Toxascaris leonina (Linstow, 1902), Uncinaria stenocephala (Railliet, 1884). Among 48 wild predatory animals, 12 were infected by A.alata. The extensiveness of invasion was 25 %. The exciter of аlariasis was registered in 100 % of wolves and 20 % of foxes. The intensity of invasion in wolves was 15 – 67 cases, in foxes from 4 till 30. The results of the helminthic autopsy of carnivores from the northeastern region of Ukraine demonstrate significant spread of alatiasis among wild carnivorous (foxes and wolves) and its absence among domestic animals. The fact which was revealed by us about the lack of alaria among dogs in mentioned region and its rare registered cases in the same animals from other regions, causes the need for more detailed study of the spread of alariasis among domestic predatory in all regions of the country.

В статье изложены результаты изучения распространения возбудителя аляриоза плотоядных и человека - трематоды Alaria alata в северо-восточном регионе Украины, в частности Сумской области. Для исследований использовали метод посмертной диагностики - гельминтологическое вскрытие кишечника за К. И. Скрябиным (1928). Этим методом обследовано 151 собаку, 45 лис и 3 волков. Обследование проводили в период с 2000 по 2017 год. В доминанте исследованы домашние собаки из городов районного подчинения и сельской местности. Погибших при различных обстоятельствах животных доставляли волонтеры и жители населенных пунктов. Внутренние органы, полученных во время охоты, лисиц и волков доставляли егеря Сумской областной организации Украинского общества охотников и рыболовов. Исследованиями охвачено территории Полесской и Лесостепной природно-климатических зон. Из числа обследованных животных возбудитель аляриоза выявлено только у диких плотоядных животных - волков и лисиц. Собак, зараженных алярии не обнаружили. Их гельминтофауна представлена видами: Echinococcus granulosus (Batsch 1786) Taenia hydatigena (Pallas, 1776), Taenia pisiformis (Bloch, 1780), Hydatigera taeniaeformis (Batsch, 1786), Dipylidium caninum (Linnaeus, 1758), Toxocara canis (Werner, 1782 ), Toxascaris leonina (Linstow, 1902), Uncinaria stenocephala (Railliet, 1884). С 48 обследованных диких хищных животных, зараженных A. alata было 12. Экстенсивность инвазии составляла 25%. Волки были заражены возбудителем аляриоза полностью, а лисы - на 20%. Интенсивность инвазии у волков составляла 15-67 экземпляров гельминтов, у лисиц - от 4 до 30 экземпляров. Вместе с аляриями у волков и лис обнаружили также и других гельминтов, в частности возбудителей эхинококкоза, тениоза гидатигенного, тениоза пизиформного, метацестоидоза, токсокароза и унцинариоза. Результаты гельминтологических вскрытий плотоядных с северо-восточного региона Украины демонстрируют существенное распространение аляриоза среди диких хищных (волков и лисиц) и его отсутствие у домашних животных. Обнаружено отсутствие A. alata у собак в упомянутом регионе и редкие случаи регистрации их в этих животных других областей обуславливают необходимость более детального изучения распространения аляриоза в домашних хищных животных во всех регионах страны.