Перспективні моделі розвитку підприємництва та публічного управління територіальних громад

Abstract

Процеси децентралізації сформували загальний вектор розвитку сільських територій через становлення основ інклюзивного підходу, практики публічного управління та адміністрування, а також активізації внутрішнього потенціалу громад, їх саморозвитку та самозабезпечення. Метою статті є обґрунтування перспектив розвитку підприємництва та публічного управління на сільських територіях в умовах децентралізації. Завданнями дослідження були: 1) розгляд стану, проблем та тенденцій розвитку сільських територій; 2) обґрунтування механізмів активізації процесів саморозвитку та самозабезпеченості територіальних громад через механізм соціального підприємництва та публічного управління. Методика дослідження побудована на базі структурно-логічного конструювання, системних досліджень, синергетичного аналізу. Зміна технологічних підходів у системі державного управління в результаті неспроможності останньої запобігти стагнації і орієнтація на соціально-екологічні пріоритети розвитку країни в умовах глобалізації активізували політичні процеси в регіонах через діяльність політичних партій та громадських організацій як органів громадського управління територіями. Партисипація процесу розробки стратегії розвитку територіальних громад дає можливість не тільки підвищити рівень ефективності управлінських рішень, розширити спектр їх впливу (зокрема, у напрямках екологізації життєдіяльності, розвивати стартапи, в тому числі серед молоді, поширюючи практику органічного виробництва, пермакультурного дизайну, безвідходної життєдіяльності, підвищення ефективності енергетичного сектору), але і сприяє зростанню зацікавленості членів суспільства в реалізації програм розвитку та підвищення рівня суспільної свідомості, що, в свою чергу, дозволяє забезпечувати стійкість територій як з позиції виробничої, так і громадської діяльності. Поява родових садиб і родових поселень стали механізмом сталого розвитку громадського сектору на світоглядній основі, що поєднує відповідальність і співробітництво індивідів, представників органів державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі через практику публічного управління, розширення можливості населення щодо прийняття рішень і впровадження ініціатив, вдосконалення механізмів планування, координації та фінансування реальних змін, зокрема на основі проєктного та процесного підходів.

The processes of decentralization have shaped the overall vector of rural development through the establishment of the foundations of the inclusive approach, the practice of public administration and administration, as well as the enhancement of the community's internal capacity, self-development and self-sustainability. The aim of the article is to substantiate the prospects entrepreneurship and public administration development in rural areas in the context of decentralization. Objects of the study are: 1) consideration of the state, problems and trends of rural areas; 2) justification of mechanisms to enhance the processes of self-development and independence of territorial communities through the mechanism of social entrepreneurship and public administration. The research methodology is based on structural and logical design, system studies and synergetic analysis. Changing technological approaches in the system of public administration as a result of the latter's inability to prevent stagnation and focus on socio-environmental priorities of the country's development in the conditions of globalization intensified political processes in the regions through the activities of political parties and public organizations as bodies of public administration of territories. Participation of the process of development of the strategy of development of territorial communities gives an opportunity not only to increase the level of efficiency of management decisions, to expand the range of their influence (in particular, in the areas of ecologization of life, to develop start-ups, including among young people, spreading the practice of organic production, permaculture design, non-waste life, raising efficiency of the energy sector), but also contributes to the growing interest of members of society in implementing programs of development and enhancement of the social consciousness which in turn ensures the stability of the position areas as industrial and social activities. The emergence of family homestead and family homestead settlements has become the mechanism of sustainable development of the public sector on an ideological basis, which combines the responsibility and cooperation of individuals, representatives of state authorities and local self-government, including through the practice of public administration, empowerment of the population for decision-making and implementation of initiatives, improvement mechanisms of planning, coordination and financing of real changes, in particular on the basis of project and process approaches.

Процессы децентрализации сформировали общий вектор развития сельских территорий через становление основ инклюзивного подхода, практики публичного управления и администрирования, а также активизации внутреннего потенциала общин, их саморазвития и самообеспечения. Целью статьи является обоснование перспектив развития предпринимательства и публичного управления на сельских территориях в условиях децентрализации. Задачами исследования были: 1) рассмотрение состояния, проблем и тенденций развития сельских территорий; 2) обоснование механизмов активизации процессов саморазвития и самообеспечения территориальных общин через механизм социального предпринимательства и публичного управления. Методика исследования построена на базе структурно-логического конструирования, системных исследований, синергетического анализа. Изменение технологических подходов в системе государственного управления в результате неспособности последней предотвратить стагнации и ориентация на социально-экологические приоритеты развития страны в условиях глобализации активизировали политические процессы в регионах из-за деятельности политических партий и общественных организаций как органов общественного управления территориями. Партисипация процесса разработки стратегии развития территориальных общин дает возможность не только повысить уровень эффективности управленческих решений, расширить спектр их воздействия (в частности, в направлениях экологизации жизнедеятельности, развивать стартапы, в том числе среди молодежи, распространяя практику органического производства, пермакультурного дизайна, безотходной жизнедеятельности, повышение эффективности энергетического сектора), но и способствует росту заинтересованности членов общества в реализации программ развития и повышения уровня общественного сознания, что, в свою очередь, позволяет обеспечивать устойчивость территорий как с позиции производственной, так и общественной деятельности. Появление родовых усадеб и родовых поселений стали механизмом устойчивого развития общественного сектора на мировоззренческой основе, объединяет ответственность и сотрудничество индивидов, представителей органов государственной власти и местного самоуправления, в том числе через практику публичного управления, расширение возможности населения по принятию решений и внедрение инициатив, совершенствования механизмов планирования, координации и финансирования реальных изменений, в частности на основе проектного и процессного подходов.