Продуктивність ячменю озимого сорту Хайлайт залежно від елементів технології вирощування

Abstract

У зв’язку із змінами клімату та значним потеплінням, особливого значення набувають адаптивні, для різних ґрунтово-кліматичних умов, сорти ячменю озимого, які забезпечують високу урожайність та є досить морозостійкими. Не менш важливим для реалізації генетичного потенціалу продуктивності є удосконалення елементів технології вирощування цієї зернової культури. Основною метою наукових досліджень в умовах чорнозему слабогумусованого легкосуглинкового було установлення продуктивності та якості зерна озимого ячменю сорту Хайлайт залежно від обробітку ґрунту, попередника та удобрення. Під передпосівну культивацію вносили 100 кг/га Діамофоски (10–26–26), в осіннє кущення – 100 кг/га КАС 32, перше весняне підживлення посівів проводили по мерзлоталому ґрунту – 200 кг/га аміачної селітри, а друге – у фазі виходу в трубку – 100 кг/га КАС 32. У дослідах виявлена висока зимостійкість рослин ячменю озимого за раннього строку сівби (11–13 вересня), загиблих рослин спостерігалось у фазі кущення всього 2–4%, а за пізньої сівби (29–30 вересня), відповідно, 4%. Максимальна урожайність зерна ячменю озимого отримана у 2019 році за полицевого обробітку ґрунту – 6,9 т/га, а за мілкого безполицевого обробітку цей показник становив 6,5 т/га. Кращим попередником у дослідах був ріпак озимий, який забезпечив порівняно з соняшником приріст урожаю на неудобрених ділянках 0,2–0,3 т/га та 0.4–0,5 т/га на удобрених. Унаслідок проведених досліджень установлено високу ефективність застосування мінеральних добрив та захисту рослин за впливом на врожайність зерна. У середньому за роки досліджень в досліді вона становила 6,6 т/га. Маса 1000 зерен на кращому варіанті була 49,5 г, натура зерна – 609 г/л, вміст білка – 12,6–12,9%. Перспективи подальших досліджень слід зосередити на вивченні впливу позакореневого підживлення рослин сучасних сортів ячменю озимого, які максимально відповідають інтенсивним та індустріальним технологіям вирощування.

Due to climate changes and considerable warming, adaptable varieties of winter barley for high yields and quite frost are of particular importance for various soil and climatic conditions. Equally important for realizing the genetic potential of productivity is the improvement of the technology of growing this grain. The main purpose of scientific research in the conditions of weakly humic loamy soil was to establish the productivity and quality of the grain of winter barley of the Khailait variety, depending on the cultivation of soil, precursor and fertilizer. 100 kg/ha of Diamofoski (10–26–26) were introduced to pre-sowing cultivation, 100 kg/ha of CAS 32 were introduced into autumn tillage, the first spring fertilization of crops was carried out on frozen ground – 200 kg/ha of ammonium nitrate, and the second was in phase of exit into the tube – 100 kg/ha CAS 32. The experiments revealed high winter hardiness of winter barley plants in the early sowing period (September 11–13), only 2–4% were killed in the tillering phase, and 4% in late sowing (September 29–30), respectively. The maximum yield of winter barley grain was obtained in 2019 for shelf cultivation of soil – 6.9 t/ha, and for shallow tillage cultivation this figure was 6.5 t/ha. The best precursor in the experiments was winter rapeseed, which provided a yield increase of 0.2–0.3 t/ha and 0.4–0.5 t/ha of fertilizer compared to sunflower. As a result of the conducted researches high efficiency of application of mineral fertilizers and protection of plants by influence on grain yield was established. On average, over the years of research in the experiment, it was 6.6 t/ha. The weight of 1000 grains in the preferred variant was 49.5 g, the nature of the grain – 609 g/l, protein content – 12.6–12.9%. Prospects for further research should focus on the study of the effects of foliar feeding of modern varieties of winter barley, which correspond to the most intensive and industrial cultivation technologies.

В связи с изменениями климата и значительным потеплением, особое значение приобретают адаптивные, для различных почвенно-климатических условий, сорта ячменя озимого, которые обеспечивают высокую урожайность и достаточно морозостойки. Не менее важным для реализации генетического потенциала продуктивности является совершенствование элементов технологии выращивания этой зерновой культуры. Основной целью научных исследований в условиях чернозема слабогумусованого легкосуглинкового было установление производительности и качества зерна озимого ячменя сорта Хайлайт в зависимости от обработки почвы, предшественника и удобрения. Под предпосевную культивацию вносили 100 кг/га Диаммофоска (10-26-26), в осеннее кущение - 100 кг/га КАС 32, первую весеннюю подкормку посевов проводили по мерзлоталой почве - 200 кг/га аммиачной селитры, а вторую - в фазе выхода в трубку - 100 кг/га КАС 32. В опытах выявлена высокая зимостойкость растений ячменя озимого за раннего срока посева (11-13 сентября), погибших растений наблюдалось в фазе кущения всего 2-4%, а за позднего сева (29-30 сентября), соответственно, 4%. Максимальная урожайность зерна ячменя озимого получена в 2019 году при полицевой обработке - 6,9 т/га, а при мелкой безотвальной этот показатель составлял 6,5 т/га. Лучшим предшественником в опытах был рапс озимый, который обеспечил по сравнению с подсолнечником прирост урожая на неудобрених участках 0,2-0,3 т/га и 0.4-0,5 т/га на удобренных. В результате проведенных исследований установлено высокую эффективность применения минеральных удобрений и защиты растений по влиянию на урожайность зерна. В среднем за годы исследований в опыте она составляла 6,6 т/га. Масса 1000 зерен на лучшем варианте была 49,5 г, натура зерна - 609 г/л, содержание белка - 12,6-12,9%. Перспективы дальнейших исследований следует сосредоточить на изучении влияния внекорневой подкормки растений современных сортов ячменя озимого, которые максимально соответствуют интенсивным и индустриальным технологиям выращивания.