Позитивні вектори розвитку системного агроменеджменту

Abstract

У статті досліджено позитивні вектори розвитку системного агроменеджменту. Проаналізовано динаміку кількості підприємств у галузі сільського господарства та здійснено прогноз обсягів виробництва сільського господарства по Україні у постійних цінах 2010 року. З’ясовано, що в Україні процес формування виробничої структури і її організації при існуючих інституційних змінах практично завершився. На даний час доволі гостро постає проблема невизначеності державної аграрної політики і програми розвитку галузі сільського господарства, які повинні визначити пріоритетні напрями, методи і міру державної допомоги підприємствам, які здійснюють виробництво аграрної продукції.

В статье исследованы положительные векторы развития системного агроменеджмента. Проанализирована динамика количества предприятий в области сельского хозяйства и осуществлен прогноз объемов производства сельского хозяйства по Украине в постоянных ценах 2010 года. Установлено, что в Украине процесс формирования производственной структуры и ее организации при существующих институциональных изменениях практически завершился. В настоящее время довольно остро стоит проблема неопределенности государственной аграрной политики и программы развития отрасли сельского хозяйства, которые должны определить приоритетные направления, методы и меру государственной помощи предприятиям, осуществляющим производство аграрной продукции.

Positive vectors of the development of system agronomy management are investigated in the article. The dynamics of the number of enterprises in the field of agriculture was analyzed and the forecast of agricultural production volumes in Ukraine at constant prices in 2010 was made. It was clarified that in Ukraine the process of formation of a production structure and its organization in the course of existing institutional changes practically ended. At present, the problem of uncertainty of the state agricultural policy and the program of development of the agricultural sector, which should determine the priority directions, methods and extent of state aid to enterprises engaged in the production of agrarian products, is quite acute.