Сутність та елементи системного управління в контексті стратегічного розвитку підприємства

Abstract

В сучасних умовах розвитку світової, міжнародної, національної та регіональної економіки підприємство розглядається як відкрита система (переважно економічна), яка взаємодіє з іншими системами різного рівня [1]. Такий підхід породжує необхідність управління суб’єктом господарювання частиною системи. У цьому випадку необхідно зважити на різні наукові думки, щодо визначення сутності терміну «система» у співвідношенні підприємства до його діяльності, де можна виділити два ключові підходи: – розглядаються суб’єкти господарювання як системи, яка складається з певних елементів (підсистем, компонентів), об’єднаних у підрозділи [3]. Цей підхід умовно можемо називати «структурним»; – розглядаються суб’єкти господарювання як системи, де взаємозв’язок та взаємовплив його елементів відбувається в процесі функціонування підприємства [4]. Цей підхід умовно називаємо «функціональним».

In modern conditions of development of world, international, national and regional economy the enterprise is considered as open system (mainly economic) which interacts with other systems of different level [1]. This approach creates the need for management by enterprise part of the system. In this case, it is necessary to take into account various scientific opinions on the definition of the term «system» in relation to the enterprise to its activities, where we can identify two key approaches: – business entities are considered as a system consisting of certain elements (subsystems, components), combined into units [3]. This approach can be conditionally called «structural»; – business entities are considered as a system where the relationship and interaction of its elements occurs in the process of enterprise operation [4]. This approach is conventionally called «functional».

В современных условиях развития мировой, международной, национальной и региональной экономики предприятие рассматривается как открытая система (преимущественно экономическая), которая взаимодействует с другими системами различного уровня [1]. Такой подход порождает необходимость управления субъектом хозяйствования частью системы. В этом случае необходимо учесть различные научные мнения относительно определения сущности термина «система» в соотношении предприятия к его деятельности, где можно выделить два ключевых подхода: – рассматриваются субъекты хозяйствования как система, которая состоит из определенных элементов (подсистем, компонентов), объединенных в подразделения [3]. Этот подход условно можем называть «структурным»; – рассматриваются субъекты хозяйствования как системы, где взаимосвязь и взаимовлияние его элементов происходит в процессе функционирования предприятия [4]. Этот подход условно называем «функциональным».