Прижиттєва діагностика серцевого дирофіляріозу у собак

Abstract

Дирофіляріоз – це паразитарне векторне антропозоонозне хронічне захворювання, яке все частіше зустрічається серед собак в Україні. Діагностика дирофіляріозу має значні труднощі, особливо при зараженні собак видом Dirofilaria immitis. Метою проведеної роботи було визначити точність і репрезентативність основних методів діагностики дирофіляріозу у собак. Дослідження були проведені на 114 собаках, спонтанно інвазованих D. immitis. Отримані дані свідчать, що постановка діагноза за первинними клінічними ознаками неможлива, оскільки симптоми не є специфічними для даної патології. Однак, порушення в роботі серцево-судинної і дихальної систем організму можуть вважатися супутніми симптомами ураження D. immitis. Рентгенологічні зміни також лише додатково свідчать про розвиток тромбоемболічних змін в судинному руслі хворих тварин (підвищена випуклість головного сегмента легеневої артерії, розширення правого шлуночка серця, збільшений розмір і щільність або звивистість легеневих артерій). Профільним, але низькоефективним методом (35 % позитивних випадків) діагностики дирофіляріозу можна вважати ультразвукове дослідження серця. За низького та середнього ступеня ураження статевозрілі гельмінти локалізуються в легеневих артеріях і лише за високої інтенсивності інвазії паразити можуть проникати у каудальну порожнисту вену, у праві камери серця. Високоточними (82 %) специфічними є гематологічні методи «розчавленої краплі» і Knott (1939), а також імунохроматографії (80 %). Останній метод діагностики доцільно використовувати для вибору ефективної терапії, оскільки дає інформацію про наявність в організмі дорослих особин дирофілярій. Таким чином, для постановки заключного діагнозу «дирофіляріоз» у собак необхідно застосування декількох діагностичних методів. Перспективою подальших досліджень слугуватиме вибір оптимальної схеми лікування собак, уражених збудниками дирофіляріозу.

Dirofilariosis is a parasitic vector anthropozoonous chronic disease that is increasingly common among dogs in Ukraine. Diagnosis of dirofilariosis has significant difficulties, especially when dogs are infected with the species Dirofilaria immitis. The purpose of this work was to determine the accuracy and representativeness of the main methods for diagnosing dirofilariosis in dogs. Studies were conducted on 114 dogs spontaneously infested with D. immitis. The data obtained indicate that diagnosis based on primary clinical signs is not possible, since the symptoms are not specific to this pathology. However, disturbances in the cardiovascular and respiratory systems of the body can be considered concomitant symptoms of D. immitis. X-ray changes also only further indicate the development of thromboembolic changes in the vascular bed of sick animals (increased bulge of the main segment of the pulmonary artery, expansion of the right ventricle of the heart, increased size and density or tortuosity of the pulmonary arteries). Ultrasound examination of the heart can be considered a specialized, but low-effective method (35 % of positive cases) for diagnosing dirofilariasis. With low and medium-sized lesions, sexually mature helminths are localized in the pulmonary arteries and only with a high intensity of invasion, parasites can penetrate the caudal Vena cava, into the right chambers of the heart. High-precision (82 %) specific hematological methods are «crushed drop» and Knott (1939), as well as imunochromatography (80 %). The latter method of diagnosis is advisable to use for choosing effective therapy, since it gives information about the presence of dirofilariae in the body of adult individuals. Thus, for the final diagnosis of «dirofilariosis» in dogs, it is necessary to use several diagnostic methods. The prospect of further research will be to choose the optimal treatment regimen for dogs affected bypathogens heartworm.

Дирофиляриоз - это паразитарное векторное антропозооное хроническое заболевание, которое все чаще встречается среди собак в Украине. Диагностика дирофиляриоза испытывает значительные трудности, особенно при заражении собак видом Dirofilaria immitis. Целью проведенной работы было определить точность и репрезентативность основных методов диагностики дирофиляриоза у собак. Исследования были проведены на 114 собаках, спонтанно инвазированных D. immitis. Полученные данные свидетельствуют, что постановка диагноза по первичным клиническим признакам невозможно, поскольку симптомы не являются специфическими для данной патологии. Однако, нарушения в работе сердечно-сосудистой и дыхательной систем организма могут считаться сопутствующими симптомами поражения D. immitis. Рентгенологические изменения также лишь дополнительно свидетельствуют о развитии тромбоэмболических изменениях в сосудистом русле больных животных (повышенная выпуклость главного сегмента легочной артерии, расширение правого желудочка сердца, увеличен размер и плотность или извилистость легочной артерии). Профильным, но низкоэффективным методом (35% положительных случаев) диагностики дирофиляриоза можно считать ультразвуковое исследование сердца. При низкой и средней степени поражения половозрелые гельминты локализуются в легочных артериях и только при высокой интенсивности инвазии паразиты могут проникать в каудальную полую вену, в правой камере сердца. Высокоточными (82%) специфическими являются гематологические методы «раздавленной капли» и Knott (1939), а также иммунохроматографии (80%). Последний метод диагностики целесообразно использовать для выбора эффективной терапии, поскольку дает информацию о наличии в организме взрослых особей дирофилярий. Таким образом, для постановки окончательного диагноза «дирофиляриоза» у собак необходимо применение нескольких диагностических методов. Перспективой дальнейших исследований служит выбор оптимальной схемы лечения собак, пораженных возбудителями дирофиляриоза.