Epizootological significance of rice weevil as a Mycobacterium bovis reservoir

Abstract

This article presents materials on the role of the rice weevil (lat. Sitophilus oryzae) in the process of transmission of Mycobacterium of tuberculosis. The relevance of the study is conditioned by the rapid spread of tuberculosis around the world and the need to develop more advanced methods for diagnosing this disease, which, for its part, is impossible without expanding knowledge on all possible reservoirs of the causative agent of infection. Long-term research around the world has proven that insects are carriers of various microflora, including pathogenic ones. Therefore the purpose of study was to establish the epizootological role of the rice weevil as a reservoir for Mycobacterium bovis in the process of occurrence and spread of tuberculosis. The study determined the duration of transfer and isolation of Mycobacterium tuberculosis in the external environment by infected beetles. The museum dissociative strain of Mycobacterium bovis (118 passage) was used for the study, the subject of the study was rice weevils. For the furtherance of this goal, the culture, microscopic, and statistical studies were conducted, and the viability of mycobacteria was determined after passages through the beetle body by evaluating colonyforming units. The epizootological role of the rice weevil in the development and spread of tuberculosis has been established. It is proved that the beetle can keep mycobacteria in its body for 50 days with a gradual decrease in their number and is then able to secrete the pathogen for another 30 days, contaminating environmental objects. When evaluating colony-forming units of mycobacteria in the dynamics of the experiment, a decrease in their viability after persistence through the body of beetles was revealed from 5.3*108 in 1 g of the original crop up to 1.4*108 in 1 g of crop that grew from beetle homogenisate for 30 days. These study results will allow developing and improving existing measures for the prevention of tuberculosis and prevent the introduction of this infection into safe territory.

У даній статті наведені матеріали щодо ролі рисового довгоносика (лат. Sitophilus oryzae) у процесі передачі мікобактерій туберкульозу. Актуальність проведеного дослідження обумовлена стрімким поширенням туберкульозу по всьому світу та необхідністю розробки більш досконалих методів діагностики даного захворювання, що, зі свого боку, є неможливим без розширення знань з питання всіх можливих резервуарів збудника інфекції. Багаторічними дослідженнями науковців світу доведено, що комахи є переносниками різної мікрофлори, зокрема й патогенної. Тому метою наукового дослідження було встановлення епізоотологічної ролі рисового довгоносика як резервуару Mycobacterium bovis у процесі виникнення та поширення туберкульозу. У науковій статті було визначено тривалість носійства та виділення мікобактерій туберкульозу в зовнішнє середовище зараженими жуками. Для проведення дослідження використовували музейний дисоціативний штам Mycobacterium bovis (118 пасаж), предметом дослідження були рисові довгоносики. Для досягнення встановленої мети авторами були проведені культуральні, мікроскопічні та статистичні дослідження, а також визначена життєздатність мікобактерій, після пасажів через організм жуків, шляхом оцінки колонієутворюючих одиниць. Встановлена епізоотологічна роль рисового довгоносика в процесі виникнення та поширення туберкульозу. Доведено, що жук може впродовж 50 діб утримувати мікобактерії у своєму організмі з поступовим зменшенням їх кількості й надалі здатний виділяти збудника ще 30 діб, контамінуючи об’єкти зовнішнього середовища. При оцінці колонієутворюючих одиниць мікобактерій у динаміці досліду виявлено зниження їх життєздатності після персистенції через організм жуків з 5,3*108 в 1 г вихідної культури до 1,4*108 в 1 г культури, яка виросла з гомогенізату жуків на 30 добу. Наведені результати дослідження дозволять розробити та удосконалити вже існуючі правила профілактики туберкульозу та недопустити занесення даної інфекції на благополучну територію.