Радіолого-токсикологічне забруднення м’яса качок при вирощуванні на радіоактивно забрудненій території

Abstract

У статті представлені результати досліджень м’яса качок за різних способів утримання при вирощуванні в особистих підсобних господарствах ІІ зони радіоактивного забруднення за різних способів утримання. Результатами лабораторних досліджень встановлено, що способи утримання птиці впливають на накопичення 137Cs та концентрацію важких металів. Доведено, що у м’ясі качок безвигульного способу утримання був більший вміст токсичних речовин у порівнянні із м’ясом птиці, що вирощувалася з використанням водоймища. Встановлено, що питома активність 137Сs у м’ясі піддослідних качок обох груп не перевищувала ДР-2006 і варіювала у межах 11,1–56,6 Бк/кг. Концентрація важких металів у м’ясі птиці також не перевищувала ГДК і знаходилася у межах 0,10–0,17 мг/кг по вмісту свинцю та 0,011–0,018 мг/кг по вмісту кадмію. Обґрунтовано екологічну безпечність виробництва качиного м’яса для жителів ІІ зони радіоактивного забруднення, як за безвигульного, так і вигульного способу утримання, надаючи перевагу останньому.

The article presents the results of studies of duck meat under different methods of retention when growing in personal farms of the second zone of radioactive contamination under different methods of retention. The results of laboratory studies have shown that the methods of keeping poultry affect the accumulation of 137Cs and the concentration of heavy metals. The meat of free-range ducks has been shown to be more toxic than that of poultry raised by the pond. It was found that the specific activity of 137Cs in the meat of experimental ducks of both groups did not exceed DR-2006 and ranged from 11.1 to 56.6 Bq/kg. The concentration of heavy metals in poultry meat also did not exceed the MPC and was in the range of 0.10–0.17 mg/kg for lead content and 0.011–0.018 mg/kg for cadmium content. The ecological safety of duck meat production for the residents of the second zone of radioactive contamination, both in the no-walk and walk way of keeping, is substantiated, giving preference to the latter.