Agricultural service cooperatives in Ukraine: institutional development drivers

Abstract

The development of agricultural cooperation in Ukraine is one of the main vectors for rapid recovery of agricultural production after the Russian-Ukrainian war, increasing its competitiveness, ensuring sustainable development of rural areas, increasing employment and welfare of rural population. However, agricultural service cooperatives are not developed in Ukraine. The purpose of this study was to find the main drivers of agricultural service cooperatives' development in Ukraine, to outline on this basis promising directions for development of agricultural policy in terms of stimulating their development as a counterweight to the dominance of agricultural holdings. It is proven that the main restraining factor in the development of agricultural service cooperatives in Ukraine is institutional memory of a peasant, which was formed during collectivization in Soviet times and which in modern conditions is associated with the concept of «cooperative». This creates opposition from agricultural producers towards the national policy on the development of agricultural cooperatives, which meet international cooperative principles, and which have proven their advantages in increasing competitiveness of farmers on the example of developed countries of the world. It is emphasized that before changing formal institutions through legislation, it is necessary to form proper informal institutions that will strengthen, and not oppose, the introduction of formal ones. This paper is of practical importance for scientists and representatives of public administration in the field of forming strategic state and regional programs for agricultural development. Compliance of national policy measures according to the identified drivers of agricultural service cooperation’ development, requires further research.

Розвиток сільськогосподарської кооперації в Україні є одним з головних напрямів швидкого відновлення фермерського виробництва після російсько-української війни, підвищення його конкурентоспроможності, забезпечення сталого розвитку сільських територій, зростання зайнятості і добробуту сільського населення. Проте в Україні сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи не отримали свого розвитку. Метою статті є визначення основних драйверів розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні, окреслення на цій основі перспективних напрямів розвитку аграрної політики в частині стимулювання їх розвитку як противаги домінуванню агрохолдингів. Доведено, що головним стримуючим чинником розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні є інституційна пам'ять селянина, що сформувалася під час колективізації за радянських часів, і, яка в сучасних умовах асоціюється з поняттям «кооператив». Це створює супротив сільськогосподарських виробників політиці держави щодо розвитку сільськогосподарських кооперативів, які відповідають міжнародним кооперативним принципам і, які довели на прикладі розвинених країн світу свої переваги у підвищенні конкурентоспроможності фермерів. Наголошено на тому, що перед зміною формальних інститутів через законотворення, необхідно сформувати відповідні неформальні інститути, які будуть посилювати, а не протидіяти, впровадженню формальних. Стаття має практичне значення для науковців та представників публічного управління у сфері формування стратегічних державних та регіональних програм розвитку як сільського господарства в цілому. Подальших досліджень потребує деталізація заходів державної політики відповідно до визначених драйверів розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації.