Пріоритетність та шляхи підвищення продуктивності зернової та силосної кукурудзи

Abstract

На основі результатів огляду наукової літератури та власних багаторічних наукових досліджень встановлені особливості формування продуктивності зернової та силосної кукурудзи залежно від агроекологічних умов вегетаційного періоду, удобрення і обробітку ґрунту, способу сівби, густоти стояння рослин та площі живлення, особливостей гібриду тощо. У землеробстві України з 1990 по 2012 рік відбулася зміна пріоритетності культур: серед зернових кукурудза з третього місця посіла перше. Рекомендовані гібриди кукурудзи для різних зон вирощування за групою стиглості: для Полісся – ранньостиглі, що забезпечують 7,9–8,5 т/га зерна, для Лісостепу – ранньостиглі і середньоранні (врожайність 9,5–10,7 т/га), для Степу – середньостиглі (7,0–8,0 т/га). При дотриманні технології вирощування гібридів кукурудзи, оптимізації мінерального забезпечення рослин, середня врожайність кукурудзи в Україні може досягти рівня 5,5–6,5 т/га уже в найближчі роки. Органо-мінеральна та органічна системи удобрення кукурудзи на силос у кормовій сівозміні забезпечили в середньому вихід 39,9–40,7 т/га зеленої маси, 10,8–11,0 т/га кормових одиниць та 110,0–112,3 тис. МДж обмінної енергії.