Оцінка антропогенної толерантності воронових птахів в селітебних ландшафтах

Abstract

Метою роботи було визначення ступеню антропогенної толерантності модельних видів Corvidae на підставі аналізу дистанції зльоту в умовах міст, селищ та сіл. Дистанцію зльоту визначали за методикою Блумштейна. Було визначено дистанції зльоту для модельних видів воронових в умовах різних типів населених пунктів. У всіх видів воронових птахів дистанція зльоту закономірно зменшується при переході від менш урбанізованого ландшафту до більш урбанізованого. Це підтверджує, що воронові птахи здатні успішно адаптуватися до присутності людини, а тому можуть виступати в якості моделі для вивчення процесів синантропізації.

Целью работы было определение степени антропогенной толерантности модельных видов Corvidae на основании анализа дистанции взлета в условиях городов, поселков и сел Житомирской области. Дистанцию взлета определяли по методике Блумштейна. Впервые определены дистанции взлета для исследованных видов врановых в условиях различных типов населенных пунктов. У всех видов врановых птиц дистанция взлета закономерно уменьшается при переходе от менее урбанизированного ландшафта к более урбанизированному. Это подтверждает, что врановые птицы способны успешно адаптироваться к присутствию человека, а потому могут выступать в качестве модели для изучения процессов синантропизации.

We determined the degree of human tolerance of model Corvidae species by analyzing of the flight initiation distances in the cities, towns, and villages of the Zhytomir oblast. Bird take-off distances were determined according to Blumstein and they were calculated for the first time in various human settlements within Zhytomir oblast. We registered that take-off distance had decreased regularly along gradient of urbanization for all the species. This confirms that corvids could successfully adapt to human presence, and therefore can be used as model speices for the study of synanthropization.