Органічне виробництво хмелю

Abstract

Серед світового рейтингу країн-виробників пива, Україна посідала п‘яте місце, після США, ФРН, Китаю та Чехословаччини у 80-тих роках XX ст. Цей період характеризувався найбільшим розвитком хмелярства в Україні. Хміль вирощували на 10 тис. га, його валовий збір сягав понад 8 тис. т, а середня врожайність становила 11,5 ц/га. Вітчизняним пивоварам для виробництва пива вистачало 20 – 25% зібраного хмелю, залишки – від 50% і більше – експортувалися в Росію, Казахстан та країни Європи. Це давало можливість повністю забезпечити внутрішні потреби України не тільки для пивоварної галузі. Проте, тотальна хімізація сількогосподарського виробництва, масове застосування синтетичних мінеральних добрив, отрутохімікатів, інтенсивні агротехнології спричинили руйнування родючого шару ґрунту і найціннішої її складової – гумусу, зменшення чисельності корисних ґрунтових організмів, які переробляють відмерлі органічні рештки до поживних речовин, що легко засвоюються рослинами. Внаслідок цього родючість хмелю істотно знизилась, а затрати на виробництво продукції щораз зростають.