Стратегічні шляхи переходу до органічного землеробства в Україні

Abstract

Не зважаючи на те, що в Україні з 2013 року почав діяти Закон України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», внаслідок нестачі відповідних підзаконних актів та відсутності національних стандартів процес стандартизації та сертифікації органічного виробництва проходить за міжнародними вимогами. Кожна країна-виробник органічної продукції керується національними та приватними стандартами, в яких описано правила ведення органічного виробництва. Загальна кількість сертифікаційних органів у світі станом на 2013 рік становила 576. Така різноманітність стандартів призводить до необхідності проведення додаткових експертиз та укладання додаткових угод про еквівалентність на світовому ринку органічної продукції. Міжнародна федерація органічних сільськогосподарських рухів (IFOAM) в 2010 році ініціювала створення системи COROS (Загальні цілі і вимоги органічних стандартів) і запропонувала бренд OGS (Глобальний органічний знак), що дало можливість виробникам отримати сертифікат відповідності та продавати свою продукцію без додаткової перевірки. Оцінювання стандартів за системою COROS враховує різні цілі та вимоги стандартів, відмічаючи позитивні та негативні варіювання еквівалентності. Не дивлячись на таку різноманітність нормативних документів, актуальність розробки Українських національних правил інспекції та сертифікації процесів виробництва органічної продукції полягає в висвітленні специфіки сільського господарства та якості ґрунтів.