Роль прикордонних урядників і старост в організації козацтва та виокремлення з козацького середовища власної військової еліти (кінець XV – перша половина XVI ст.)

Abstract

Стаття розкриває організаційну та координуючу роль прикордонних урядників (князів, намісників,воєвод) і старост порубіжних міст і містечок Великого князівства Литовського у військових ініціативах українського козацтва першої половини ХVІ ст. Виявлено, що в кінці ХV – першій половині ХVІ ст. у степовому прикордонному поясі між володіннями Литви та Криму склалася постійна та організована козацька страта, основними заняттями якої були уходництво та оборонні зусилля. Першими організаторами козацтва, що перевели вектор його активності від спонтанних виступів до спланованих операцій, були прикордонні старости та князі. Правлячі кола Литви, з огляду на напружені стосунки з Кримським ханством, на офіційному рівні засуджувало козацькі виступи, але фактично не перешкоджали ініціативі старост, негласно підтримуючи перетворення козацтва на ефективну оборонну силу. Паралельно відбувався процес виокремлення з козацького середовища власних виборних лідерів, які на середину першої половини ХVІ ст. здатні були об’єднувати свої загони для проведення узгоджених операцій. На середину ХVІ ст. визріло питання про створення в пониззі Дніпра постійно діючого форпосту козацтва, що давало б додаткові переваги по його мобілізації, координації дій, реалізації системної оборонної та наступальної стратегії.

Статья раскрывает организационную и координирующую роль пограничных чиновников (князей, наместников, воевод) и старост приграничных городов и городков Великого княжества Литовского в военных инициативах украинского казачества первой половины XVI в. Установлено, что в конце ХV – первой половине XVI в. в степном приграничном поясе между владениями Литвы и Крыма сложилась постоянная и организованная казацкая страта, основными занятиями которой были уходничество и оборонительные усилия. Первыми организаторами казачества, которые перевели вектор его активности от спонтанных выступлений к спланированным операциям, были пограничные старосты и князья. Правящие круги Литвы, учитывая напряженные отношения с Крымским ханством, на официальном уровне осуждали казацкие выступления, но фактически не препятствовали инициативе старост, негласно поддерживая преобразования казачества в эффективную оборонительную силу. Параллельно происходил процесс выделения из казацкой среды собственных выборных лидеров, которые к середине первуй половины XVI в. способны были объединять свои отряды для проведения согласованных операцій. На середину ХVІ ст. созрел вопрос о создании в низовье Днепра постоянно действующего форпоста казачества, что давало бы дополнительные преимущества по его мобилизации, координации действий, реализации системной оборонной и наступательной стратегии.

The article discloses the organizational and coordinate role of the frontier Cossack officers (princes, vicegerents, voyevod) and headmen of boundary towns and small towns of the Great Lithuanian princedom in the military initiative of the Ukrainian Cossacks of the first half of the XVII century. It’s revealed that at the end of the XV century – the first half of the XVI century in the steppe boundary zone between the dominion of Lithuania and the Crimea the constant organized Cossack stratum emerged. The main task of it was flight and defensive efforts.The first organizers of Cossacks who removed the vector of its activity from spontaneous actions to planned operations were the boundary headmen and princes. Taking into consideration the tense relationship with the Crimean khanate the ruling circles of Lithuania dispraised the Cossacks’ actions on the official level but in fact didn’t obstruct the headmen’s initiative, secretly supporting the transformation of the Cossacks to the effective defensive power. Parallel with it was the process of severance from the Cossacks environment its own elected leaders who in the middle of the first half of the XVI century were able to unite their own detachments for realization of their concerted operations. In the middle of the XVI century there matured the question about the creating the constantly acting outpost of the Cossacks in the Lower Dnipro which would give the additional advantages to its mobilization, coordination of actions, realization of the systematic defensive and offensive strategy.