Диверсифікація як механізм розвитку територій

Abstract

Постановка проблеми. Людство у пошуку оптимальних орієнтирів, що визначають стійкість і сталий характер його розвитку, прагне до вершин. На початку нинішньої ери, під час виникнення глобальних кризових проблем, екологічні, демографічні, виробничі явища, що створюють суспільні загострення, диспропорції та асиметрії становлення регіонів та країн в цілому, особливої гостроти набувають виявлення можливості і ресурсів раціонального їх вирішення. Особлива активність в процесах удосконалення суспільного розвитку належить особистості людини, її творчим, інтелектуальним здібностям.

Постановка проблемы. Человечество в поиске оптимальных ориентиров, определяющих устойчивость и постоянный характер его развития, стремится к вершинам. В начале нынешней эры, во время возникновения глобальных кризисных проблем, экологические, демографические, производственные явления, создающие общественные обострения, диспропорции и асимметрии становления регионов и стран в целом, особую остроту приобретают выявление возможности и ресурсов рационального их решения. Особая активность в процессах совершенствования общественного развития принадлежит личности человека, его творческим, интеллектуальным способностям.

Formulation of the problem. Humanity in search of optimal landmarks that determine the stability and sustained nature of its development, tends to the peaks. At the beginning of this era, when emerging global crisis problems, environmental, demographic and industrial phenomena that create public exacerbations, disproportions and asymmetries of the formation of regions and countries in general, the identification of opportunities and resources for rational solution to them becomes particularly acute. Special activity in the processes of improvement of social development belongs to the personality of the person, her creative, intellectual abilities.