Підвищення біорізноманіття рослинних формацій під час землеустрою агроландшафту

Abstract

Проаналізовано сучасні світові літературні джерела, що висвітлюють питання підвищення біорізноманіття агроландшафтів. Встановлено, що питання є актуальним, оскільки підтримання різноманітності видів живих елементів екосистеми є обов'язковим для формування стійких територій. Зроблено висновок, що світові дослідження доводять – відновлення стійкості агроекосистем шляхом зменшення розораності території та збільшення біорізноманіття веде до пом'якшення наслідків зміни клімату шляхом створення агроландшафтів, близьких до природних. Дослідження проведено на площі землекористування в межах Великохайчанської сільської ради Овруцького району Житомирської області, що розташована на території Словечансько-Овруцького кряжу. Встановлено, що досліджувана територія різноманітна за рельєфом, ґрунтовим покривом та рівнем перезволоження. Під час формування травосумішей для залуження схилів враховано ступінь еродованості ґрунтів та біологічні особливості рослин. Під час облаштування сіножаті враховано чутливість рослин до зростання на перезволожених або заболочених територіях. На основі зіставлення агроекологічних властивостей ґрунтового покриву і біологічних особливостей багаторічних трав встановлено, що для сірих та ясно-сірих опідзолених ґрунтів досліджуваного агроландшафту найпридатнішою є травосуміш, в якій питома вага багаторічних трав для залуження схилів становить: бобових – 25 %, злакових – 75 %. Для створення сіножаті на глейових ґрунтах відповідно – 15 і 85 %.

Проанализированы современные мировые литературные источники, освещающие вопросы повышения биоразнообразия агроландшафтов. Установлено, что вопрос является актуальным, поскольку поддержание разнообразия видов живых элементов экосистемы является обязательным при формировании устойчивых территорий. Сделан вывод, что мировые исследования доказывают – восстановление устойчивости агроэкосистем путем уменьшения распаханности территории и увеличения биоразнообразия ведет к смягчению последствий изменения климата путем создания агроландшафтов, близких к естественным. Исследования проведены на площади землепользования в пределах Великохайчанского сельского совета Овручского района Житомирской области, расположенного на территории Словечанско-Овручского кряжа. Установлено, что рельеф, почвенный покров и характер переувлажнения исследуемой территории разнообразны. При формировании травосмесей для залужения склонов учтена степень эродированности почв и биологические особенности растений. При обустройстве сенокосов учтена чувствительность растений к росту на переувлажненных или заболоченных территориях. На основе сопоставления агроэкологических свойств почвенного покрова и биологических особенностей многолетних трав установлено, что для серых и ясно-серых оподзоленных почв исследуемого агроландшафта наиболее подходящей является травосмесь, в которой удельный вес многолетних трав для залужения склонов составляет: бобовых – 25 %, злаковых – 75 %. Для создания сенокосов на глеевых почвах соответственно – 15 и 85 %.

The authors analyse current international literary sources addressing the issues of increasing biodiversity. We have found that restoring agricultural ecosystem stability by means of reducing plough disturbance in the area and increasing biodiversity results in climate change mitigation by creating agricultural landscapes that are similar to natural landscapes. The studies have been conducted within land use area located within the jurisdiction of Velyka Khaicha Village Council in Ovruch District, Zhytomyr Oblast, which lies on the Slovechansk-Ovruch Ridge. The studied area varies in its relief, topsoil and waterlogging level. The land use area contains slopes ranging from 3 о to 11 о. Grey forest soils affected by varying degrees of erosion predominate on the area with a complex relief, whereas deluvial sediments, calcareous gley and soddy low-podzol gley soils prevail in waterlogged areas. Eroded land area equals 765.7 ha, while waterlogged and boggy land area equals 365.8 ha. The agroecological state of the topsoil in the studied area has been analysed in terms of soil erosion class and waterlogging intensity. Soil erosion class and certain biological properties of plant species, such as root system branching, projected soil surface coverage by plant tops, as well as spring regrowth times, have been taken into account when developing grass mixtures for grassland restoration on slopes. Plant sensitivity to growing in waterlogged or boggy areas has been taken into account during hay meadow management. The allelopathic properties of plant species have also been taken into account when forming plant aggregations. A grass mixture consisting primarily of such gramineous plants as Festuka pratensis, Poa pratensis, Dactylis glomerata, Loliym perrene, as well as such leguminous plants as Trifolium pratensis, Medicago media, Оnobrychis arenaria, Gotus corhiculatus, has been developed for grassland restoration on slopes. The ratio of gramineous plants in the grass mixture for hay meadow management is even higher; leguminous plants in this grass mixture include Trifolium pratensis and Medicago falkata. Through a comparison of agroecological properties of the topsoil and biological properties of perennial plants it has been established that the ratio of perennial plant species for grassland restoration on slopes in the optimal grass mixture for grey and light-grey podzolised soils within the studied agricultural landscape equals 25 % of leguminous plants and 75 % of gramineous plants, and in the grass mixture for hay meadow creation on gley soils, 15 % and 85 %, respectively.