Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві»: бути чи не бути

Abstract

Постановка проблеми. Потреба доводити актуальність пріоритетності соціального розвитку села відсутня, оскільки кожен – як науковець, так і пересічний громадянин, усвідомлює глибоку кризу на селі. Кожен науковець, який хоч трішки пов’язаний з аграрною спеціальністю, намагається внести свій вклад у розвиток села, пропонуючи відповідні кроки для цього. Серед таких науковців варто виокремити В. І. Семчика, В. М. Єрмоленка, А. М. Статівку, П. Ф. Кулинича, Ю. В. Носіка, В. Ю. Уркевича, О. В. Гафурову, Т. В. Курман, Т. О. Коваленко, О. В. Скидана та інших. Всі без винятку перелічені наукові пропонують виважені та доцільні конкретні кроки до розбудови українського села. Однак, в даному дослідженні хотілось би звернутися до минулого, проаналізувавши однойменний закон «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» (далі – Закон). Адже саме в ньому повинні були б міститися всі ті кроки такі необхідні для розвитку села. Варто відзначити, що в юридичній науковій літературі лише констатується декларативність його положень та піднімається питання про сенс його існування. Тому зупинимось детальніше на вказаній проблематиці та спробуємо знайти відповідь щодо доцільності існування такого Закону.