Водостійкість ґрунту при вирощуванні бобових багаторічних трав

Abstract

В кінці першого року вегетації бобових багаторічних трав найбільша кількість водостійких агрегатів спостерігається при вирощуванні конюшини лучної – 91,7 % та лядвенцю рогатого – 88,7 %, а найменша – 70,3 % при вирощуванні люцерни посівної і буркуну білого – 74,0 %. На другий рік вегетації загальна водостійкість ґрунтових агрегатів при вирощуванні бобових багаторічних трав зменшилась у всіх трав, окрім буркуну білого і лядвенцю рогатого. У цих травостоях водостійкість ґрунтових агрегатів, порівняно з першим роком вегетацій, зросла на 21,3 % на варіанті буркуну білого та на 1,3 % на варіанті лядвенцю рогатого. Водостійкість ґрунтових агрегатів на решті варіантів зменшилася на 32,3–11,2 %, найбільше – під люцерною посівною і конюшиною лучною, а найменше – під еспарцетом піщаним. В середньому водостійкість агрегатів ґрунту під бобовими багаторічними травами в кінці другого року вегетації становила 48,0–95,3 %. Найбільша вона була під травостоєм буркуну білого і лядвенцю рогатого, а найнижча – під люцерною посівною. В кінці четвертого року вегетації бобових багаторічних трав водостійкість ґрунтових агрегатів усіх фракцій становила 77,2–93,5 %. Найвищою вона була на варіанті лядвенцю рогатого, а найменшою – на варіанті люцерни посівної. На четвертий рік вегетації бобових багаторічних трав водостійкість ґрунтових агрегатів підвищується порівняно з дворічним їх вирощуванням, на 4,8–37,8 %, найбільше – на варіанті люцерни посівної, а найменше – на варіанті лядвенцю рогатого. Загалом впродовж усіх років дослідження найвища водостійкість ґрунту спостерігалася на четвертий рік вегетації, а найменша – на другий. Водостійкість ґрунтових агрегатів після оранки бобових багаторічних трав перед сівбою озимої пшениці становила 72,8–95,3%. Найвищою вона була на ділянці буркуну білого і лядвенцю рогатого, а найменшою – після люцерни посівної. Оранка ґрунту призвела до підвищення водостійкості ґрунтових агрегатів після люцерни посівної, конюшини лучної, еспарцету піщаного і лядвенцю рогатого на 5,1–34,1%. Найбільше зросла водостійкість агрегатів після вирощування люцерни посівної і конюшини лучної, а найменше – після лядвенцю рогатого.

At the end of the first year of vegetation of leguminous perennial grasses, the greatest number of water-resistant aggregates is observed when growing clover meadow – 91,7 % and lotus corniculatus – 88,7 %, and the lowest – 70,3 % with cultivation of alfalfa seedlings and sweet clover – 74,0 %. In the second year of vegetation, the total water resistance of soil aggregates in the cultivation of leguminous perennial grasses decreased in all grasses, except for the white clamor and the horned hare. In these herbages, the water resistance of soil aggregates, as compared to the first year of vegetation, increased by 21,3% for the white clover variant and by 1,3 % for the variant of the horned hare. Water resistance of soil aggregates in other variants decreased by 32,3–11,2 %, most of all – in alfalfa sowing and clover meadow, and least in sainfoin sand. On average, the water resistance of soil aggregates under leguminous perennial grasses at the end of the second year of vegetation was 48,0–95,3 %. It was the largest under the grass stand of the white clover and the horned lagoon, and the lowest one in the sowing alfalfa. At the end of the fourth year of vegetation of leguminous perennial grasses, the water resistance of soil aggregates of all fractions was 77,2–93,5 %. It was the largest on the variant of a horned hare, and the lowest on a variant of alfalfa sowing. n the fourth year of vegetation of leguminous perennial grasses, the water resistance of soil aggregates increases in comparison with their two-year growing, by 4,8–37,8 %, most of all on the variant of alfalfa seeding, and least on the variant of the horned lamb. In general, among all the years of research, the highest water resistance of the soil was observed in the fourth year of vegetation, and the smallest in the second year. Water resistance of soil aggregates after plowing of leguminous perennial grasses before sowing of winter wheat was 72,8–95,3 %. She was the highest in the area of the white clover and the horned hare, and the smallest after the alfalfa sowing season. Plowing of the soil led to an increase in the water resistance of soil aggregates after alfalfa seed, clover meadow, sainfoin sand and horseradish horned by 5,1–34,1 %. Most of all, the water resistance of the aggregates increased after the cultivation of alfalfa seed and clover meadow, and least of all after the horned lamb.

В конце первого года вегетации бобовых многолетних трав наибольшее количество водостойких агрегатов наблюдается при выращивании клевера лугового – 91,7% и лядвенца рогатого – 88,7%, а наименьшая – 70,3% при выращивании люцерны посевной и донника белого – 74,0%. На второй год вегетации общая водостойкость почвенных агрегатов при выращивании бобовых многолетних трав уменьшилась у всех трав, кроме донника белого и лядвенца рогатого. В этих травостоях водостойкость почвенных агрегатов по сравнению с первым годом вегетации, выросла на 21,3% у варианта донника белого и на 1,3% у варианта лядвенца рогатого. Водостойкость грунтовых агрегатов на остальных вариантах уменьшилась на 32,3–11,2%, больше всего – у люцерны посевной и клевера лугового, а меньше всего – в эспарцета песчаного. В среднем водостойкость агрегатов почвы под бобовыми многолетними травами в конце второго года вегетации составляла 48,0–95,3%. Наибольшей она была под травостоем донника белого и лядвенца рогатого, а самая низкая – у люцерны посевной. В конце четвертого года вегетации бобовых многолетних трав водостойкость почвенных агрегатов всех фракций составляла 77,2–93,5%. Найбольшей она была на варианте лядвенца рогатого, а наименьшей на варианте люцерны посевной. На четвертый год вегетации бобовых многолетних трав водостойкость почвенных агрегатов повышается по сравнению с двухлетним их выращиванием, на 4,8–37,8%, больше всего – на варианте люцерны посевной, а меньше всего на варианте лядвенца рогатого. В целом на протяжении всех лет исследования самая высокая водостойкость грунта наблюдалась на четвертый год вегетации, а наименьшая – на второй год. Водостойкость почвенных агрегатов после вспашки бобовых многолетних трав перед посевом озимой пшеницы составляла 72,8–95,3%. Самой высокой она была на участке донника белого и лядвенца рогатого, а наименьшей – после люцерны посевной. Вспашка почвы привела к повышению водостойкости почвенных агрегатов после люцерны посевной, клевера лугового, эспарцета песчаного и лядвенца рогатого на 5,1–34,1%. Больше всего выросла водостойкость агрегатов после выращивания люцерны посевной и клевера лугового, а меньше всего – после лядвенца рогатого.