Стан та перспективи фінансового забезпечення сільського розвитку

Abstract

Стаття містить обґрунтування особливостей фінансового забезпечення сільського розвитку. Встановлено, що ключовою метою фінансового забезпечення сільського розвитку є формування ефективної економічної системи, екологічної безпеки та гідних соціально-побутових умов на селі. Доведено, що внутрішній економічний потенціал сільських територій є ключовим у формуванні системи фінансового забезпечення сільського розвитку, проте, зовнішні джерела, в тому числі кошти централізованих грошових фондів, є локомотивом, здатним пришвидшити даний процес. Оцінка стану бюджетного фінансування сільського розвитку свідчить про значні прогалини у зазначеному напрямі, які пов’язані з відсутністю системного та комплексного характеру бюджетної підтримки; недостатньою прозорістю процесів отримання і використання коштів, низьким рівнем взаємозв’язку державних органів з аграріями, кінцевими споживачами фінансових ресурсів, недостатнім контролем за використанням бюджетних коштів тощо. Встановлено, що партнерство держави та бізнесу, побудоване на взаємній відповідальності сторін, з урахуванням потреб та інтересів селян, є додатковою можливістю у вирішенні економічних й соціально-екологічних проблем на селі. Визначено, що основним інвестором у сільське господарство є великий агробізнес, тому важливим завданням залишається широкомасштабний інвестиційний розвиток малих і середніх сільгоспвиробників. Перспективи фінансового забезпечення сільського розвитку пов’язані із вирішенням наступних завдань: здатністю територіальних громад здійснювати оцінку та ефективно використовувати власні фінансові можливості для економічного й соціально-екологічного поступу; пошуку альтернативних джерел фінансування; прозорістю процесів отримання і використання бюджетних коштів; налагодження взаємозв’язку державних органів з аграріями, кінцевими споживачами фінансових ресурсів; посилення контролю за використанням бюджетних коштів; спроможністю залучати бізнесові структури для вирішення нагальних економічних та соціально-екологічних проблем на селі тощо.

The rural development financing are in the focus of the article. It was established that the effective economic system, ecological safety and decent social and living conditions are the key goal of rural development financing in the countryside. The internal economic potential of rural areas is a key factor in shaping the system of rural development financing, however, external sources, including funds from centralized monetary funds, are a locomotive capable of accelerating this process. The assessment of the rural development state budget financing, indicates significant gaps in this direction, which are related to the lack of a systematic and complex nature of budget support; lack of transparency in the process of obtaining and using funds; low level of interconnection of state bodies with agrarians, end users of financial resources; insufficient control over the use of budget funds, etc. It was established that state-business partnership based on the mutual responsibility of the parties to take into account the needs and interests of peasants is an additional opportunity in solving economic and socio-environmental problems in the countryside. It is determined that the main investor in agriculture is a large agro-business, therefore the large-scale investment development of small and medium-sized agricultural producers remains an important task. The perspectives of rural development financing are related to the following tasks: the ability of territorial communities to evaluate and effectively use their own financial opportunities for economic and socio-environmental progress; search for alternative sources of funding; transparency in the processes of obtaining and using budget funds; establishing a relationship between government agencies and farmers, end users of financial resources; strengthening control over the use of budget funds; the ability to engage business structures to address urgent economic and socio-environmental problems in the countryside, etc.

Статья содержит обоснование особенностей финансового обеспечения сельского развития. Установлено, что ключевой целью финансового обеспечения сельского развития является формирование эффективной экономической системы, экологической безопасности и достойных социально-бытовых условий на селе. Доказано, что внутренний экономический потенциал сельских территорий является ключевым в формировании системы финансового обеспечения сельского развития, однако, внешние источники, в том числе средства централизованных денежных фондов, являются локомотивом способным ускорить данный процесс. Оценка состояния бюджетного финансирования сельского развития свидетельствует о значительных пробелах в указанном направлении, связанных с отсутствием системного и комплексного характера бюджетной поддержки, недостаточной прозрачностью процессов получения и использования средств; низким уровнем взаимосвязи государственных органов с аграриями, конечными потребителями финансовых ресурсов, недостаточным контролем над использованием бюджетных средств и тому подобное. Установлено, что партнерство государства и бизнеса, построенное на взаимной ответственности сторон с учетом потребностей и интересов крестьян, является дополнительной возможностью в решении экономических и социально-экологических проблем на селе. Определено, что основным инвестором в сельское хозяйство является большой агробизнес, поэтому важной задачей остается широкомасштабное инвестиционное развитие малых и средних сельхозпроизводителей. Перспективы финансового обеспечения сельского развития связаны с решением следующих задач: способности территориальных общин осуществлять оценку и эффективно использовать собственные финансовые возможности для экономического и социально-экологического развития; поиск альтернативных источников финансирования; прозрачность процессов получения и использования бюджетных средств; налаживания взаимосвязи государственных органов с аграриями, конечными потребителями финансовых ресурсов; усиление контроля над использованием бюджетных средств; способность привлекать бизнес-структуры для решения насущных экономических и социально-экологических проблем на селе и тому подобное.