Публічне управління у процесі децентралізації

Abstract

Дослідження ілюструє підходи до практичної реалізації механізмів публічного адміністрування в умовах глобалізації та децентралізації владних повноважень з метою забезпечення засад довгострокового розвитку суспільства. Встановлено, що асиметрії та диспропорції розвитку сільських територій є наслідком відсутності системного підходу в управлінні, недостатнього рівня інфраструктурного забезпечення, низького рівня активності мешканців щодо зміни ситуації та забезпечення відповідальності осіб, що проживають на території за наслідки своїх дій. Виявлено механізми забезпечення стійкості соціальних систем на основі формування соціально-економічного інтересу учасників суспільних відносин, забезпечення державно-приватного партнерства та становлення світоглядно-інформаційної роботи, що створює засади національної продовольчої та економічної безпеки в довгостроковій перспективі за одночасного відновлення та примноження природно-ресурсного потенціалу місцевості. Дослідження доводить, що активізація ролі місцевого населення як основної рушійної сили розвитку території через механізм самозайнятості та саморозвитку є інструментом забезпечення продовольчої та економічної безпеки, підвищення ефективності державного управління завдяки посиленню відповідальності учасників за процеси становлення суспільства на якісно новому свідомому рівні, посилення доступу населення до прийняття управлінських рішень щодо території проживання, в тому числі за рахунок публічного обговорення дій та забезпечення прозорої роботи управлінських структур.

The study illustrates the approaches to practical implementation of mechanisms of public administration in the context of globalization and decentralization of powers to ensure the principles of long-term development of society. It is established that the asymmetries and imbalances in the development of rural territories is a consequence of the lack of a systematic approach in the management, insufficient infrastructure facilities, changes in the situation and ensure the accountability of persons residing in the territory for the consequences of their actions. Identified mechanisms to ensure the sustainability of social systems on the basis of formation of socio-economic interest of participants of public relations, securing public-private partnerships and the formation of ideological and information work that creates a framework of national food and economic security in the long term for the simultaneous restoration and enhancement of the natural resource potential of the area. The study proves that the activation of the role of the local population as the main driving force of development of the territory through the mechanism of self-employment and self-development is a tool for ensuring food and economic security, improving the efficiency of public administration by strengthening of responsibility of participants for the formation of the society on a whole new conscious level. The tightening of access of the population to management decisions regarding the territory of residence including at the expense of public discussion of the actions and ensure transparent operation of administrative structures.

Проиллюстрированы подходы к практической реализации механизмов публичного администрирования в условиях глобализации и децентрализации властных полномочий с целью обеспечения принципов долгосрочного развития общества. Установлено, что асимметрии и диспропорции развития сельских территорий является следствием отсутствия системного подхода в управлении, недостаточного уровня инфраструктурного обеспечения, низкого уровня активности жителей относительно изменения ситуации и обеспечения ответственности лиц, проживающих на территории, за последствия своих действий. Выявлены механизмы обеспечения устойчивости социальных систем на основе формирования социально-экономического интереса участников общественных отношений, обеспечения государственно-частного партнерства и становления идейно-информационной работы, что создает основы национальной продовольственной и экономической безопасности в долгосрочной перспективе при одновременном восстановлении и приумножении природно-ресурсного потенциала местности. Доказано, что активизация роли местного населения как основной движущей силы развития территории через механизм самозанятости и саморазвития является инструментом обеспечения продовольственной и экономической безопасности, повышения эффективности государственного управления за счет усиления ответственности участников на процессы становления общества на качественно новом сознательном уровне, ужесточения доступа населения к принятию управленческих решений относительно территории проживания, в том числе за счет публичного обсуждения действий и обеспечения прозрачной работы управленческих структур.