Правове регулювання зовнішніх зносин Європейського Союзу

Abstract

Від середини XIX ст. держави намагалися узгодити свої інтереси в рамках міжнародних організацій координаційного типу. Після Другої Світової війни інтеграційні процеси стали невід’ємною складовою сучасного світу. Вони викликали потребу у виникненні міжнародних організацій принципово нового типу – «економічних інтеграційних об’єднань». Наразі серед них найбільший шлях, охопивши найширшу сферу відносин між державами-членами пройшов Європейський Союз (ЄС), що виступає правонаступником Європейських Співтовариств. Він вперше запровадив в своїй практиці чотири свободи спільного ринку, що є наразі класичними для інших подібних об’єднань: свобода пересування товарів, надання послуг, руху капіталів та робочої сили.

From the middle of the XIX century. States tried to reconcile their interests within the framework of international organizations of coordination type. After the Second World War, integration processes have become an integral part of the modern world. They called for the emergence of international organizations of a fundamentally new type – «economic integration associations». At present, the most significant way for them, covering the widest sphere of relations between the member states, has been the European Union (EU), acting as the successor to the European Communities. He first introduced in his practice four freedoms of the common market, which are now classical for other similar associations: freedom of movement of goods, provision of services, movement of capital and labor.

С середины XIX в. государства пытались согласовать свои интересы в рамках международных организаций координационного типа. После Второй Мировой войны интеграционные процессы стали неотъемлемой частью современного мира. Они вызвали потребность в возникновении международных организаций принципиально нового типа – «экономических интеграционных объединений». Сейчас среди них наибольший путь, охватив широкую сферу отношений между государствами-членами, прошел Европейский Союз (ЕС), который выступает правопреемником Европейского Сообщества. Он впервые ввел в своей практике четыре свободы общего рынка, которые являются сейчас классическими для других подобных объединений: свобода передвижения товаров, предоставления услуг, движения капиталов и рабочей силы.