Домінування парадигм холістичності в сучасній науці

Abstract

Основним модератором в розвитку людства, його безупинного прагнення до досконалості є наука. Першочергово вона дає об’єктивне відображення мислення людства, що перманентно переходять у свідомість та пояснює рівні цивілізації, характеризуючи досконалість інтелектуального розвитку. Через інтелектуальну діяльність людина створює абстрактно-логічні сентекції, математичну системність, прикладну примірність та за допомогою експериментальної перевірки пізнає істину, коригуючи майбутнє. В ХХ–ХХІ століттях в розвитку науки розглядаються три головних етапи парадигмальних змін дослідницької раціональності у вигляді класики, неокласики і постнеокласики. Неокласичний період нинішньої науки формується під впливом розвитку інформаційних технологій, генетики і визнання ролі наукової релігії. Вимогою часу стає об’єднання всіх наукових досліджень в єдину картину сутності людини та досягнення акмеологічних рівнів людського розвитку у складний період загострення техногенно-екологічних проблем. В матеріалах цієї публікації зроблено спробу здійснення аналітичних досліджень домінування парадигми холістичності як системно-цілісної характеристики Всесвіту та застосування інструментів синтелектики, гештальтоології, логічно-структурних абстракцій, Провидіння в акмосфері, ноосферній освіті, економіці та первинних управлінських структурах. У постматеріалістичний період розвитку науки парадигма холістичності (холомності) досліджень як парадигма цілісності фізичних, астральних, ментальних і духовних аспектів характеристики світогляду стала домінуючою у пізнанні макро- та мікроекономічної картин світу. Вершиною методологічного інструментарію у пізнанні явищ світу в сучасній зарубіжній та вітчизняній науці є синтелектика як наука про складні системи, що самоорганізуються на основі інтелектуальних зв’язків і творчого мислення. Холістичниий контекст наукового пізнання явищ є всезагальним та всеохоплюючим. У світовій цивілізації нові напрями синтелектичного використання без вичерпної ментальної енергетики з’явилися з позиції спільності науки та релігії. В контексті цих тверджень застосовано інструменти гештальтології, синтелектики і Провидіння.

The main moderator in the development of mankind, its continuous striving for perfection is science. Initially, it provides an objective reflection of the thinking of humanity, permanently transforms into consciousness and explains the level of civilization, characterizing the perfection of intellectual development. Through intellectual activity, a person creates abstract logical logics, mathematical system, applied approximateness and verifies experimental truth by correcting the future. In the XX–XXI centuries. in the development of science, three main stages of the paradigmatic changes in research rationality are considered in the form of classics, neoclassics and post-neoclassics. The neoclassical period of the current science is formed under the influence of the development of information technology, genetics and recognition of the role of scientific religion. The requirement of time is the unification of all scientific research into a single picture of the essence of man and the achievement of acmeological levels of human development in a difficult period of aggravation of technogenic and environmental problems. In the materials of this publication an attempt is made to carry out analytical studies of the dominance of the holistic paradigm as a system-integral characteristic of the universe and the use of instruments of synthetectics, gestaltology, logical-structural abstractions, Providence in aquosphere, noosphere education, economics and primary administrative structures. In the postmaterialistic period of scientific development, the paradigm of holleticity (cholomeness) of research as a paradigm of the integrity of physical, astral, mental and spiritual aspects of the outlook has become dominant in the knowledge of the macro and microeconomic picture of the world. The top of the methodological toolkit in the cognition of the phenomena of the world in modern foreign and domestic science is synthetics, as the science of complex self-organizing systems based on intellectual connections and creative thinking. The holistic context of scientific cognition of phenomena is universal and all-encompassing. In the world civilization, new directions of synthetective use without exhaustive mental energy emerged from the position of a commonality of science and religion. In the context of these statements, tools of gestaltology, synthetectics and Providence are applied.

Основным модератором в развитии человечества, его непрерывного стремления к совершенству является наука. Первоначально она дает объективное отражение мышления человечества, перманентно переходят в сознание и объясняет уровни цивилизации, характеризуя совершенство интеллектуального развития. Через интеллектуальную деятельность человек создает абстрактно-логические сентекции, математическую системность, прикладную примерность и при помощи экспериментальной проверки познает истину, корректируя будущее. В ХХ–ХХI вв. в развитии науки рассматриваются три главных этапа парадигмальных изменений исследовательской рациональности в виде классики, неоклассики и постнеоклассики. Неоклассический период нынешней науки формируется под влиянием развития информационных технологий, генетики и признания роли научной религии. Требованием времени становится объединение всех научных исследований в единую картину сущности человека и достижения акмеологических уровней человеческого развития в сложный период обострения техногенно-экологических проблем. В материалах этой публикации сделана попытка осуществления аналитических исследований доминирования парадигмы холистичности как системно-целостной характеристики Вселенной и применения инструментов синтелектики, гештальтологии, логически-структурных абстракций, Провидение в акмосфере, ноосферном образовании, экономике и первичных управленческих структурах. В постматериалистический период развития науки парадигма холлестичности (холомности) исследований как парадигма целостности физических, астральных, ментальных и духовных аспектов характеристики мировоззрения стала доминирующей в познании макро- и микроэкономической картины мира. Вершиной методологического инструментария в познании явлений мира в современной зарубежной и отечественной науке является синтелектика как наука о сложных самоорганизующихся системах на основе интеллектуальных связей и творческого мышления. Холистичниий контекст научного познания явлений является всеобщим и всеохватывающим. В мировой цивилизации новые направления синтелектичного использования без исчерпывающей ментальной энергетики появились с позиции общности науки и религии. В контексте этих утверждений применены инструменты гештальтологии, синтелектики и Провидения.