Епізоотичні особливості саркоптоїдозів домашніх тварин та терапевтична ефективність івермектину

Abstract

У статті наведено результати досліджень епізоотичних особливостей, клінічного перебігу, критеріїв діагностики саркоптоїдозів у домашніх тварин, а також оцінку терапевтичної ефективності івермектину у боротьбі з коростяними хворобами. Встановлено, що на саркоптоїдози серед домашніх улюбленців хворіють переважно коти, домашні декоративні кролі, морські свинки, щури. В значній мірі зараженню сприяють умови утримання тварин, які не відповідають зоогігієнічним нормативам. Серед збудників саркоптоїдозів домашніх тварин представлений весь спектр, а саме: свербуни Notoedres cati спричиняють свербунову коросту нотоедроз; нашкірники Psoroptes cuniculi уражують гризунів, викликаючи у них розвиток паразитарного отиту, а шкіроїд Otodectes cynotis є причиною отодектозу у котів. Найбільшого поширення набуває отодектоз котів (31%). Це пов’язане з коменсалізмом збудника і постійною присутністю його в зовнішньому слуховому проході. Решта захворювань обіймає від 5 до 10% екстенсивності інвазії. Нотоедроз котів є високо контагіозним захворюванням і частіше зустрічався у котів, що мали контакти з безпритульними тваринами і могли заразитися за безпосереднього контакту. Паразитарні отити у гризунів, спричинені Psoroptes cuniculi, розвиваються у особин, які утримуються окремо і не були у складі колективу тварин. Ймовірно, основне зараження відбулося ще від матері, а надалі тварини були носіями паразитів. За сприятливих умов посилений розвиток кліщів привів до виникнення захворювання. Коростяні хвороби супроводжувалися розвитком дерматитів різного ступеня важкості, свербежем з нанесенням подряпин та саден. Клінічна картина досить характерна, але підставою для встановлення діагнозу є виявлення та ідентифікація збудника, а також підрахунок інтенсивності інвазії. Для боротьби зі збудниками саркоптоїдозів застосовано парентеральне введення розчинів івермектину 1% та 0,1% двічі з інтервалом 7 діб у дозі 0,03 мл/кг 1%-го розчину та 0,3 мл/кг 0,1%-го розчину. За 7 діб інтенсефективність препаратів становила 69–85%, а за 14 – 95–100%. Найбільш ефективним препарат виявився для боротьби з Psoroptes cuniculi та Notoedres cati. Менша інтенсефективність препарату у боротьбі з Otodectes cynotis може бути пов’язана з особливостями біології кліща.

В статье приведены результаты исследований эпизоотических особенностей, клинического течения, критериев диагностики саркоптоидозов у домашних животных, а также оценку терапевтической эффективности ивермектина в борьбе с чесоточными болезнями. Установлено, что на саркоптоидозы среди домашних любимцев болеют преимущественно коты, домашние декоративные кролики, морские свинки, крысы. В значительной степени заражению способствуют условия содержания животных, которые не соответствуют зоогигиеническим нормативам. Среди возбудителей саркоптоидозов домашних животных представлен весь спектр, а именно: свербуны ​​Notoedres cati вызывают чесотку нотоэдроз; накожники Psoroptes cuniculi поражают грызунов, вызывая у них развитие паразитарного отита, а кожеед Otodectes cynotis является причиной отодектоза у котов. Наибольшее распространение приобретает отодектоз котов (31%). Это связано с комменсализмом возбудителя и постоянным присутствием его в наружном слуховом проходе. Остальные заболевания занимают от 5 до 10% экстенсивности инвазии. Нотоэдроз котов – высоко контагиозное заболевание и чаще встречался у котов, имевших контакты с бездомными животными и могли заразиться при непосредственном контакте. Паразитарные отиты у грызунов, вызванные Psoroptes cuniculi, развиваются у особей, содержащихся отдельно и не были в составе коллектива животных. Вероятно, основное заражение произошло еще от матери, а в дальнейшем животные были носителями паразитов. При благоприятных условиях усиленное развитие клещей привело к возникновению заболевания. Чесоточные болезни сопровождались развитием дерматитов различной степени тяжести, зудом с нанесением царапин и ссадин. Клиническая картина достаточно характерна, но основанием для установления диагноза является обнаружение и идентификация возбудителя, а также подсчет интенсивности инвазии. Для борьбы с возбудителями саркоптоидозов применено парентеральное введение растворов ивермектина 1% и 0,1% дважды с интервалом 7 дней в дозе 0,03 мл/кг 1% раствора и 0,3 мл/кг 0,1% раствора. За 7 дней интенсэффективность препаратов составляла 69–85%, а за 14 – 95–100%. Наиболее эффективным препарат оказался для борьбы с Psoroptes cuniculi и Notoedres cati. Меньше интенсэффективность препарата в борьбе с Otodectes cynotis может быть связана с особенностями биологии клеща.

In the article the results of studies of epizootic characteristics, clinical course, diagnosis criteria of pets’ sarcoptoides, as well as evaluating the therapeutic efficacy of ivermectin in the fight against scabious diseases are presented. It is established that sarcoptoides among pets are mostly cats, home decorative rabbits, Guinea pigs, rats. Largely that do not meet hygienic standards contribute to contamination of animal welfare. Among the pathogens of pets’ sarcoptoidoses there are whole range, namely Notoedres cati causes scabies names notoedrosis; supracutaneous mite Psoroptes cuniculi striking in rodents, causing them the development of parasitic otitis, and carpet mite Otodectes cynotis is the cause of otodectosis in cats. Otodectosis in cats (31%) is most widespread. This is due to commensals of the pathogen and the constant presence of it in the external auditory canal. The rest of the diseases takes from 5 to 10% of the extensiveness of the invasion. Notoedrosis of cats is a highly contagous disease and more common in cats who have come into contact with stray animals and may have contracted through direct contact. Parasitic otitis in rodents, caused by Psoroptes cuniculi, develop in individuals that are kept separately and were not part of a collective of animals. Likely, the main contagion happened from mothers, and in further animals were carriers of parasites. Under favorable conditions, the increased development of ticks led to the emergence of the disease. Scabies diseases were accompanied by the development of dermatitis of varying severity, itching with scratches and abrasions. The clinical picture is quite characteristic, but the basis for diagnosis is the detection and identification of the pathogen, as well as the calculation of the intensity of the invasion. To combat sarcoptoidosis pathogens, parenteral administration of ivermectin solutions of 1% and 0.1% was applied twice at 7-day intervals at a dose of 0.03 ml/kg of 1% solution and 0.3 ml/kg of 0.1% solution. 7 days intensefficiency of drugs accounted for 69–85% and for 14 – 95–100%. The most effective drug was to fight Psoroptes cuniculi and Notoedres cati. Less intensefficiency of the drug in the fight against Otodectes cynotis may be associated with the biology of the mites and its commensals to the external auditory canal of cats.