Гастроентерит собак лікування та профілактика (на базі ветеринарної клініки «Вет Макс»)

Abstract

Серед внутрішніх хвороб собак найчастіше зустрічаються хвороби органів травлення, особливо гастроентерити. В крові хворих на гастроентерит собак відмічали абсолютний еритроцитоз, реактивний лейкоцитоз, підвищений вміст гемоглобіну, уповільнення швидкості осідання еритроцитів, знижений вміст глюкози, загального білка, кальцію і фосфору та резервної лужності. Застосована комплексна терапія, позитивно вплинула на відновлення показників клінічного статусу собак обох груп, зокрема у них покращився загальний стан, відновилась робота серцево-судинної, дихальної, травної, кровотворної системи. Показником одужання були: відсутність блювоти, проносу, спраги та відновлення роботи шлунку і кишечника. Порівнюючи застосовані схеми лікування, на третю добу нами виявлено покращення та нормалізацію досліджувальних показників в першій групі тварин, стан собак другої дослідної групи на 3 добу залишився напруженим, проте на сьому добу клінічні, морфологічні та біохімічні показники крові знаходились в фізіологічних межах у обох групах собак. Таким чином, більш ефективною схемою лікування гастроентериту собак виявилася схема, яку застосовували для першої групи тварин.

Among the internal diseases of dogs the most common deseases of the digestive system especially gastroenteritis. Absolute erythrocytosis, reactive leukocytosis, increased hemoglobin content, decreased erythrocyte sedimentation rate, reduced glucose, total protein Calcium and Phosporus, and reserve alkalinity were noted in the blood of dogs with gastroenteritis. Increased relative density of urine, occurrence of protein and bilirubin in urine. . Applied complex therapy positively effect to restoration of the clinical status of dogs of both groups, particular their general condition, has improved the work of the cardiovascular, respiratory, digestive and hematopoietic systems was restored. Indicators of recovery were no worming, diarrhea, thirst and recovery of the stomach and intestines. Comparing the established treatment regiments on the 3rd day we found improvement and normalization of the studied indicators in the first group of animals the condition of the dogs of the second experimental group on the 3rd day remained tense, but on 7th day the clinical, morphological and biochemical parameters of the blood were within physiological limits in both group of dogs. Thus, a more effective scheme for the treatment of gastroenteritis in dogs was a scheme used for 1st group of animals.