Психологічний портрет щасливої людини

Abstract

Впродовж теоретичного аналізу визначено, що щастя – це набутий, довготривалий психологічний стан особистості, який є стабільно позитивним, адекватно прийнятним, стійким до непередбачуваних та існуючих негативних обставин, інтегрований у стан життя та є визначаючою основою (фундаментом) способу життя людини. Визначено, що історично сформована та фізіологічно обумовлена здатність мозку негативно реагувати на більшість стимулів зберігає свою актуальність і, як правило, є неконтрольованою і домінуючою Показано організацію емпіричного дослідження психологічного портрету щасливої людини, обґрунтовано підбір методів релевантних меті і завданням та кількісно і якісно проаналізовані отримані результати дослідження. Подано аналіз психологічних заходів щодо розвитку почуття щастя особистості. Результати дослідження можуть бути використані психологами при роботі із тематикою особистісного зростання. Проаналізовано, що впровадження навчання позитивному мисленню –за рахунок розробки навчальної програми, зокрема на рівні загальноосвітньої школи. Взявши за основу досвід зарубіжних колег запропоновано ввести в школах, «уроки щастя», основною метою яких розвиток умінь психологічної самодопомоги та підтримки власного психологічного здоров’я.

During the theoretical analysis, it was determined that happiness is an acquired, long-term psychological state of an individual, which is stably positive, adequately acceptable, resistant to unforeseen and existing negative circumstances, integrated into the state of life and is the determining basis (foundation) of a person's lifestyle. It was determined that the historically formed and physiologically determined ability of the brain to react negatively to most stimuli remains relevant and, as a rule, is uncontrolled and dominant The organization of an empirical study of the psychological portrait of a happy person is shown, the selection of methods relevant to the goal and task is substantiated, and the obtained research results are quantitatively and qualitatively analyzed. An analysis of psychological measures for the development of a sense of personal happiness is presented. The results of the study can be used by psychologists when working with the topic of personal growth. It has been analyzed that the introduction of teaching positive thinking is due to the development of a curriculum, in particular at the level of a secondary school. Taking the experience of foreign colleagues as a basis, it is proposed to introduce "happiness lessons" in schools, the main purpose of which is the development of psychological self-help skills and maintaining one's own psychological health.