Analysis of spatial and temporal dynamics of epizootic process of blackleg in Ukraine

Abstract

The goal of our research was to identify the model and study the features of blackleg epizootic process of cattle in Ukraine. The analysis of official statistical data of state veterinary reports on the incidence of blackleg infection in the territory of Ukraine over the period 1971–2007 were performed. The method of epizootological analysis was used. Ukraine is the territory of permanent existing of epizootic process of blackleg. Its activity has a temporary irregularity with a tendency to decrease, which is explained by the reduction in livestock numbers, starting from the beginning of the 90s, an increase in the use of the blackleg vaccine in the late 1970s. The growth of the epizootic situation in the early 70s and by the mid-80s was due to intensive land reclamation work, which was accompanied by the removal of the spores of the pathogen blackleg on the soil surface. On the other hand, the introduction of veterinary and sanitary plants for the disposal of destructive raw materials in the late 70s reduced the incidence of blackleg. The most intensive epizootic situation was observed in Lviv and Dnipro (epizootic index 0.64), in Volyn (0.68), in Rivne and Kharkiv – 0.8 and 0.88 respectively. The activity of the stationary foci of blackleg is highest during the first four years and amounts to 80.5% of all repeated outbreaks of the disease. Manifestation of the epizootic process of blackleg in Ukraine has a pronounced seasonality, especially in pasture season, which indicates the soil character of this infection. The epizootic process of blackleg of cattle in Ukraine is characterized by constancy, temporal irregularity, pronounced seasonality and sporadic manifestation, slow extinction of its intensity.

Метою нашого дослідження було виявлення моделі та вивчення особливостей епізоотичного процесу емфізематозного карбункула великої рогатої худоби в Україні. Проведено аналіз офіційних статистичних даних державних ветеринарних звітів щодо захворюваності на емфізематозний карбункул на території України за період 1971–2007 років. Використовували метод епізоотологічного аналізу. Україна є територією постійного існування епізоотичного процесу емфізематозного карбункула. Його діяльність має тимчасові порушення з тенденцією до зменшення, що пояснюється зменшенням поголів'я худоби, починаючи з початку 90-х, збільшенням використання вакцини проти емфізематозного карбункула наприкінці 1970-х. Зростання епізоотичної ситуації на початку 70-х та до середини 80-х років було зумовлено інтенсивними меліоративними роботами, які супроводжувались видаленням спор збудника емфізематозного карбункула на поверхні грунту. З іншого боку, впровадження ветеринарних та санітарних установок для утилізації руйнівної сировини наприкінці 70-х років зменшило захворюваність на емфізематозний карбункул. Найбільш інтенсивна епізоотична ситуація спостерігалась у Львові та Дніпрі (індекс епізоотизму 0,64), на Волині (0,68), у Рівному та Харкові – 0,8 та 0,88 відповідно. Активність стаціонарних вогнищ емфізематозного карбункула найвища протягом перших чотирьох років і становить 80,5% всіх повторних спалахів захворювання. Прояв епізоотичного процесу емфізематозного карбункула в Україні має яскраво виражену сезонність, особливо в сезон пасовищ, що свідчить про ґрунтовий характер цієї інфекції. Епізоотичний процес емфізематозного карбункула великої рогатої худоби в Україні характеризується сталістю, тимчасовою нерегулярністю, вираженою сезонністю та епізодичним проявом, повільним згасанням своєї інтенсивності.