Technical efficiency in several levels of adoption of garlic farming standard operating procedures in production centre in Indonesia

Abstract

The relevance of this study lies in overcome obstacles to garlic development in Indonesia, such as low productivity and limited use of technology, which can hinder self-sufficiency and import-reducing programs. The purpose of this study was to identify the technical efficiency, the determinants of technical inefficiency, and the level of technical efficiency at various levels of adoption of the standard operating procedures of garlic farming in production centres in Indonesia. The cross-sectional data was gathered through interviews with 227 farmers chosen using a simple random selection technique. The Cobb-Douglass production function and the stochastic frontier analysis were used to determine the factors influencing garlic production, the technical efficiency level, and the determinants of technical inefficiency. The Maximum Likelihood Estimation was used to analyse the data. The level of technical efficiency at various levels of standard operating procedures adoption was measured using descriptive statistical analysis. Farm size, seeds, urea and NPK fertiliser, herbicides, yellow sticky traps, family labour, mulch, and farmers' participation in garlic development programs significantly affected garlic production. The technical efficiency varied within 0.37-0.99, with a mean of 0.71. Farmers' practices and standard operating procedure adoption significantly reduced technical inefficiency. Generally, the level of standard operating procedure adoption is moderate. In the high standard operating procedure adoption group, the mean technical efficiency is 0.77, while in the moderate level group, it is 0.68. The findings of this study can be used as a model for other garlic-importing countries to enhance production and strengthen food security.

Актуальність цього дослідження полягає в подоланні перешкод для розвитку часнику в Індонезії, таких як низька продуктивність та обмежене використання технологій, що може стати на заваді самозабезпеченню та програмам скорочення імпорту. Метою цього дослідження було визначити технічну ефективність, детермінанти технічної неефективності та рівень технічної ефективності на різних рівнях впровадження стандартних операційних процедур вирощування часнику у виробничих центрах Індонезії. Дані перехресних досліджень були зібрані за допомогою інтерв'ю з 227 фермерами, відібраними за допомогою простого методу випадкового відбору. Виробнича функція Кобба-Дугласа та стохастичний граничний аналіз були використані для визначення факторів, що впливають на виробництво часнику, рівень технічної ефективності та детермінанти технічної неефективності. Для аналізу даних було використано метод максимальної правдоподібності. Рівень технічної ефективності на різних рівнях впровадження стандартних операційних процедур вимірювався за допомогою описового статистичного аналізу. Розмір господарства, насіння, сечовина та NPK добрива, гербіциди, жовті липкі пастки, сімейна праця, мульча та участь фермерів у програмах розвитку часнику суттєво впливали на виробництво часнику. Технічна ефективність варіювалася від 0,37 до 0,99, із середнім значенням 0,71. Досвід фермерів та впровадження стандартних операційних процедур значно знизили технічну неефективність. Загалом, рівень впровадження стандартних операційних процедур є помірним. У групі з високим рівнем впровадження стандартних операційних процедур середній показник технічної ефективності становить 0,77, тоді як у групі з помірним рівнем – 0,68. Результати дослідження можуть бути використані як модель для інших країн-імпортерів часнику для збільшення виробництва та зміцнення продовольчої безпеки.