Порівняльна характеристика м'ясних та забійних якостей качок при вирощуванні на території радіоактивного забруднення

Abstract

У статті представлені результати досліджень м'ясних та забійних якостей качок за різних способів утримання при вирощуванні в підсобних господарствах 2-ої зони радіоактивного забруднення. Теоретично і практично обґрунтовано екологічну безпечність виробництва качиного м'яса за безвигульного та вигульного утримання, як одного із основних продуктів харчування населення, що проживає у регіонах, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Науково-господарські дослідження з вирощування качок на радіоактивно забруднених територіях проводились у 2011–2012 рр. в селі Христинівка Народицького району Житомирської області. Щільність забруднення території цезієм-137 становила >15 Кі/км2. Для дослідів за принципом пар-аналогів було відібрано 60 голів качок із середньою живою масою 40,6 г кожна (при безвигульному утриманні), з 30-ти денного віку качки були розділені на дві групи залежно від способу утримання – вигульний та безвигульний, по 25 голів у кожній, середня жива маса каченят – 520 г. Піддослідна птиця безвигульного способу утримання знаходилася упродовж дня у загорожі з навісом від дощу та сонця, а на ніч качки переганяли у закрите приміщення. Піддослідні качки (вигульний спосіб утримання) впродовж дня перебували з природним обмеженням на території водоймища 0,4–0,6 га. Для годівлі качок цієї групи заганяли у клітку, а для ночівлі – у приміщення. Обмежені водоймища були бідні природною кормовою базою, тому потребу каченят у поживних речовинах повністю забезпечували за рахунок раціонів. Результатами досліджень доведено, що способи утримання качок впливають на ріст і розвиток птиці, масу патраних тушок, вихід складових частин тушки та накопичення 137Cs у м'ясі птиці. Качки вигульного способу утримання характеризувалися більшою живою масою, кращим розвитком внутрішніх органів, масою патраних тушок, виходом м'язів. Дослідженнями встановлено, що питома активність 137Сs у м'ясі піддослідних качок обох груп не перевищувала допустимі рівні і варіювала у межах 12,9–75,9 Бк/кг. Питома активність 137Сs у м'язах качок вигульного способу утримання була на 21−46 % меншою у порівнянні із м'ясом птиці безвигульного способу утримання. Обґрунтовано екологічну безпечність виробництва качиного м'яса для жителів 2-ої зони радіоактивного забруднення, як за безвигульного, так і вигульного способу утримання, надаючи перевагу останньому.

The article presents the results of research on meat and slaughter qualities of ducks under different methods of keeping during raising in subsidiary farms of the 2nd zone of radioactive contamination. The ecological safety of duck meat production with indoor and outdoor breeding is theoretically and practically substantiated as the main source of protein in the diet of the population living in the regions affected by radioactive contamination as a result of the Chernobyl accident. Scientific and economic research on the raising of ducks in radioactively contaminated areas was conducted in 2011–2012 in the village of Khrystynivka, Narodychi district, Zhytomyr region. The density of cesium-137 contamination was > 15 curies per square kilometer. For experiments on the principle of pairs of analogues were selected 60 heads of ducks with an average live weight of 40.6 g. each one (in confinement), from the age of 30 days ducks were divided into two groups depending on the method of breeding – outdoor and indoor, 25 heads in each, the average live weight of ducklings was 520 g. The experimental duck of indoor breeding was kept in a fence during the day, which, thanks to the canopy, protected it from adverse weather conditions, and the ducks spent the nights indoors.Experimental ducks (outdoor breeding) were with a natural restriction on the territory of the reservoir 0,4–0,6 he during the day. Ducks were fed in cages and spent the nights in closed premises. Ducks were provided with nutrients through balanced feeding rations, as limited water bodies were poor in natural forage. Research shows that duck breeding methods have a significant effect on the growth and development of poultry, the weight of gutted carcasses, the yield of carcass components, and the accumulation of 137Cs in poultry meat. The ducks of outdoor breeding were characterized by higher live weight, better development of internal organs, the weight of gutted carcasses, muscle output. Studies have shown that the specific activity of 137Cs in the meat of experimental ducks of both groups did not exceed the permissible levels and ranged from 12,9 to 75,9 Bq/Kg. The specific activity of 137Cs in the muscles of outdoor breeding ducks was 21–46 % lower than that of indoor breeding. The ecological safety of duck meat production for the inhabitants of the 2nd zone of radioactive contamination, both of the indoor and outdoor breeding, is substantiated, giving preference to the latter.