Змішане навчання: баланс між дистанційним та традиційним підходами у закладах вищої освіти України

Abstract

Статтю присвячено розгляду специфіки впровадження змішаного навчання закладами вищої освіти України в умовах цифровізації освітнього простору та трансформаційних змін, викликаних як технологічним прогресом, так і глобальними викликами. Визначено, що традиційні форми навчання вже не повною мірою відповідають потребам сучасного здобувача вищої освіти, який прагне гнучкості, персоналізації, інтерактивності та більшої автономії у навчальному процесі. Натомість дистанційна форма, незважаючи на численні переваги, не забезпечує належного рівня соціальної взаємодії, що знижує ефективність здобуття практичних навичок. У цьому контексті змішане навчання, як поєднання очної та онлайн освіти, набуває особливої актуальності. У роботі підкреслюється, що змішане навчання потребує комплексного підходу, врахування особистісних характеристик здобувачів освіти, рівня їх цифрової компетентності, а також переосмислення ролі викладача, який із транслятора знань трансформується у наставника, фасилітатора та «дизайнера» навчального середовища. У статті надається інформація про базові моделі змішаного навчання, кожна з яких має свої переваги та обмеження, а вибір моделі залежить від особливостей освітньої компоненти, технічного забезпечення, рівня підготовки здобувачів і викладачів. Крім того, особливу увагу приділено технологіям, які забезпечують реалізацію змішаного навчання в українських закладах вищої освіти. Змішане навчання у вищій школі відкриває нові можливості для індивідуалізації освітньої траєкторії, розвитку гнучких навичок, критичного мислення, самостійності та академічної мобільності здобувачів. Водночас було встановлено, що існують певні труднощі в реалізації дистанційного навчання: технічні обмеження, недостатня методична база, нерівномірна готовність викладачів до змін, низька мотивація окремих студентів. У статті наголошено, що змішане навчання не є лише тимчасовою відповіддю на глобальні виклики, а перспективною формою організації навчання, здатною забезпечити якісну підготовку фахівців у добу цифрової трансформації освіти.

The given paper examines the specificity of implementing blended learning in higher education institutions in Ukraine within the context of the digital educational environment and the transformational changes driven by both technological progress as well as global challenges. It is established that traditional forms of education no longer fully meet the needs of the modern higher education students, who seek flexibility, personalization, interactivity, and greater autonomy in the learning process. On the other hand, the distance learning, despite its numerous advantages, fails to provide an adequate level of social interaction, which reduces the effectiveness of acquiring practical skills. In this context, blended learning, combining in-person and online education, gains particular relevance. The study emphasizes that blended learning requires a comprehensive approach that considers the individual characteristics of learners, their level of digital competence, as well as the reinterpretation of the instructor's role – from a knowledge transmitter to a mentor, facilitator, and learning environment designer. The article provides information on various models of blended learning, each of which has its own advantages and limitations, with the choice of model depending on the specifics of the educational component, technical resources, and the preparedness of both students and academics. Moreover, special attention is drawn to the technologies that enable the use of blended learning in Ukrainian higher education institutions. It opens up new opportunities for individualizing educational trajectories, developing soft skills, critical thinking, independence, and academic mobility among students. At the same time, certain difficulties in the implementation of distance learning are identified: technical limitations, insufficient methodological support, uneven readiness of instructors for changes, and low motivation among some students. The article emphasizes that blended learning is not merely a temporary response to global challenges, but a promising form of educational process capable of ensuring highquality training of professionals in the era of digital transformation of education.