Домедична підготовка як складова базової загальновійськової підготовки та створення простору безпеки життя

Abstract

У закладах вищої освіти України впроваджується на другому курсі навчання першого освітнього ступеня (бакалаврського) домедична підготовка. Медична допомога пораненим та військова медицина мають прадавню історію та виникли у період створення постійних великих армій і веденням воєнних баталій у стародавніх країнах Військова медична освіта в Україні розпочалася у Острозькій колегії у XVI столітті. Козаки володіли навичками самодопомоги, пораненим і хворим допомогу надавали цілителі. З XVIІ століття у Війську Запорізькому у полках були лікарі, у монастирях функціонували шпиталі, в XVIІІ столітті у Єлисаветграді була заснована медико-хірургічна школа. На початку XIX століття утворилися військові поселення кавалерії, які надавали медичну допомогу поселенцям і сприяли підготовці медичних кадрів. З утворенням у 1918 році Західно-Української Народної республіки був створений санітарний департамент, з 1922 року запрацювали диспансери, з 1923 року створювалася медична мережа. Під час другої світової війни відкривалися медичні інститути, розверталися шпиталі. Заслуговує вивчення медичної допомоги в УПА, яка надавалась в оточенні фашистських та радянських військ. На початку 90-х років розпочалося співробітництво НАТО, у 2015 році затвердили стандарти Міністерства оборони нашої країни. ЗСУ укомплектовували аптечками та здійснювали підготовку бійців і інструкторів за стандартами НАТО. Домедична підготовка набула актуальності під час АТО, в якій на сході країни втрати поранених становили до 30%, що більше, ніж у часи другої світової війни. Для зменшення втрат алгоритм надання домедичної допомоги MARCH мають опанувати медики, військовослужбовці, правоохоронці, прикордонники, населення та вміти використовувати його у надзвичайних ситуаціях. Для духовної підтримки створюється інститут капеланства.

Aid to the wounded and military medicine have a long history and developed during the creation of permanent large armies and military battles in ancient countries. Military medical education in Ukraine began at the Ostroh College in the 16th century. The Cossacks had self-help skills and healers helped the wounded and sick. Since the XVII century the Zaporozhian army had doctors in its regiments, hospitals functioned in monasteries, and in the XVIII century a medical and surgical school was founded in Yelisavetgrad. At the beginning of the 19th century, military cavalry settlements were established to provide medical care to the settlers and to train medical personnel. With the establishment of the Western Ukrainian People's Republic in 1918, a sanitary department was set up, and in 1922 dispensaries began to operate, and in 1923 a medical network was created. During the Second World War, medical institutes and hospitals were opened. The medical care provided by the Ukrainian Insurgent Army, surrounded by Nazi and Soviet troops, deserves study. Cooperation with NATO began in the early 1990s, and in 2015 the standards of the Ukrainian Ministry of Defence were approved. The Ukrainian Armed Forces were equipped with first aid kits and trained to NATO standards. Pre-medical training became relevant during the anti-terrorist operation zone, when casualties in the east of the country reached up to 30%, which is more than during the Second World War. To reduce casualties, the MARCH algorithm for providing pre-medical care must be mastered and applied in emergency situations by medical professionals, military personnel, law enforcement officers, border guards and the general public. A chaplaincy will be established to provide spiritual support.