Формування системного менеджменту в агробізнесі

Abstract

Дисертаційну роботу присвячено обґрунтуванню теоретикометодологічних і прикладних засад формування системного менеджменту в агробізнесі та розвитку його інноваційного потенціалу в системі інтегрованих координацій суб'єктів-стейкхолдерів. У теоретичній частині дослідження узагальнено та поглиблено концептуальні підходи до онтологічних вимірів системного менеджменту в агробізнесі, механізмів його формування та розвитку потенціалу ризикостійкості. За результатами аналізу теорій системного менеджменту, методологічних підходів вітчизняних та зарубіжних дослідників до сутності поняття «системний менеджмент в агробізнесі», визначено концептуальні формації його обґрунтуванння у сенсі виокремлення системних ознак, яких набуває процес управління, детермінований суб'єктно-об'єктною взаємодією ресурсів, потенціалів, інформації, що забезпечує підтримання стійкості функціонування середовища розвитку агробізнесу. З метою удосконалення змістовного наповнення поняття «системний менеджмент в агробізнесі» класифіковано концептуальні обґрунтування його змісту з позиції системної взаємодії ієрархічних елементів, інтеграції агробізнесових матеріальних потоків та ланцюгів їх інфраструктурного забезпечення, уніфікації управління глобальними продовольчими ланцюгами, оптимізації міжсистемних зв'язків координації розвитку глобальної, національної, регіональної, локальної підсистем агробізнесу, що зумовило пропозицію розгляду цього поняття в сенсі онтології мультидисциплінарності. У цьому ключі обґрунтовано мультидисциплінарний підхід до формування системного менеджменту в агробізнесі як інтегрованої системи функцій, методів, інструментів та управлінських рішень, що реалізуються ієрархічно організованими суб'єктами управління з метою координації виробничих, інфраструктурних і потенціалоформуючих ланцюгів та мереж аграрного сектору, який створює концептуальну основу для оптимізації системних зв'язків, інтеграції ресурсів і формування екосистем агробізнесу, у межах яких інтелектуально діджиталізовані моделі взаємодії генерують інноваційний потенціал координації соціальноекономічного, екологічного та просторово збалансованого розвитку агробізнесових і продовольчих мереж. Запропоновано формування системного менеджменту в агробізнесі здійснювати на засадах використання інноваційних механізмів, які, в якості нових системних формацій алгоритмів управління, можуть забезпечувати адаптацію траєкторій координації до змін середовища бізнес-взаємодії у реальному часі, а класифікацію цих механізмів запропоновано здійснювати шляхом виокремлення їх за ієрархічними (глобальні, національні, регіональні) та функціональними (операційні, технологічного забезпечення, адміністративні, маркетингові, логістичні, комунікаційні, ланцюгової координації) ознаками суб'єктів управління, що дало змогу виявити причинно-наслідкові зв'язки між управлінськими рішеннями та координаційними діями в межах аграрних систем. З урахуванням аналітичних узагальнень розроблено дизайн-модель та методичний алгоритм формування потенціалу ризикостійкості системного менеджменту в агробізнесі. Графічна візуалізація дизайн-моделі відображає інтеграцію менеджмент-ресурсів агробізнесу та матеріальних, фінансових, інформаційних потоків з використанням SMART-вузлів інтегрованої координації, які формуються на різних рівнях управлінських систем, вбачаються комплексом операцій (з ознаками конкретності, вимірюваності, часової детермінації, виконавчої адаптації), формують середовище ефективної взаємодії у досягненні ризикостійкості системного менеджменту в агробізнесі та розвитку потенціалу екосистеми агробізнесу. Обґрунтовано, що методичний алгоритм формування потенціалу ризикостійкості системного менеджменту в агробізнесі передбачає планування на засадах ефективного моніторингу та оцінки ресурсної динаміки. В аналітичний частині дослідження охарактеризовано сучасний стан розвитку системного менеджменту в агробізнесі України, здійснено діагностику ресурсів, моделей інституційного забезпечення системного менеджменту в агробізнесі; апробовано методичний підхід до оцінювання потенціалу розвитку інфраструктури агробізнесу регіонів та здійснено ранжирування і групування регіонів України показником рівня розвитку інфраструктури агробізнесу. Встановлено, що агробізнес України, як об'єкт системного менеджменту, має потенціал відтворення продовольчого забезпечення населення, формування експортних ланцюгів з високою доданою вартістю, підтримання соціо-економіко-еколого-територіального розвитку; показники динаміки розвитку сукупних потенціалів ресурсної, виробничої, відтворювальної, експортної підсистем агробізнесу та підсистеми ринкової активності його суб'єктів ілюструють наявність потенціалу ефективного управління. Виявлено, що характерною особливістю розвитку суб'єктів вітчизняного агробізнесу, що формують цілісність систем менеджменту, є дисбаланс у використанні механізмів менеджменту, зокрема, маркетингових, операційної координації, адміністративних. Виявлено, що агробізнес України, незважаючи на глибоку кризу, спричинену повномасштабною війною, демонструє достатній рівень адаптивності. Попри скорочення частки аграрної продукції у ВВП, грошові обсяги виробництва наближаються до довоєнного рівня, що свідчить про стійкість галузі до зовнішніх шоків. Ідентифіковано структурні зрушення у відтворювальних підсистемах аграрної економіки, зокрема – перерозподіл капітальних інвестицій на користь переробної сфери, що вказує на формування нових пріоритетів у розвитку агробізнесу, орієнтованих на збільшення доданої вартості продукції та диверсифікацію ринкових каналів. Діагностику дизайну системного менеджменту в агробізнесі здійснено на прикладі середніх, малих, мікропідприємств, які є стуктуроформуючими ланками розвитку регіонів та локальних територій, зокрема, оцінено формування системного функціоналу менеджменту (за функціями планування, організації взаємодії, мотивації та контролю). Проведено типологізацію підприємств агробізнесу за масштабом, що дозволило ідентифікувати відмінності у структурі ресурсного потенціалу, фінансових показниках та управлінських можливостях. Встановлено, що малий бізнес зберігає високу прибутковість і стабільну частку власного капіталу; середній бізнес формує інвестиційний потенціал галузі; мікропідприємства демонструють гнучкість і здатність швидко адаптуватися до нестабільного середовища. На основі аналізу результатів соціологічного опитування керівників сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств та мікропідприємств, голів сільських домогосподарств, спеціалістів, які розташовані в Житомирській, Рівненській, Черкаській, Кіровоградський областях, ідентифіковано проблеми розвитку їх менеджменту, основні з яких полягають у недостатньому використанні цифрових технологій (88 %) та функцій управління маркетингом (65 %), недостатньому рівні формування збутової політики (54–88 %) та інтеграції з локальними партнерами при збуті продукції (21–76 %), низькому рівні знань, навичок і вмінь персоналу (22–74 %), нерозвиненістю практики управління проєктними командами та стимулювання командної роботи (45–69 %) й розробки внутрішніх стандартів контролю (78–91 %), недостатній рівень підвищення професійних компетентностей персоналу (76–92 %). Визначено основні проблеми управління трансакційними витратами суб'єктів агробізнесу за місцем їх виникнення, управлінською функцією, рівнем відповідальності за делегованими повноваженнями працівників, до яких віднесено управління витратами на визначення маржі виробника (91 %), залучення до локальних, регіональних об'єднань (89 %), укладання контрактів (88 %), підтримання зв'язків із партнерами (94 %), підвищення кваліфікації персоналу (89 %), формування портфеля замовлень (88 %), координацію бізнес-відносин (88 %), юридичний супровід (91 %). У проєктній частині дослідження удосконалено науково-методичний інструментарій формування інноваційного потенціалу екосистеми менеджменту в агробізнесі, розробки алгоритму формування та реалізації стратегії системного розвитку аграрних підприємств на засадах SMARTменеджменту; обґрунтовано формування інноваційних технологій маркетингу в регіональних системах управління агробізнесом; запропоновано рекомендації для прийняття рішення щодо участі сільськогосподарського підприємства в ініціативних організаціях підтримки агробізнесу та використання інжинірингу; проведено прогнозування обсягів капітальних інвестицій у сільське господарство, мисливство та пов'язані із ними послуги, з огляду на те, що найбільш значущі негативні тренди спостерігаються саме у сфері виробництва базової виробничої ланки. За результатами ранжирування перспективних напрямів розвитку системного менеджменту в агробізнесі на локальному та регіональному рівнях, розроблено візуальний концепт програми регіональної кластеризації розвитку агробізнесу регіону, основними напрями якої є локальний (сільських територій, груп бізнесів, ініціативних об'єднань підприємців), галузевий, науково-інновауційний, екосистемної координаці. Розроблений алгоритм формування та реалізації стратегії системного розвитку агробізнесу в регіоні на засадах підходу SMART-спеціалізації дозволить моделювати взаємодію центрів координації стейкхолдерів-суб'єктів агробізнесу. Для реалізації інноваційної стратегії розвитку регіонального та локального агробізнесу розроблено алгоритм оцінки доцільності участі агропідприємства в ініціативних організаціях підтримки агробізнесу (спеціалізованих цифрових платформах); запропоновано перспективні напрями аутсорсингу для вітчизняних аграрних підприємств, зокрема, у сферах закупівлі, виконання технологічних операцій, моніторингу, збирання урожаю, зберігання та продажі. Визначено, що найефективнішими механізмами формування системного менеджменту в агробізнесі є реінжиніринг бізнес-процесів та інституційне регулювання на засадах діджиталізації, що забезпечить суб'єктам вихід на якісно новий рівень взаємодії із зовнішніми бізнесстейкхолдерами – оптимальну інтеграцію, кооперацію, створення нових систем контрактації та інституційного забезпечення. На основі теорії екосистеми бізнесу доведено необхідність формування інноваційних механізмів координації взаємодії суб'єктів; розроблено модель архітектури середовища діджитал-порталу системи управління регіональним агробізнесом (на прикладі моделі геопросторового порталу Поліського національного університету). Запропоновано науково-методчині засади формування системного менеджменту в агробізнесі, які дають можливість формувати й розвивати системні мережі інтеграції бізнес-ланцюгів суб'єктів, стейкхолдерів та формувати центри діджитал-координації, що забезпечить геоінвестиційний потенціал локальних, регіональних, національних екосистем агробізнесу. На основі прогнозування динаміки капітальних інвестицій як інструменту діджиталізації та розвитку системного менеджменту в агробізнесі виявлено очікуване зростання інвестицій на 33 % до 2027 р., що формує умови для модернізації техніко-технологічної бази, автоматизації процесів та впровадження цифрових платформ управління, забезпечуючи комплексну цифрову трансформацію агробізнесу й зростання його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішніх ринках.

The dissertation is devoted to substantiating the theoretical, methodological, and applied foundations for the formation of systemic management in agribusiness and the development of its innovative potential in the system of integrated coordination of stakeholders. The theoretical part of the study summarizes and deepens conceptual approaches to the ontological dimensions of systemic management in agribusiness, the mechanisms of its formation, and the development of its risk resistance potential. Based on the results of the analysis of system management theories and methodological approaches of domestic and foreign researchers to the essence of the concept of «system management in agribusiness» the conceptual formations of its justification are determined in terms of identifying the systemic features acquired by the management process, determined by the subject-object interaction of resources, potentials, and information, which ensures the sustainability of the agribusiness development environment. In order to improve the content of the concept of «system management in agribusiness» conceptual justifications of its content have been classified from the perspective of systemic interaction of hierarchical elements, integration of agribusiness material flows and their infrastructure support chains, unification of global food chain management, and optimization of inter-system links for coordinating the development of global, national, regional, and local agribusiness subsystems, which led to the proposal to consider this concept in terms of the ontology of multidisciplinarity. In this context, a multidisciplinary approach to the formation of systemic management in agribusiness as an integrated system of functions, methods, tools, and management decisions implemented by hierarchically organized management entities with the aim of coordinating production, infrastructure, and capacity-building chains and networks in the agricultural sector, which creates a conceptual basis for optimizing systemic links, resource integration, and agribusiness ecosystem formation, within which intellectually digitized interaction models generate the innovative potential for coordinating the socio-economic, environmental, and spatially balanced development of agribusiness and food networks. It is proposed to develop systematic management in agribusiness based on the use of innovative mechanisms which, as new systematic formations of management algorithms, can ensure the adaptation of coordination trajectories to changes in the business interaction environment in real time, and it is proposed to classify these mechanisms by distinguishing them according to hierarchical (global, national, regional) and functional (operational, technological support, administrative, marketing, logistical, communication, chain coordination) characteristics of management entities, which made it possible to identify causeand-effect relationships between management decisions and coordination actions within agricultural systems. Taking into account analytical generalizations, a design model and methodological algorithm for forming the risk resistance potential of system management in agribusiness have been developed. The graphic visualization of the design model reflects the integration of agribusiness management resources and material, financial, and information flows using SMART nodes of integrated coordination, which are formed at different levels of management systems and are seen as a complex of operations (with signs of specificity, measurability, time determination, and executive adaptation), form an environment for effective interaction in achieving risk resistance of system management in agribusiness and developing the potential of the agribusiness ecosystem. It is substantiated that the methodological algorithm for forming the risk-resistance potential of system management in agribusiness involves planning based on effective monitoring and assessment of resource dynamics. The analytical part of the study describes the current state of development of system management in agribusiness in Ukraine, diagnoses resources and models of institutional support for system management in agribusiness, a methodological approach to assessing the potential for developing agribusiness infrastructure in the regions is tested, and the regions of Ukraine are ranked and grouped according to the level of agribusiness infrastructure development. It has been established that agribusiness in Ukraine, as an object of system management, has the potential to reproduce food supplies for the population, form export chains with high added value, and support socio-economic-ecologicalterritorial development; The indicators of the dynamics of the development of the aggregate potential of the resource, production, reproductive, and export subsystems of agribusiness and the subsystem of market activity of its entities illustrate the existence of potential for effective management. It has been found that a characteristic feature of the development of domestic agribusiness entities that form the integrity of management systems is an imbalance in the use of management mechanisms, in particular, marketing, operational coordination, and administrative mechanisms. It has been established that Ukraine's agribusiness, despite the deep crisis caused by full-scale war, demonstrates a high level of adaptability. Despite the decline in the share of agricultural products in GDP, the monetary value of production is approaching pre-war levels, which indicates the industry's resilience to external shocks. Structural shifts have been identified in the reproductive subsystems of the agricultural economy, in particular, the redistribution of capital investments in favor of the processing sector, which indicates the formation of new priorities in the development of agribusiness, focused on increasing the added value of products and diversifying market channels. The diagnosis of system management design in agribusiness was carried out using the example of medium, small, and micro-enterprises, which are structureforming links in the development of regions and local territories. In particular, the formation of system management functionality (in terms of planning, organization of interaction, motivation, and control functions) was assessed. A typology of agribusiness enterprises by scale was carried out, which made it possible to identify differences in the structure of resource potential, financial indicators, and management capabilities. It was found that small businesses maintain high profitability and a stable share of equity capital; medium-sized businesses form the investment potential of the industry; micro-enterprises demonstrate flexibility and the ability to quickly adapt to an unstable environment. Based on the analysis of the results of a sociological survey of managers of agricultural enterprises, farms, and micro-enterprises, heads of rural households, and specialists located in the Zhytomyr, Rivne, Cherkasy, and Kirovohrad regions, problems in the development of their management were identified, the main ones being insufficient use of digital technologies (88%) and marketing management functions (65%), insufficient level of sales policy formation (54–88%) and integration with local partners in product sales (21–76%), low level of knowledge, skills, and abilities of personnel (22–74%), underdeveloped practices of project team management and teamwork incentives (45–69%), and development of internal control standards (78–91%), and insufficient level of professional competence improvement of personnel (76–92%). The main problems of managing transaction costs of agribusiness entities have been identified by their place of origin, management function, and level of responsibility for delegated powers of employees, which include managing costs to determine the producer's margin (91%), involvement in local and regional associations (89%), contracting (88%), maintaining relationships with partners (94%), staff training (89%), order portfolio formation (88%), business relationship coordination (88%), and legal support (91%). The project part of the study improved the scientific and methodological tools for forming the innovative potential of the agribusiness management ecosystem and developing an algorithm for forming and implementing a strategy for the systematic development of agricultural enterprises based on SMART management. the formation of innovative marketing technologies in regional agribusiness management systems was substantiated; recommendations were proposed for making decisions on the participation of agricultural enterprises in initiative organizations supporting agribusiness and the use of engineering; Forecasting of capital investments in agriculture, hunting, and related services has been carried out, given that the most significant negative trends are observed precisely in the sphere of basic production. Based on the results of ranking promising areas for the development of systems management in agribusiness at the local and regional levels, a visual concept for a regional agribusiness cluster development program has been developed, the main areas of which are local (rural areas, business groups, initiative associations of entrepreneurs), sectoral, scientific and innovative, and ecosystem coordination. The developed algorithm for the formation and implementation of a strategy for the systematic development of agribusiness in the region based on the SMART specialization approach will allow modeling the interaction of coordination centers of agribusiness stakeholders. To implement an innovative strategy for the development of regional and local agribusiness, an algorithm has been developed to assess the feasibility of agricultural enterprises participating in initiative organizations supporting agribusiness (specialized digital platforms). Promising areas of outsourcing for domestic agricultural enterprises have been proposed, in particular in the areas of procurement, technological operations, monitoring, harvesting, storage, and sales. It has been determined that the most effective mechanisms for forming systematic management in agribusiness are business process reengineering and institutional regulation based on digitization, which will provide entities with access to a qualitatively new level of interaction with external business stakeholders – optimal integration, cooperation, creation of new contracting systems, and institutional support. Based on the theory of the business ecosystem, the need to develop innovative mechanisms for coordinating interaction between entities has been proven; a model of the architecture of the digital portal environment for the regional agribusiness management system has been developed (using the example of the geospatial portal model of the Polissia National University). Scientific and methodological principles for the formation of systemic management in agribusiness have been proposed, which make it possible to form and develop systemic networks for the integration of business chains of entities, and stakeholders, and to form digital coordination centers, which will ensure the geo-investment potential of local, regional, and national agribusiness ecosystems. Based on forecasts of capital investment dynamics as a tool for digitization and the development of systematic management in agribusiness, an expected 33% increase in investment by 2027 has been identified, which creates conditions for the modernization of the technical and technological base, process automation, and the introduction of digital management platforms, ensuring the comprehensive digital transformation of agribusiness and increasing its competitiveness in domestic and foreign markets.