Інституційні засади управління земельними ресурсами в умовах ринкових трансформацій

Abstract

Дисертаційну роботу присвячено теоретико-методичному обґрунтуванню та розробці інституційних засад управління земельними ресурсами в умовах ринкових трансформацій. У теоретичному розділі узагальнено та поглиблено наукові підходи до інституціалізації управління земельними ресурсами як основи формування ефективної системи їхнього використання та регулювання. Інституціалізація в даному контексті розглядається як процес формування, функціонування та вдосконалення інститутів, що забезпечують регулювання земельних відносин відповідно до економічних, соціальних та правових умов ринкових трансформацій. Досліджено концептуальні засади інституціоналізації, визначено ключові принципи, механізми та особливості функціонування відповідних інститутів. Обґрунтовано необхідність удосконалення інституційної бази через впровадження децентралізованих механізмів управління, що сприяє підвищенню ефективності земельних відносин та забезпечує прозорість ухвалення управлінських рішень. Систематизовано теоретичні підходи до управління земельними ресурсами, що базуються на інституційній теорії. Особливу увагу приділено ролі державних і недержавних інститутів у забезпеченні стабільності та прогнозованості управлінських процесів у сфері земельних відносин. Охарактеризовано адміністративні, економічні та правові механізми регулювання, їхній вплив на розвиток ринку землі та ефективність використання земельного фонду. Нормативно-правове забезпечення інституціалізації управління земельними ресурсами визначено як багаторівневий процес, що охоплює вдосконалення законодавчої бази, створення правових механізмів та активне впровадження цифрових технологій для автоматизації контролю та моніторингу земельного фонду. Проаналізовано відповідність чинного законодавства сучасним викликам та визначено напрями його вдосконалення. Особливу увагу приділено професійній підготовці кадрів у сфері земельних відносин та інтеграції міжнародного досвіду для підвищення ефективності управлінських рішень. Розглянуто методичний інструментарій для оцінювання ефективності державного регулювання земельних ресурсів, що базується на інтеграції економічних, соціальних та екологічних показників. Визначено ключові критерії оцінки ефективності інституційної системи управління земельними ресурсами, серед яких доходність землекористування, доступність земель для місцевих громад, рівень рекультивації деградованих територій та впровадження природоохоронних заходів. В аналітичному розділі проведено комплексний аналіз інституційних засад управління земельними ресурсами в умовах ринкових трансформацій. Оцінено сучасний стан земельних ресурсів, їх використання та основні тенденції змін під впливом природних, соціально-економічних та військових факторів. Особливу увагу приділено впливу глобальних викликів, зокрема воєнних дій, на земельні ресурси України, що спричинили значне скорочення сільськогосподарських угідь та створили додаткові загрози продовольчій безпеці й економічній стабільності. На регіональному рівні проаналізовано трансформаційні процеси у структурі використання земельного фонду. Встановлено, що антропогенне навантаження на природні території, розширення сільськогосподарських угідь за рахунок природних біоценозів, а також скорочення забудованих земель та деградація ґрунтів потребують перегляду підходів до управління земельними ресурсами. Визначено необхідність інтеграції екологічних та соціальноекономічних аспектів у політику управління земельними ресурсами, що сприятиме забезпеченню сталого розвитку регіону. Аналіз підтвердив суттєвий вплив воєнних дій на стан земельних ресурсів, особливо в найбільш постраждалих регіонах. Відновлення та ефективне використання цих земель вимагає удосконалення інституційних механізмів регулювання, спрямованих на адаптацію земельної політики до умов воєнного та післявоєнного періоду. Розглянуто позитивний досвід реалізації інституційних реформ у сфері земельних відносин, зокрема функціонування «Земельного банку» та впровадження електронних аукціонів через систему «Прозорро.Продажі». Ці механізми забезпечили підвищення прозорості та ефективності розподілу державних земель, сприяли зростанню конкурентності ринку, збільшенню бюджетних надходжень і залученню інвестицій у сільськогосподарський сектор.Визначено необхідність удосконалення законодавчої бази для прозорості ринку землі, захисту прав землевласників і орендарів, посилення державного контролю та впровадження цифрових технологій. У проєктному розділі обґрунтовано напрями удосконалення інституційних засад управління земельними ресурсами, враховуючи виклики ринкових трансформацій, безпекові загрози та екологічні ризики. Визначено необхідність формування ефективного інституційного середовища регулювання землекористування, що базується на удосконаленні законодавчої бази, запровадженні прозорих механізмів державного контролю та впровадженні цифрових технологій у процеси земельного адміністрування. Запропоновано скасування механізму безоплатної приватизації, запровадження масової оцінки земель на ринкових засадах та дозволу на продаж державних і комунальних земель власникам багаторічних насаджень. Важливим етапом розвитку інституційного регулювання визначено створення геоінформаційної системи автоматизованого моніторингу земельних відносин у межах «Ukraine Facility Plan» та перегляд нормативів використання радіаційно забруднених земель для їхнього безпечного використання. Доведено, що ефективне інституційне регулювання земельного ринку потребує впровадження інноваційних технологій, зокрема блокчейну у земельних реєстрах, що забезпечить прозорість транзакцій, знизить корупційні ризики та спростить доступ до ринку землі. Розглянуто інституційні аспекти відновлення та рекультивації земель, пошкоджених унаслідок воєнних дій, що потребують координації зусиль державних органів, місцевого самоврядування та міжнародних партнерів. Визначено необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів через податкові пільги, грантові програми та спеціальні інвестиційні механізми. Оцінено ефективність заходів з первинного обстеження забруднених територій для встановлення їхньої придатності до подальшого використання та реалізації екологічних програм, спрямованих на відновлення родючості ґрунтів та зниження екологічних ризиків. Гармонізація земельного законодавства України з європейськими інституційними стандартами управління земельними ресурсами розглядається як ключовий стратегічний напрям реформування галузі. Визначено напрями імплементації європейських вимог щодо екологічної стійкості та органічного виробництва, інтеграцію даних про органічні землі до Державного земельного кадастру, а також реформування системи масової грошової оцінки земель відповідно до європейських стандартів. Запропоновано механізми використання права оренди землі як застави для залучення інвестицій та створення прозорих процедур земельних торгів. Особливу увагу приділено захисту прав власників землі за її вилучення для суспільних потреб, розробки компенсаційних механізмів та підтримки замінованих територій із залученням міжнародних ресурсів.

The thesis is devoted to the theoretical and methodological substantiation and development of institutional foundations for land resource management in the context of market transformations. The theoretical section generalizes and deepens scientific approaches to the institutionalization of land resource management as a basis for the formation of an effective system of land use and regulation. Institutionalization in this context is considered as the process of formation, functioning, and improvement of institutions that regulate land relations in accordance with economic, social, and legal conditions of market transformations. The conceptual foundations of institutionalization are studied, key principles, mechanisms, and features of institutional functioning are identified. The necessity of improving the institutional framework through the implementation of decentralized management mechanisms, which contribute to increasing the efficiency of land relations and ensuring transparency in decisionmaking, is substantiated. Theoretical approaches to land resource management based on institutional theory are systematized. Particular attention is paid to the role of state and non-state institutions in ensuring the stability and predictability of management processes in the field of land relations. Administrative, economic, and legal regulatory mechanisms, their impact on land market development, and land fund efficiency are characterized. Legal support for the institutionalization of land resource management is defined as a multi-level process that includes improving the legislative framework, creating legal mechanisms, and actively implementing digital technologies for land fund control and monitoring automation. The compliance of current legislation with modern challenges is analyzed, and directions for its improvement are determined. Special attention is paid to the professional training of specialists in land relations and the integration of international experience to enhance management decisionmaking effectiveness. A methodological toolkit for assessing the efficiency of state regulation of land resources based on the integration of economic, social, and environmental indicators is considered. Key criteria for evaluating the efficiency of the institutional land resource management system are identified, including land-use profitability, land accessibility for local communities, reclamation levels of degraded areas, and the implementation of environmental protection measures. The analytical section presents a comprehensive analysis of the institutional foundations of land resource management in the context of market transformations. The current state of land resources, their use, and key transformation trends under natural, socio-economic, and military influences are assessed. Special attention is given to the impact of global challenges, including military actions, on Ukraine's land resources, which have led to a significant reduction in agricultural land and created additional threats to food security and economic stability. At the regional level, transformational processes in land fund use are analyzed. It is established that anthropogenic pressure on natural areas, the expansion of agricultural land at the expense of natural biocenoses, the reduction of built-up areas, and soil degradation require a revision of land resource management approaches. The necessity of integrating ecological and socio-economic aspects into land management policies is identified to ensure sustainable regional development. The analysis confirms the significant impact of military actions on land resources, particularly in the most affected regions. The restoration and efficient use of these lands require improving institutional regulation mechanisms, adapting land policies to wartime and post-war conditions. The positive experience of implementing institutional reforms in land relations, particularly the functioning of the «Land Bank» and the introduction of electronic auctions through the «Prozorro.Sale» system, is considered. These mechanisms have increased transparency and efficiency in state land distribution, enhanced market competitiveness, increased budget revenues, and attracted investments in the agricultural sector. The necessity of legislative improvements to ensure land market transparency, protect landowners' and tenants' rights, strengthen state control, and implement digital technologies is highlighted. The project section substantiates directions for improving the institutional foundations of land resource management, considering market transformation challenges, security threats, and ecological risks. The necessity of forming an effective institutional environment for land-use regulation is identified, based on legislative improvements, the introduction of transparent state control mechanisms, and the implementation of digital technologies in land administration processes. It is proposed to abolish the mechanism of free privatization, introduce mass land valuation based on market principles, and allow the sale of state and municipal lands to perennial crop owners. A key stage in institutional regulation development is the creation of a geoinformation system for automated land relations monitoring within the Ukraine Facility Plan and the revision of regulations for the use of radiation-contaminated lands to ensure their safe utilization. It is proven that effective institutional regulation of the land market requires the introduction of innovative technologies, particularly blockchain in land registries, to ensure transaction transparency, reduce corruption risks, and simplify land market access. Institutional aspects of land restoration and reclamation damaged due to military actions are considered, requiring coordinated efforts from state authorities, local governments, and international partners. The need for additional financial resources through tax incentives, grant programs, and special investment mechanisms is highlighted. The effectiveness of preliminary inspections of contaminated areas to determine their suitability for further use and implement environmental programs aimed at restoring soil fertility and reducing ecological risks is assessed. The harmonization of Ukraine's land legislation with European institutional standards for land resource management is viewed as a key strategic reform direction. The implementation of European environmental sustainability and organic production requirements, the integration of organic land data into the State Land Cadastre, and the reform of mass land valuation systems in line with European standards are proposed. Mechanisms for using land lease rights as collateral to attract investments and create transparent land auction procedures are outlined. Special attention is paid to protecting landowners' rights in cases of expropriation for public needs, developing compensation mechanisms, and supporting mine-contaminated areas with international assistance.