Формування підприємницького потенціалу сільських територій

Abstract

Дисертацію присвячено обґрунтуванню і удосконаленню теоретикометодичних та науково-практичних засад формування підприємницького потенціалу сільських територій за умов глобалізації, інформатизації та інтелектуалізації бізнесового простору. У теоретичному розділі обґрунтовано виміри ідентифікації підприємницького потенціалу сільських територій як об'єкта наукових досліджень, а саме: фізичний (базисні інтерпретації змісту, здатності і компетенції підприємців) та економічний (принципи формування, функції). Підприємницький потенціал сільських територій запропоновано розглядати як можливості, ресурси і компетенції сільської соціально-економічної системи, інституціональні та управлінські механізми, ефективна взаємодія яких забезпечується унікальними особистісними якостями, інтелектуальними здібностями суб'єктів підприємництва та зумовлює адаптацію до ринкових умов й конкурентних сил, що забезпечує продовження відтворювальних циклів розвитку цієї системи. Обґрунтовано, що ключовими детермінантами формування й розвитку підприємницького потенціалу сільських територій слід вважати економічні, соціальні, екологічні, просторові, інтелектуальні, інституціональні, що зумовлюють взаємодію підприємництва, населення сільських територій, правових, соціальних, регіональних інститутів та природних, демографічних, соціально-економічних, інноваційних, фінансових, інфраструктурних, інтелектуальних, управлінських ресурсів, що трансформуються у продуктивний ресурс системного «виходу». Це зумовлює створення потенціалу конкурентоспроможності локального підприємництва на засадах моделювання комунікативного простору, інтелектуалізації процесів набуття знань і досвіду щодо здійснення підприємницької діяльності. До особливостей формування підприємницького потенціалу сільських територій віднесено: галузеву належність підприємництва до агропродовольчої, лісогосподарської, видобувної, рекреаційної сфер; належність земельного капіталу до базису розміщення виробничих сил та засобу виробництва; ототожнення середовища його відтворення із діловою інфраструктурою ведення бізнесу, середовищем забезпечення конкурентоспроможності та формування матеріальних (територіальних) каналів руху продукції. Арґументовано, що ключовими механізмами формування підприємницького потенціалу сільських територій є механізми державного регулювання, інституціональні, міжорганізаційної взаємодії, соціальної інтеграції, інтелектуалізації. Доведено, що моніторинг підприємницького потенціалу сільських територій слід здійснювати з метою отримання достовірної інформації для оцінки ступеня розвитку означеного потенціалу й прийняття управлінських рішень щодо його відтворення. Розроблено методичний підхід до формування механізму моніторингу підприємницького потенціалу сільських територій, що ґрунтується на деталізації та уніфікації операцій моніторингу, формуванні інформаційної бази на основі побудови універсальної моделі, яка може інтегруватися до інших моделей моніторингу й оцінки та вбачається дієвим інструментом прийняття управлінських рішень. В аналітичній частині дослідження встановлено, що актуальними тенденціями формування підприємницького потенціалу сільських територій Житомирської області вбачаються: збільшення кількості малих підприємств, суттєве зростання вартості основних засобів підприємств, які розташовані у районах області, що пов'язано із бажанням суб'єктів знайти нішу у сегменті територіального підприємництва з використанням переваг малого підприємництва. Зниження показника рентабельності середніх і малих підприємств свідчить про існування проблем ефективності використання ресурсів, стабільності взаємних розрахунків і системи розрахунковоплатіжних відносин з банками, постачальниками, покупцями. Доведено, що основними суб'єктами підприємництва на сільських територіях Житомирської області є сільське населення, що здійснює різну економічну діяльність на забезпечує якість свого життя на сільських територіях. Традиційними видами діяльності вбачається виробництво сільськогосподарської продукції, участь у веденні лісового господарства, переробній та заготівельній сферах, інфраструктурних видах діяльності. Упродовж досліджуваного періоду виявлено збільшення кількості зайнятих працівників – суб'єктів господарювання (зокрема фізичних осіб – підприємців на 28,3 %), суттєве зростання обсягів реалізованої продукції як підприємствами – юридичними особами, так й фізичними особами – підприємцями Житомирської області (180,4 та 168,6 % відповідно). Встановлено, що основними локальними чинниками формування підприємницького потенціалу сільських територій є суб'єктні чинники (конкурентоспроможність підприємства, налагоджені збутові канали, рівень техніко-технологічного забезпечення, доступність до фінансових послуг, прозорість надання державної підтримки); мотиваційні чинники (можливість здійснення підприємницької діяльності та проживання на сільських територіях, працевлаштування та участі у декількох видах підприємництва); чинники диверсифікації, розвитку нових видів підприємництва (зелений туризм, інформаційні послуги, міні-переробка сільськогосподарської продукції); чинники ефективного використання потенціалу сільських територій. Локальні суб'єкти підприємництва усвідомлюють необхідність комплексного використання різних потенціалів сільських територій у забезпеченні економічного розвитку сільського соціуму. Доведено, що ключовими елементами інфраструктурного забезпечення формування підприємницького потенціалу сільських територій є фінансовокредитне забезпечення та інституціональна підтримка, зокрема, державне регулювання з використанням механізмів реалізації стратегій, програм, планів і проєктів розвитку, а розвиток торговельної інфраструктури, біржової та аукціонної діяльності, сільськогосподарської кооперації зумовлені функціональними аспектами формування підприємницького потенціалу сільських територій Житомирської області. До основних проблем розвитку інформаційно-консультативної інфраструктури підприємництва на сільських територіях віднесено: відсутність регіональних галузевих он-лайн центрів; низький рівень розвитку комунікативного супроводу підприємництва та недотримання його термінів; відсутність досвіду у суб'єктів та спеціалізованих консалтингових фірм. У рекомендаційній частині обґрунтовано необхідність формування адаптивних механізмів управління розвитком підприємницького потенціалу сільських територій із виділенням передумов формування – забезпечення керованості процесів розвитку; врахування особливостей галузевої та територіальної структури місцевого підприємництва й специфіки місцевих умов нагромадження капіталу; особливості функціонування місцевого ринку праці, зайнятості та кадрового забезпечення. До інструментів управління, зорієнтованих на активізацію підприємницької ініціативи, віднесено кооперацію, кластеризацію, оптимальне використання коштів місцевого бюджету, концесію, угоди про розподіл продукції, забезпечення розвитку місцевих ринків, програмне управління, інвестиційні субсидії фірмам, які створюють свої філії на сільських територіях, страхування державою позик, отриманих підприємствами й органами місцевого самоврядування. Доведено, що перспективою діджиталізації розвитку підприємницького потенціалу сільських територій є використання механізму «управління громадами з використанням геоінформаційних систем та технологій», а також даних дистанційного зондування землі. У цьому ключі розроблено теоретико-методичні положення діджиталізації в управлінні розвитком підприємницького потенціалу сільських територій, що передбачають формування спеціалізованих контентів, інформаційне наповнення яких здійснюється з використанням геоінформаційних систем і технологій та дозволяє відображавати результати інтегрального оцінювання економічної, екологічної й соціальної складових стану сільських територій в режимі реального часу. Розроблений та апробований на практиці геопортал розвитку підприємницького потенціалу дозволить потенційним інвесторам та підприємцям приймати та аналізувати інформацію про стан розвитку сільських територій та фокусувати увагу на конкретних районах з відповідним ресурсним забезпеченням для ведення підприємницької діяльності. Обґрунтовано, що інтелектуалізація інноваційного розвитку підприємницького потенціалу сільських територій потребує відповідних навичок комунікативної взаємодії суб'єктів та об'єктів розвитку, у результаті якої приймаються креативні рішення, орієнтовані на формування інноваційних механізмів управління розвитком сільських соціальноекономічних систем. Передумовами інтелектуалізації інноваційного розвитку підприємницького потенціалу сільських територій визначено: необхідність володіння знаннями і компетенціми для впровадження інновацій; розвиток креативного управління; потреба формування інтелектуального капіталу агентів розвитку. Розроблені моделі інтелектуалізації інноваційного розвитку підприємницького потенціалу на засадах смарт-спеціалізації та інтелектуалізації системи управління ним дозволяють формувати цілі стратегічного розвитку підприємництва, що забезпечує використання інноваційних методів у процесі управління. Формування комунікативного середовища підприємництва, організацію взаємодії інноваційних механізмів розвитку локальних і регіональних соціо-економіко-еколого-просторових систем, слід здійснювати на засадах упровадження моделі міжорганізаційних комунікацій з орієнтацією на узгодження цілей і перспектив розвитку підприємництва та підвищення якості ділових комунікацій. Центр інноваційного розвитку регіону, функціональну діяльність якого зорієнтовано на формування та відтворення підприємницького потенціалу сільських територій, сприятиме консолідації взаємодії агентів розвитку, інститутів, інтелектуального капіталу підприємництва.

The thesis is devoted to the substantiation and improvement of theoretical and methodological as well as scientific and practical foundations of the formation of entrepreneurial potential in rural areas against the backdrop of globalization, informatization and intellectualization of business environment. The theoretical part deals with substantiation of the measurements of identification of entrepreneurial potential in rural areas as an object of scientific research, namely physical (basic interpretations of the content, abilities and competencies of entrepreneurs) and economic (principles of formation, functions). It is proposed to interpret entrepreneurial potential of rural areas as opportunities, resources and competencies of the rural socioeconomic system, institutional and managerial mechanisms, effective interaction of which is ensured by unique personal qualities, intellectual abilities of business entities and causes adaptation to market conditions and competitive forces, which provides for reproductive cycles of development of this system. It has been substantiated that economic, social, environmental, spatial, intellectual and institutional determinants should be considered as the key ones in the formation and development of entrepreneurial potential in rural areas; they determine the interaction of entrepreneurship, rural population, legal, social, regional institutions and natural, demographic, socioeconomic, innovative, financial, infrastructural, intellectual, managerial resources that are transformed into a productive resource of system “output”. This determines the creation of the potential of competitive ability of local entrepreneurship on the basis of modeling of the communicative space, intellectualization of the processes of acquiring knowledge and experience in entrepreneurial activities. The features of the formation of entrepreneurial potential in rural areas include sectoral affiliation of entrepreneurship to agri-food, forestry, mining, recreational areas; land capital as the basis of location of productive forces and means of production; identification of the environment of its reproduction with the business infrastructure, the environment of ensuring competitive ability and the formation of material (territorial) channels of product flow. The main mechanisms of formation of entrepreneurial potential in rural areas are the mechanisms of state regulation, institutional, inter-organizational interaction, social integration, and intellectualization. It has been proved that the monitoring of entrepreneurial potential in rural areas should be carried out in order to obtain reliable information to assess the degree of development of this potential and make managerial decisions on its revival. A methodical approach to the formation of a mechanism for monitoring of the entrepreneurial potential in rural areas has been developed. It is based on detailing and unification of monitoring operations, formation of information base on the basis of a universal model that can be integrated into other models of monitoring and assessment and is seen as an effective tool for managerial decisions. In the analytical part of the research, it is established that the current trends in the formation of entrepreneurial potential in rural areas of Zhytomyr region are as follows: increasing number of small enterprises, a significant growth in the cost of fixed assets of enterprises located in the region, which is associated with the desire of entities to find a niche in the segment of territorial entrepreneurship using the benefits of small business. The decrease in profitability of medium-sized and small enterprises indicates the existence of problems related to effective use of resources, stability of mutual settlements and the system of settlement and payment relations with banks, suppliers, and buyers. It has been proved that the main entrepreneurs in rural areas of Zhytomyr region are the rural population; they carry out various economic activities to ensure the quality of their lives in rural areas. Traditional activities include the production of agricultural products, participation in forestry, processing and harvesting, infrastructure activities. During the period under investigation, the following has been found: an increase in the number of employed employees – business entities (including sole proprietors 28.3 %), a significant growth in sales of both enterprises – legal entities and sole proprietors of Zhytomyr region (180.4 and 168.6 %, respectively). It has been established that the main local factors of the formation of entrepreneurial potential in rural areas are subjective factors (competitive ability of an enterprise, well-established channels of trade, the level of technical and technological support, access to financial services, transparency of state support); motivational factors (the possibility of doing business and living in rural areas, employment and participation in several types of entrepreneurship); factors of diversification, development of new types of entrepreneurship (green tourism, information services, mini-processing of agricultural products); factors of effective use of the potential of rural areas. Local business entities are aware of the need to comprehensively use the potential of rural areas while ensuring the economic development of rural society. It has been proved that the key elements of infrastructural support for the formation of entrepreneurial potential in rural areas are financial and credit support and institutional support, particularly, state regulation using mechanisms for implementation of strategies, programs, plans and development projects, while development of trade infrastructure, exchange and auction activities, agricultural cooperation are determined by functional aspects of the formation of entrepreneurial potential in rural areas of Zhytomyr region. The main problems in the development of information and consulting infrastructure for entrepreneurship in rural areas are the lack of regional online centers, low level of development of communicative support of entrepreneurship and non-compliance with its time frames, lack of experience of entities and specialized consulting firms. The recommendation part provides substantiation of the need for the formation of adaptive mechanisms for managing the development of entrepreneurial potential in rural areas with the identification of prerequisites for the formation, namely ensuring the manageability of development processes; taking into account the features of the sectoral and territorial structure of local entrepreneurship and the specific aspects of local conditions of capital accumulation; features of the functioning of local labor market, employment and staffing. Management tools aimed at intensification of entrepreneurial initiative include cooperation, clustering, optimal use of local budget funds, concessions, agreements on distribution of products, development of local markets, program management, investment subsidies for firms that establish their branches in rural areas, and state insurance of loans received by enterprises and local self-governing bodies. It has been proved that the prospect of digitalization of the development of entrepreneurial potential in rural areas is the use of the mechanism of “community management using geoinformation systems and technologies”, as well as data of earth remote sensing. In this regard, the theoretical and methodological provisions of digitalization in management of the development of entrepreneurial potential in rural areas have been developed. They provide for the formation of specialized content, the scope of which is selected using geoinformation systems and technologies; it also makes it possible to reflect the results of integrated assessment of economic, environmental and social components of the state of rural areas in real time. The created and tested geoportal of the development of entrepreneurial potential will enable potential investors and entrepreneurs to accept and analyze the state of rural development and focus on specific areas with appropriate resource provision for carrying out entrepreneurial activity. It has been substantiated that intellectualization of innovative development of entrepreneurial potential in rural areas requires appropriate skills of communicative interaction of entities and objects of development. As a result, creative decisions are taken; they are aimed at the formation of innovative mechanisms for managing the development of rural socioeconomic systems. Prerequisites for the intellectualization of innovative development of entrepreneurial potential in rural areas are as follows: the need for acquiring knowledge and competencies for implementation of innovations; development of creative management; the need for the formation of intellectual capital of development agents. The developed models of intellectualization of innovative development of entrepreneurial potential on the basis of smart specialization and intellectualization of the management system make it possible to form the goals of strategic development of entrepreneurship, which ensures the use of innovative methods in the management process. Formation of communicative business environment, organization of interaction of innovative mechanisms of development of local and regional socioeconomic ecological and spatial systems should be carried out on the basis of introduction of the model of inter-organizational communication focused on coordination of purposes and prospects of the development of entrepreneurship and improvement of business communication quality. The center for innovative development of the region, functional activity of which is focused on the formation and revival of entrepreneurial potential in rural areas, will promote the consolidation of interaction between development agents, institutions, and intellectual capital of entrepreneurship.