Розвиток вертикально інтегрованих структур аграрного бізнесу в умовах глобалізації

Abstract

Дисертацію присвячено комплексному науковому дослідженню теоретикометодичних підходів та розробці і обґрунтуванню перспективних напрямів вертикальної інтеграції в аграрному секторі економіки України під впливом глобалізаційних процесів. В теоретичній частині дисертації знайшли відображення історичні витоки вертикальної інтеграції за період від «зеленої революції» до початку ХХІ ст., тобто епохи продуктивного сільського господарства з високим рівнем індустріалізації, міжгалузевої інтеграції та світового визнання його ролі як життєзабезпечуючої галузі. Встановлено, що в результаті поглиблення ринкових відносин та трансформаційних змін внаслідок інтенсифікації аграрного виробництва склалася висококонкурентне середовище для формування системи вертикальних зав'язків між процесами виробництва, переробки та реалізації, що слугувало виникненню багатьох теорій розвитку вертикальної інтеграції. Відображені еволюційні особливості становлення різного роду теорій щодо наповнення змісту, змін форм, переваг та недоліків вертикальної інтеграції в країнах світу. Під впливом розширення ринкових відносин і промислової індустріалізації, вертикально інтегровані структури стають все більш затребуваними з позиції збільшення обсягів сільськогосподарського виробництва, а отже потребують повнішого наукового теоретично-прикладного дослідження механізмів їх дії та економічної вигоди. Узагальнення теоретичних підходів до процесів вертикальної інтеграції дозволило більш глибоко з'ясувати сутність та структуру інтеграційних зав'язків, які характерні для більшості галузей економіки. Враховуючи основні положення та механізми здійснення інтеграційних процесів, різноманіття підходів вітчизняних та зарубіжних науковців, специфічні особливості інтеграційних структур в сфері бізнесу, сформовано позицію щодо визначення категорії «вертикальна інтеграція» в аграрному бізнесі. Зокрема, вертикальна інтеграція представлена як механізм, в якому ланцюжок поставок належить певній компанії, а кожен учасник цього ланцюжка виробляє інший продукт або специфічну для ринку послугу. Таким чином, формується різнорідний товарний асортимент для задоволення загальної потреби споживачів та попиту світового ринку. Розвиток та щільність інтеграційних зв'язків в різних сферах, а також життєдіяльність інтегрованої структури, забезпечуються завдяки притаманним властивостям вертикальній інтеграції. У даному дослідженні упорядковано класифікаційні ознаки агропромислової інтеграції за організаційною формою ведення виробництва та за складом учасників інтеграційних відносин (горизонтальна і вертикальна), які більшою мірою розкривають мету інтеграції – збільшення доданої вартості і підвищення ефективності діяльності. З огляду на сучасні тенденції та перспективність такого світового явища, як глобалізація, поглиблено зміст поняття «вертикальна інтеграція в аграрному секторі», у якому акцентовано на таких ключових рисах цього процесу, як продовольча безпека, конкурентоспроможність, економічне зростання, рівень життя, якість продукції. В умовах російської агресії, руйнування інфраструктурних об'єктів та зміни логістичних напрямків експорту агропродовольчої продукції доводиться про необхідність комплексного інституційно забезпеченого підходу й створення організаційно-економічних засад для подальшого розвитку структур вертикальної інтеграції удосконаленої якості з підсиленням функції соціальної відповідальності бізнесу. Незважаючи на функціонування вертикально інтегрованих структур, зокрема в сільському господарстві, в умовах непередбачуваності, високого ступеня ризику та ймовірних втрат внаслідок військових дій, вони продовжуватимуть відігравати ключову роль в сфері економічного зростання країни та трансформаційних змін в державному регулюванні соціально-економічного розвитку. Враховуючи поширення процесів вертикальної інтеграції на велику кількість країн світу, проаналізовано комплекс причин економічного, організаційного та екологічного характеру, які мають відповідати Цілям сталого розвитку, євроінтеграційним пріоритетам України та новим цілям Спільної аграрної політики ЄС (САП ЄС). Особливе місце серед вертикально інтегрованих структур належить агрохолдингам. Агрохолдинги стрімко змінили обличчя сільського господарства, ставши об'єктивною реальністю сьогодення. Їх виникнення, з одного боку, стало наслідком слабкості інституційної системи в бізнессередовищі, зростання світового попиту на агропродовольчу продукцію, припливу капіталу з інших галузей економіки, з другого боку, сучасний агрохолдинг – це організаційна форма аграрного бізнесу, яка здатна підвищити ефективність виробництва реального сектора економіки, створювати та використовувати інноваційні технології, здійснювати позитивний вплив на виробничу та соціальну інфраструктуру регіонів, сприяти зростанню зайнятості. Перераховані основні чинники, що сприяють розвитку агрохолдингів не є однозначними, оскільки такого типу великомасштабні агропромислові формування мають сприяти й розвитку малого і середнього агробізнесу, зокрема фермерству. Відповідно у дисертації розглянуто такий напрям перспективного розвитку агрохолдингів, як конвергенція. Можна стверджувати, що через цей процес досягається синергетичний ефект від взаємодії аграрних холдингів та підприємств різних форм господарювання в сільському господарстві. В аналітичній частині розкрито глобальний профіль вертикальної інтеграції в аграрному бізнесі, який сформувався під впливом сучасних процесів діджиталізація та можливостей штучного інтелекту, розвитку органічного землеробства, що змінили не тільки ланцюги поставок і можливості створення доданої вартості, але й слугували виникненню нових моделей ведення аграрного бізнесу. Метою основних орієнтирів моделей агробізнесу визначився перехід сільського господарства на принципи сталості, що змінило бізнес-ідеологію вертикальної інтеграції. Сталий глобальний контент вертикалізації агробізнесу розглянуто як сценарій поєднання економічних чинників (стремління до підвищення економічної ефективності), змін в ринкових механізмах економік окремих країн світу і особливостей антимонопольної політики, етичних питаннях ведення бізнесу, зокрема у сфері довіри до бізнес-партнерів, які формують ланцюг створення доданої вартості. Встановлено, що в процесі універсалізації вертикальної інтеграції в агробізнесі виникли та функціонують різні регіональні моделі, які мають суттєві відмінності. Здійснено аналіз світової практики інтеграційних процесів на прикладі компаній США (бізнес-кейс зворотної вертикальної інтеграції в агробізнесі, ЄС (механізм контрактації, який сприяє розширенню виходу на ринок для малих господарств, можливостей кредитування та доступу до технологій, удосконаленню управління ризиками, зайнятості сільського населення та комерціалізації фермерства), Китаю (реалізації комплементарних інтересів суб'єктів галузі свинарства та її сталого розвитку), Бразилії (роль ринкової влади у монополізації ринку інтегрованими структурами, на прикладі сегменту апельсинового соку), країн Африки (нігерійська модель контрактації врожаю та організація системи навчань для місцевих фермерів з метою подолання проблеми дефіциту та дисбалансу у постачанні продукції, на прикладі виробництва томатного соку) тощо. Так, типові моделі вертикальної інтеграції в країнах-членах ЄС дають розуміння основних трендів вертикалізації аграрного бізнесу, які широко висвітлені у науковій роботі. Серед таких трендів, зокрема, виділяються: дуальний вплив інституційного середовища; контрактація відносин між сільськогосподарськими, переробними та торговельними компаніями; чітке розуміння об'єкту інтеграції, яким є сільське господарство; удосконалення «архітектури» вертикально інтегрованих структур; формування цілісних ланцюгів доданої вартості; універсальний, але не панівний характер вертикальної інтеграції. На прикладі бізнес-моделі вертикальної інтеграції румунського регіону Трансильванія стверджується, що такий процес, як диверсифікація може змінювати бізнес-моделі вертикальної інтеграції у позитивному напрямі, формуючи мультикомпонентну систему сільської економіки. Існуючі емпіричні дослідження особливостей вертикальної інтеграції агробізнесу в країнах ЄС водночас демонструють і окремі проблеми, а саме: обмеженість ініціатив фермерів, або інколи й неготовність фермерів щодо об'єднання з іншими суб'єктами господарювання. На прикладі італійських виробників пшениці встановлена одна із таких причин, яка полягає у наявності інформаційної асиметрії. Таким чином, констатовано, що в умовах глобалізації вертикально інтегровані інтеграційні утворення потенційно забезпечують суттєві вигоди для їх учасників, які не є доступними для дрібних товаровиробників. Проте, відмічені й окремі бар'єри, які не дають повною мірою реалізовувати потенціал вертикально інтегрованих структур в глобальному бізнес-середовищі. Серед них мають місце такі, як недосконалість інституціоналізації взаємодії та системи менеджменту інтегрованих компаній, недостатність впливу на кон'юнктуру товарного ринку, існування внутрішніх ризиків, стереотипність мислення фермерів та інші. В дисертаційному досліджені в еволюційній послідовності проаналізовано вітчизняний досвід процесу вертикалізації аграрного бізнесу з наявним переліком критичних проблем, особливостей та позитивних наслідків. На результатах господарської діяльності доведено, що агрохолдинги відповідають традиційним характеристикам, оскільки є високотехнологічними, маркетингоорієнтованими, інвестиційноактивними господарськими утвореннями, які динамічно розвиваються. Відмічено тенденцію нарощення земельного банку, що надало можливості до виділення груп щодо розподілу агрохолдингів за розмірами земельного банку. Протягом досліджуваного періоду на товарному ринку сільськогосподарської продукції й товарів виокремилися певні агрохолдингилідери за ознаками якості ґрунтів, інвестиційної привабливості регіону, рівня конкурентоспроможності підприємства, участі в міжнародній торгівлі, що відображається у значеннях показниках економічної ефективності та товарній спеціалізації. Загальною характерною особливістю агрохолдингів є спеціалізація на вирощуванні високорентабельних, швидкоокупних та експортноорєнтованих сільськогосподарських культур. Як виключення овочева, ягідна спеціалізація, або продукція галузі тваринництва. За проведеною оцінкою частки агрохолдингів, які спеціалізуються на тваринницькій продукції встановлено, що переважають лише ті підприємства, які займаються виробництвом продукції птахівництва. Диверсифікація діяльності великих вертикально інтегрованих структур відповідає сучасним глобальним тенденціям та Цілям сталого розвитку. Зокрема, це стосується розвитку органічного виробництва сільськогосподарської продукції, яка найбільшим попитом користується на зовнішніх ринках та забезпечує товаровиробнику привабливі ціни. Структура доходів від реалізації органічної продукції свідчить про переважання частки внутрішнього ринку (90%) проти незначних обсягах зовнішнього ринку (10%) та пріоритетність таких видів експортної органічної продукції, як соя, соняшникова олія, кукурудза. Водночас, 50% внутрішнього ринку органічної продукції належить молоку та молочним продуктам, 20% вершковому маслу. На прикладі окремих агрохолдингів розкрито переваги інноваційних технологій та діджиталізації, що забезпечує суттєве зростання продуктивності праці та рівня рентабельності, високе значення показника фондоозброєності. За результатами досліджень відмічено значне скорочення обсягів інвестування в окремих агрохолдингах, що пов'язано із зниженням рівня їх прибутковості у 2021 р. через низку несприятливих чинників (значне зростання операційних витрат, складні погодні умови, цінові зміни, тощо). Встановлено, що взагалі у своїй діяльності агрохолдинги більше потерпають від зовнішніх ринкових шоків, які виникають в процесі міжнародної торгівлі, ніж внутрішніх криз. Однак, військова російська агресія значно посилила ризики, пов'язані зі зберіганням та логістикою експорту сільськогосподарської продукції. В проєктній частині наукової роботи констатовано, що ключовим трендом розвитку світового аграрного бізнесу є активна позиція та ключова роль вертикально інтегрованих структур у глобальних ланцюгах доданої вартості (ГЛДВ), формування яких є механізмом максимізації вигод усіх учасників цього процесу (залучених компаній, країн їх приналежності, кінцевих споживачів). Стимулювання інтеграції бізнес-суб'єктів різних форм власності і масштабів діяльності у глобальні ланцюги вартості у багатьох країнах є важливим елементом національної стратегії економічної безпеки. ГЛДВ як компонента світових економічних процесів розвиваються відповідно до глобальних трендів та ризиків, проявом чого є сповільнення темпів зростання вартості, скорочення за кількістю учасників та територіальною протяжністю, регіональна локалізація. В умовах такої оптимізації інтеграція нових учасників до ГЛДВ є ускладненою, особливо зважаючи на можливість недосконалості національних механізмів інституціональної взаємодії та системи менеджменту інтегрованих компаній. Вертикально інтегровані аграрні підприємства України, незважаючи на складні внутрішньонаціональні умови ведення бізнесу (наслідки постпандемічної кризи, знищення виробничих потужностей, руйнування логістичних каналів збуту в результаті російської військової агресії) об'єктивно мають враховувати вимоги та запити світового ринку агропродовольчої продукції. В процесі дослідження встановлено, що у зазначених складних і непередбачуваних умовах альтернативними напрямами їх розвитку є такі: 1) оптимізація позиції в глобальних чи регіональних ланцюгах вартості; 2) інтеграція у нові ланцюги формування вартості; 3) створення внутрішньокорпоративних/внутрішньонаціональних ланцюгів формування вартості з подальшою інтеграцією у ланцюги вищого рівня. З метою визначення поточних позицій вітчизняних аграрних вертикально інтегрованих структур у ГЛДВ та напрямів їх розвитку здійснено аналіз імпортозалежності та конкурентоспроможності експорту в розрізі основних товарних позицій за видами виробленої продукції. Моніторинг імпортозалежності за такими індикаторами як торгівельний баланс та Iндекс вiдносної зaлежностi вiд iмпорту (Relative Import Penetration Index) дозволив проаналізувати позиції національних виробників у ГЛДВ на національному ринку та привабливість внутрішнього ринку для іноземних компаній. Оцінку міжнародної конкурентоспроможності продукції інтегрованих структур на світовому ринку здійснено на базі індексу відносної експортної конкурентоспроможності (Relative Export Advantage), індексу відносних торговельних переваг (Relative Trade Advantage Index). Синтез отриманих результатів дав підстави для твердження, що альтернативними напрямами позиціонування аграрних вертикально інтегрованих структур України у глобальних ланцюгах доданої вартості є такі: 1) позиції з товарами, що мають низький рівень конкурентоспроможності (молоко, яловичина і телятина) та є неконкурентоспроможними на світовому ринку аграрної продукції (цукор, м'ясо свиней) – зміцнення позицій у ГЛДВ в якості керованих учасників з поступовою подальшою диверсифікацією; 2) позиції з видами продукції, що мають на світовому ринку стійкі конкурентні переваги (кукурудза на зерно, олія соняшникової та м'ясо птиці) – інтенсифікація діяльності у вищих ланках ГЛДВ (рітейл), ініціація процесів формування нових ГЛДВ з виконанням керуючої ролі. При цьому рішення про інтеграцію підприємства до певного ланцюга вартості має здійснюватися на основі його детальної діагностики за ключовими критеріальними ознаками, такими як: тип, протяжність та регіональна структура ланцюга; учасники ланцюга та тип відносин між ними, ролі та конкурентні переваги учасників; ведучі компанії; наявність бар'єрів входження у ГЛДВ. За результатами аналітичного дослідження встановлено, що аграрні вертикально інтегровані бізнес-структури сформували потужний економічний потенціал, однак їх діяльність не позбавлена ризиків та обмежень, нівелюванню яких може сприяти поглиблення співпраці з малими та середніми підприємствами. Консолідація, в рамках глобальних та внутрішньонаціональних ланцюгів доданої вартості, на засадах довгострокового контрактування чи шляхом участі у вертикально-інтегрованій структурі, суб'єктів аграрного бізнесу різного рівня масштабування сприятиме їх конвергенції, що матиме важливий ефект не лише для безпосередніх учасників, а й для аграрної економіки в цілому. В процесі конвергенції, часткового об'єднання основних рис і видів діяльності підприємств на відповідних інституційних засадах, учасники отримують можливість наблизитися до вищої результативності спільної діяльності, використовуючи здобутки і переваги різних форм організації бізнесу. Економічну доцільність конвергенції бізнес структур різного рівня масштабування у рамках ланцюгів формування доданої вартості доведено за результатами соціологічного дослідження, респондентами якого виступили представники суб'єктів аграрного бізнесу різних організаційно-правових форм та форм власності, неінтегрованих та інтегрованих у діяльність аграрних вертикально інтегрованих структур за різними формами співпраці. Результати анкетування засвідчують, що товаровиробники, залучені у діяльність вертикально інтегрованих аграрних підприємств, отримують вигоди у таких формах: можливості використання ресурсного та інноваційного потенціалу головного підприємства, що знижує залежність від кредитних та посередницьких послуг; державної підтримки; доступу до зарубіжних аграрних ринків; контролю за земельними ресурсами тощо. Синтез результатів соціологічного дослідження доводить появу перших позитивних проявів конвергенції аграрних підприємств різного рівня масштабування і доцільність її подальшого розвитку у напряму досягнення спільних цілей, пріоритетів і цінностей сталості (розвиток людського капіталу підприємства та сільських територій в цілому, сприятливого соціального та екологічного середовища). Акцентовано на ідентифікації інструментів управління та напрямів розвитку аграрних вертикально інтегрованих підприємств, аналітичний базис для якої формувався за результатами економетричних методів визначення найбільш статистично значимих факторів та прогнозування варіантів розвитку. Результати економіко-математичного моделювання засвідчили, що напрями та перспективи розвитку аграрних вертикально інтегрованих підприємств визначаються переважно дією чинників не стратегічного, а короткострокового характеру. Управління зазначеними факторами визначатиме реальні короткострокові перспективи розвитку в умовах підвищеного ризику та невизначеності. За результатами сценарного аналізу обґрунтовано, що управління розвитком вертикально інтегрованих структур має здійснюватися на мікро- та макроекономічному рівнях із застосуванням взаємопогоджених інструментів, визначальними з яких на державному рівні мають бути: сприятлива кредитна політика, митне регулювання експорту аграрної продукції та імпорту факторів виробництва для аграрної сфери; на рівні підприємств – активна інноваційна діяльність, позиціонування у глобальних та національних ланцюгах додано вартості, інтеграція з малими та середніми виробниками аграрної продукції з метою досягнення конвергенції, активне антикризове управління. Застосування даних інструментів стимулювання розвитку вертикально інтегрованих структур як на мікро-, так і на макрорівні має здійснюватися з дотриманням принципів та цінностей сталого розвитку, що є об'єктивною умовою ведення аграрного бізнесу відповідно до глобальних та національних імперативів соціоцентризму, соціальної та екологічної відповідальності.

The thesis offers a thorough investigation of the theoretical and methodological approaches as well as substantiation of promising directions of vertical integration in the agricultural sector of Ukraine's economy under globalization processes. The theoretical part of the thesis examines the historical roots of vertical integration from the «green revolution» to the beginning of the 21st century, i.e., the times of highly industrialized, cross-industry integrated, and globally recognized agriculture as a life-sustaining industry. It was discovered that a highly competitive environment was created for the formation of a system of vertical connections between the processes of production, processing, and sales, which served as the basis for the emergence of many theories of the development of vertical integration. This was due to the intensification of market relations and transformational changes following the increase in agricultural production. The evolutionary features of the formation of various theories regarding the content, changes in forms, benefits, and drawbacks of vertical integration in many countries throughout the world are reflected. Affected by the expansion of market relations and industrialization, vertically integrated structures are in growing demand from the perspective of increasing the volume of agricultural production. Therefore, a more thorough scientific theoretical and applied study of the mechanisms of vertically integrated structures' action and their economic benefits is necessary. The generalization of theoretical approaches to the processes of vertical integration gave grounds for a deeper clarification of the essence and structure of integration connections, which are typical of most economic sectors. Taking into account the main provisions and mechanisms of integration processes, the diverse approaches of domestic and foreign researchers, and specific features of business integration structures, a position was formed regarding the definition of the category «vertical integration» in agricultural business. Particularly, vertical integration is understood as a mechanism where the supply chain is owned by a single entity, and each chain member creates a different product or market-specific service. Thus, a wide product range is created to meet the general consumers' needs and the demand of the global market. The intrinsic qualities of vertical integration ensure the growth and intensity of integration links in diverse sectors as well as the functioning operation of the integrated structure. The organizational form of production management and the participants in integration relations (horizontal and vertical) were used to classify agri-industrial integration features in this study. These factors more clearly reveal the purpose of integration, which is to increase added value and increase the efficiency of activities. In light of the contemporary trends and prospects of such a world phenomenon as globalization, the concept of «vertical integration in the agricultural sector» expanded to emphasize such crucial features of this process as food security, competitiveness, economic growth, living standards, and product quality. Against the backdrop of Russian aggression, the destruction of infrastructural facilities, and changes in the logistical directions of the export of agri-food products, the need for a comprehensive institutionally supported approach and the creation of organizational and economic foundations for the further development of better-quality vertically integrated structures with the strengthening of the function of social responsibility of business was proved. Although vertically integrated structures, particularly in agriculture, operate in unpredictable, high-risk environments and face the possibility of suffering financial losses as a result of hostilities, these structures will continue to be crucial to the country's economic growth and transformational changes in the state regulation of socioeconomic development. Economic, organizational, and environmental factors that must align with the Sustainable Development Goals, Ukraine's priorities for European integration, and the updated EU Common Agricultural Policy goals were examined in light of the global spread of vertical integration processes. Agricultural holdings retain a distinctive place among vertically integrated structures. The image of agriculture was quickly altered by agricultural holdings, which are an objective reality today. On the one hand, their emergence was caused by the weakness of the institutional system in the business environment, the growth of global demand for agri-food products, and the inflow of capital from other sectors of the economy. On the other hand, a modern agricultural holding is an organizational form of agricultural business that is able to increase the efficiency of production of real sectors of the economy, create and use innovative technologies, have a positive impact on the production and social infrastructure of the regions, and promote the growth of employment. The mentioned primary factors contributing to the development of agricultural holdings are not unambiguous, since large-scale agriindustrial formations of this sort should also contribute to the development of small and medium-sized agribusiness, in particular, farming. Accordingly, the thesis considers convergence as a potential direction for the expansion of agricultural holdings. It can be argued that a synergistic effect is achieved from the interaction between agricultural holdings and enterprises of various forms of management in agriculture. The analytical part offers insight into the global profile of vertical integration in agribusiness, which was developed in response to contemporary digitization processes, AI possibilities, and the growth of organic agriculture, which altered not only supply chains and the possibility of adding value, but also contributed to the emergence of new models of conducting agribusiness. The transition of agriculture to the sustainability principles was the primary objective of agribusiness models, which changed the business ideology of vertical integration. The sustainable global content of the verticalization of agribusiness is viewed as a scenario of a combination of economic factors (the desire to increase economic efficiency), changes in the market mechanisms of the economies of individual countries around the world and the features of the antimonopoly policy, ethical issues of doing business, particularly in the area of trust in business partners that form the chain of creation added value. It was determined that numerous regional models have evolved and are functioning in the process of universalization of vertical integration in agribusiness, and they have substantial disparities. The global practice of integration processes was analyzed using the example of companies in different countries, including the USA (a business case of reverse vertical integration in agribusiness), the EU (contracting mechanism that encourages small farms to enter the market, access to credit opportunities and technologies, improvement of risk management, employment of the rural population and commercialization of farming), China (implementation of complementary interests of pig-breeding industry entities and its sustainable development), Brazil (the role of market power in the monopolization of the market by integrated structures, case study of the orange juice segment), Africa (the Nigerian model of crop contracting and the organization of a training system for local farmers in order to overcome the problem of scarcity and imbalance in the supply of products, case study of tomato juice production), etc. Thus, typical vertical integration models across EU member states provide an understanding of the main trends of verticalization of agribusiness, which have received much attention in scientific research. The following trends were noted, in particular, the dual influence of the institutional environment; contracting relations between agricultural, processing, and trading companies; a clear understanding of the integration object, namely agriculture; improvement of the «architecture» of vertically integrated structures; formation of integrated added value chains; universal, but not dominant nature of vertical integration. Using the example of the business model of vertical integration of the Romanian region of Transylvania, it is stated that a process like diversification can alter business models of vertical integration beneficially, establishing a multicomponent system of the rural economy. However, current empirical research on the features of vertical integration in agribusiness in the EU countries highlights some issues, including the limited initiative of farmers and, at times, their reluctance to work with other companies. One of the causes, the existence of information asymmetry, was discovered through a case study of Italian wheat producers. Thus, it was determined that in the context of globalization, vertically integrated formations may offer significant advantages to their participants, which small producers are unable to access. However, individual barriers that prevent vertically integrated structures from reaching their full potential in the global business environment were also noted. There are several issues, including the imperfection of the institutionalization of interaction and the management structure of integrated companies, the inability to affect the commodity market situation, the existence of internal risks, the stereotyped thinking of farmers, etc. The thesis investigated in an evolutionary sequence the domestic experience of the verticalization process of agribusiness with the current list of critical problems, features, and positive consequences. The outcomes of economic activity demonstrated that agricultural holdings have traditional characteristics, as they are high-tech, marketing-oriented, investment-active economic entities that are developing dynamically. The trend to increase the land bank was observed. This made it possible to single out groups for the distribution of agricultural holdings based on the land bank size. During the studied period, certain leading agricultural holdings stood out on the commodity market for agricultural products and goods based on the characteristics of soil quality, investment attractiveness of the region, and the level of competitiveness of the enterprise, involvement into international trade, which is reflected in the values of indicators of economic efficiency and product specialization. A common feature of agricultural holdings is specialization in the cultivation of highly profitable, fastpayback, and export-oriented crops. The exceptions include specialization in vegetables, berries, or animal husbandry. Based on the assessment of agricultural holdings that specialize in livestock products, it was established that only those enterprises that produce poultry products prevail. Diversification of the activities of large vertically integrated structures corresponds to contemporary global trends and the Sustainable Development Goals. This specifically relates to the growth of organic agricultural output, which is in high demand in global markets and offers producers favorable prices. The profile of sales revenues from organic products shows the predominance of the domestic market share (90%) compared to the insignificant volume of the foreign market (10%) and the priority of exporting goods like soy, sunflower oil, and corn. At the same time, milk and dairy products account for 50% of the domestic organic product market, and butter for 20%. Using the example of specific agricultural holdings, the benefits of innovative technologies and digitalization were demonstrated. They ensure a considerable increase in labor productivity and the level of profitability, and a high value of the capital/labor ratio. According to the research findings, a significant reduction in investment volumes in certain agricultural holdings was observed, which is associated with a decrease in their profitability in 2021 due to several unfavorable factors (a significant increase in operating costs, difficult weather conditions, price changes, etc.). It was determined that internal crises that take place in international trade typically have a smaller impact on agricultural holdings than external market shocks. However, the risks connected to the logistics of storing and exporting agricultural products have dramatically grown as a result of russian military aggression. The project part of the thesis highlights that the major trend in the development of global agribusiness is the active position and key role of vertically integrated structures in global added-value chains (GAVCs), the formation of which is a mechanism for maximizing the benefits of all participants in this process (involved companies, countries of their affiliation, end consumers). Encouraging the integration of business entities with various forms of ownership and scale of activity into global value chains in many countries is a crucial element of the national economic security strategy. As a component of global economic processes, GAVCs are developing in line with global trends and risks, which are manifested by a slowdown in the rate of value growth, a reduction in the number of participants and the geographic scope, and regional localization. The integration of new participants into GAVCs under these conditions of optimization, especially in light of the possibility of the imperfection of national mechanisms of institutional interaction and the management system of integrated companies. Despite the challenging domestic business conditions (consequences of the postpandemic crisis, destruction of production facilities and logistics sales channels as a result of russian military aggression), vertically integrated agricultural enterprises in Ukraine must objectively take into account the demands and requests of the world market for agri-food products. According to research, alternative directions for their development under the mentioned complicated and unexpected conditions are the following: 1) optimization of the position in global or regional value chains; 2) integration into new chains of value formation; 3) creation of intra-corporate/intranational chains of value formation with subsequent integration into higher-level chains. In order to determine the current positions of domestic agricultural vertically integrated structures in GAVCs and the directions of their development, import dependency, and export competitiveness were analyzed in terms of primary commodity positions by types of manufactured products. Monitoring of import dependency by such indicators as the trade balance and the Relative Import Penetration Index made it possible to analyze the positions of national producers in the GAVCs in the national market and the attractiveness of the domestic market for foreign companies. The international competitiveness of products of integrated structures in the world market was assessed on the basis of the relative export advantage index and the relative trade advantage index. The synthesis of the obtained results gave grounds to assert that the following are alternative directions for the positioning of Ukrainian agricultural vertically integrated structures in global addedvalue chains: 1) positions with goods that have low competitiveness (milk, beef, and veal) and are uncompetitive in the world agricultural market (sugar, pork) – reinforcement of positions in GAVCs as managed participants with gradual further diversification; 2) positions with types of products that have stable competitive advantages in the world market (corn for grain, sunflower oil, and poultry meat) – intensification of activities in the higher links of GAVCs (retail), initiation of processes of formation of new GAVCs with the performance of a management role. At the same time, the decision to integrate the enterprise into a certain value chain should be based on a thorough diagnosis according to key criteria, such as type, extension, and regional structure of the chain, its participants and relationship between them, the roles and competitive advantages of participants, leading companies, the existence of entry barriers into GAVCs. Based on the findings of the analytical study, it was established that agricultural vertically integrated business structures have formed a significant economic potential. However, they are operating not without risks and constraints, the leveling of which can be facilitated by expanding cooperation with small and medium-sized enterprises. Consolidation of agribusiness entities of various scales within global and domestic added-value chains on the basis of long-term contracting or by participating in a vertically integrated structure will contribute to their convergence. This will have a significant impact on both the participants and the agricultural economy as a whole. In the course of convergence, the partial unification of main features and types of activities of enterprises on the appropriate institutional basis, the participants can get closer to the higher effectiveness of joint activities by using the achievements and benefits of various forms of business organization. The economic expediency of the convergence of business structures of various scales within chains of added value formation was demonstrated by the findings of a sociological survey. The respondents were representatives of agribusiness entities of various organizational and legal forms and forms of ownership that were both nonintegrated and integrated into various forms of cooperation with agricultural vertically integrated structures. The survey results showed that producers involved in the activities of vertically integrated agricultural enterprises receive benefits in the following forms: the possibility to use the resource and innovation potential of the main enterprise, which reduces dependence on credit and intermediary services; state support; access to foreign agricultural markets; control over land resources, etc. The synthesis of the survey results demonstrated the emergence of the first positive signs of the convergence of agricultural enterprises of various scales and the expediency of its further development to achieve common goals, priorities, and sustainability values (development of the human capital of the enterprise and rural areas as a whole, a favorable social and ecological environment). The identification of management tools and directions for the development of agricultural vertically integrated enterprises was emphasized. Its analytical foundation was formed based on the results of econometric methods for determining the most statistically significant factors and forecasting development options. The outcomes of economic-mathematical modeling indicated that short-term, non-strategic elements mostly affect the directions and possibilities of the development of agricultural vertically integrated firms. Management of the factors will determine real short-term development prospects under circumstances of greater risk and uncertainty. According to the results of the scenario analysis, it was substantiated that the management of the development of vertically integrated structures should be carried out at the micro- and macroeconomic levels using mutually agreed-upon tools. The determining tools at the state level should be favorable lending policy, customs regulation of the export of agricultural products, and the imports of production factors for the agricultural sphere. At the level of enterprises, these are active innovative activity, positioning in global and national chains of added value, integration with small and medium-sized producers of agricultural products in order to achieve convergence, and active anticrisis management. The application of these tools for stimulating the development of vertically integrated structures at both the micro and macro levels should be carried out in compliance with the sustainable development principles and values, which is an objective requirement for conducting agribusiness in accordance with the global and national imperatives of sociocentrism, social and environmental responsibility.