Стратегічні пріоритети публічного управління сферою освіти в умовах війни та повоєнного відновлення України

Abstract

У статті здійснено комплексний аналіз стратегічних пріоритетів публічного управління сферою освіти України в умовах воєнного стану та окреслено орієнтири для її повоєнного відновлення. Доведено, що державна політика трансформувалася з моделі стабільного адміністрування у складну систему кризового менеджменту, де ключовим ресурсом збереження держави є людський капітал. Визначено, що сучасне управління базується на принципах адаптивної стійкості, інклюзивності, цифровізації та децентралізації відповідальності. Особливу увагу приділено практичній реалізації освітніх реформ, зокрема проєкту «Школа офлайн», продовженню концепції «Нова українська школа» та підготовці до впровадження профільної середньої освіти з 2027 року. Висвітлено управлінські аспекти модернізації професійно-технічної ланки як центрів підготовки кадрів для відбудови країни, що передбачає дуальну форму навчання та синхронізацію програм із запитами ринку праці. На прикладі Житомирської області проаналізовано динаміку трансформації освітньої мережі, виклики демографічних змін та досвід інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Розкрито роль міжнародного партнерства та механізму регіонального патронату (на прикладі співпраці з Естонією та ЮНІСЕФ) у відновленні інфраструктури та трансфері сучасних освітніх технологій. Окреслено важливість системної політики ментального здоров'я та створення просторів психосоціальної підтримки в закладах освіти. У висновках акцентовано на необхідності інституціоналізації безпеки, радикальної модернізації професійної освіти через державно-приватне партнерство та посилення цифрової трансформації для мінімізації освітніх втрат. Резюмовано, що успіх повоєнного відновлення залежить від здатності публічного управління поєднати євроінтеграційні реформи із забезпеченням соціальної згуртованості громад.

The article presents a comprehensive analysis of the strategic priorities of public administration in Ukraine's education sector under martial law and outlines the directions for its post-war recovery. It demonstrates that state policy has transformed from a model of stable administration into a complex crisis management system in which human capital constitutes the key resource for national preservation. The study establishes that contemporary governance is grounded in the principles of adaptive resilience, inclusivity, digitalization, and decentralization of responsibility. Special attention is devoted to the practical implementation of educational reforms, notably the «School Offline» project, the continuation of the «New Ukrainian School» concept, and preparations for the introduction of specialized upper secondary education starting in 2027. The administrative dimensions of modernizing the vocational and technical education sector – repositioned as training centres for national reconstruction personnel – are examined, encompassing dual-form instruction and the alignment of curricula with labour market demands. Drawing on the case of Zhytomyr Oblast, the article analyses the dynamics of educational network transformation, the challenges arising from demographic changes, and the experience of integrating internally displaced persons. The role of international partnerships and the regional patronage mechanism – illustrated through cooperation with Estonia and UNICEF – in restoring infrastructure and facilitating the transfer of contemporary educational technologies is examined in detail. The importance of a systemic mental health policy and the creation of psychosocial support spaces within educational institutions are highlighted. The conclusions underscore the necessity of institutionalizing security pro-visions, radically modernizing vocational education through public-private partnerships, and advancing digital transformation to minimize learning losses. It is concluded that the success of post-war recovery depends on the capacity of public administration to reconcile Euro-integration reforms with the promotion of social cohesion within communities.