Герпесвірусні інфекції коней першого та другого типів (удосконалення діагностики та лікування)

Abstract

Дисертація присвячена удосконаленню методів діагностики та засобів профілактики герпесвірусної інфекції першого та другого типів у коней. Дослідження виконані на 622 конях. Визначена поширеність герпесвірусної інфекції другого типу та сумісний перебіг інфекції з першим типом у деяких регіонах України. На основі серологічного моніторингу встановлено, що серопозитивність коней в РДП щодо ГВК-2 становить в племінних конегосподарствах 55 %, а сумісний перебіг ГВК-1 та ГВК-2 виявлено в 32 % коней. Проведена адаптація штамів LR-10 та LR-43 герпесвірусу коней другого типу до перещеплювальної культури епітелію трахеї теляти. В результаті довготривалого культивування був отриманий клон ГВК-2 ТТ, який використано для отримання антигену, придатного для постановки РДП. Розроблена схема отримання гіперімунної діагностичної сироватки на кролях, яка виявилась придатною для постановки реакції дифузної преципітації. Розроблена схема постановки полімеразної ланцюгової реакції для виявлення герпесвірусної інфекції першого типу. Встановлено високий коефіцієнт кореляції результатів реакції дифузної преципітації, реакції затримки гемаглютинації та полімеразної ланцюгової реакції щодо діагностики герпесвірусної інфекції першого типу. Результати досліджень вказують, що найбільш інфікованими ГВК-2 є тварини віком старше 10 років, а сумісний перебіг герпесвірусної інфекції, зумовленої ГВК-1 та ГВК-2, відмічаються у коней віком від 4 до 10 років. Також було встановлено, що коні аборигенних порід менш схильні до інфікування ГВК-2, ніж племінні. Встановлено, що серед коней ваговозної породи 60 % уражено ГВК-2-го типу, а сумісний перебіг хвороби виявлено у 46 % тварин української верхової породи. У коней, уражених ГВК-1-го типу, відмічається вірогідне (р0,05) зниження кількості лейкоцитів, еритроцитів, гематокриту та рівня гемоглобіну, а при ураженні ГВК-2-го типу – вірогідне (р0,05) зниження лише кількості лейкоцитів. У коней при сумісному перебігу ГВК-1 та ГВК-2 відмічається вірогідне (р0,01) зниження рівнів гематокриту, гемоглобіну, загального білка, кількості еритроцитів та зростання кількості лейкоцитів і рівня імуноглобулінів. З метою вивчення лікувальних властивостей ізамбену при герпесвірусних інфекціях коней удосконалена методика постановки реакції мікронейтралізації з використанням перещеплювальної культури клітин епітелію тестікулів поросяти та ентеровірусу свиней і визначені рівні інтерферону в сироватці крові здорових коней та уражених ГВК-1 і ГВК-2. Проведені дослідження дали можливість удосконалити методи профілактики та лікування герпесвірусної інфекції першого та другого типів шляхом застосування препарату ізамбен у дозі 1г на 100 кг маси тіла, один раз на добу з кормом впродовж 3-х діб.