Морфологічні особливості стравоходу, шлунку і дванадцятипалої кишки курей, вирощених в умовах радіоактивного забруднення

Abstract

Дисертаційна робота присвячена дослідженню морфофункціональних особливостей стравоходу, вола, залозистого і м’язового відділів шлунка та дванадцятипалої кишки курей в постнатальному періоді онтогенезу, вирощених на умовно чистій та забрудненій радіонуклідами територіях. За результатами радіологічних досліджень найвищу питому активність за цезієм-137 в органах травлення дослідних тварин виявлено у м’язовому та залозистому відділах шлунка, найнижчу – у дванадцятипалій кишці. Згідно органометричних досліджень, у курей у постнатальному періоді онтогенезу дослідної групи відносно контрольної відмічається зменшення абсолютної та відносної маси і лінійних промірів стравоходу, вола, залозистого, м’язового відділів шлунка та дванадцятипалої кишки. Дія малоінтенсивного випромінювання на організм курей проявляється десквамацією епітелію кінцевого відділу залоз та розширенням просвіту їх вивідних проток, набряком і розпушенням пухкої сполучної тканини підслизової основи стравоходу, у слизовій оболонці вола – згладженням меж між епітеліоцитами епітеліальної пластинки та розпушенням м’язової пластинки. У залозистому відділі шлунка спостерігали часткову десквамацію епітелію слизової оболонки та набряк м’язової пластинки, у м’язовому відділі – розпушення міоцитів м’язової оболонки. У стінці дванадцятипалої кишки відбувається зменшення висоти ворсинок, десквамація епітеліальної пластинки, що свідчить про розвиток компенсаторно-пристосувальних реакцій на кумулятивну дію радіонуклідів. Отримані результати на тканинному та органному рівнях доповнюють сучасні уявлення стосовно морфологічних змін організму тварин на дію радіоактивного випромінювання, ступінь вираження яких залежить від терміну перебування на забрудненій радіонуклідами території.