Психологічні особливості ставлення до Іншого в юнацькому віці

Abstract

У кваліфікаційній роботі подано критичний аналіз теоретичних підходів щодо особливостей розвитку емпатії та прихильності впродовж раннього та зрілого юнацького віку, а також результати відповідного емпіричного дослідження. Емпатія та прихильність розглядаються як базові критерії, умови та детермінанти ставлення до Іншого, які визначають якість міжособистісних взаємин. Емпірично виявлено суттєві відмінності в рівнях розвитку інтегральної емпатії й домінуючих моделей прихильності між респондентами раннього та зрілого юнацького віку. Констатовано напруженість та деструктивність у досвіді близьких взаємин впродовж юнацького віку: негативна динаміка (зростання) показників тривожності. Проте, існує позитивна вікова динаміка в ієрархічній системі проявів моделей типів прихильності в близьких стосунках: безпечний стиль взаємодії стає домінуючим у зрілому юнацькому віці. Кореляційні взаємозв’язки між показниками інтегральної емпатії та моделей прихильності мають значну варіативність. У зрілій юності негативна кореляція між показниками тривожно-амбівалентної прихильності та інтегральної емпатії доводить, що здатність до емпатійного ставлення знижує тривогу й невпевненість у взаємодії з близькими людьми та розвиває більш відкриті, довірливі взаємини. Створено й описано психолого-педагогічну програму розвитку конструктивного ставлення до оточуючих людей через розвиток емпатії та безпечної прихильності. Вона є ефективним інструментом, що спрямований на особистісний та соціально-психологічний розвиток молоді, гармонійне формування її особистості, якісні зміни у ставленні до Іншого та позитивні міжособистісні взаємини.

The qualification paper presents a critical analysis of theoretical approaches to the features of the development of empathy and attachment during early and mature adolescence, as well as the results of the corresponding empirical study. Empathy and attachment are considered as basic criteria, conditions and determinants of the attitude towards the Other, which determine the quality of interpersonal relationships. Empirically, significant differences in the levels of development of integral empathy and dominant attachment models between respondents of early and mature adolescence were identified. Tension and destructiveness in the experience of close relationships during adolescence were noted: negative dynamics (growth) of anxiety indicators. However, there is a positive age-related dynamic in the hierarchical system of manifestations of attachment type models in close relationships: a secure interaction style becomes dominant in mature adolescence. Correlations between indicators of integral empathy and attachment models have significant variability. In mature adolescence, a negative correlation between indicators of anxious-ambivalent attachment and integral empathy proves that the ability to empathize reduces anxiety and insecurity in interactions with close people and develops more open, trusting relationships. A psychological and pedagogical program for the development of a constructive attitude towards others through the development of empathy and secure attachment has been created and described. It is an effective tool aimed at the personal and socio-psychological development of young people, the harmonious formation of their personality, qualitative changes in the attitude towards the Other, and positive interpersonal relationships.